Рішення № 118516003, 22.04.2024, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/344/24

Провадження № 2-а/595/14/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

за участі: секретаря судового засідання Боднара М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Винниченко М.П., 19 лютого 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, а провадження у справі закрити. Окрім того, просить стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, а саме, витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 07.02.2024 інспектором патрульної поліції винесено оскаржувану постанову, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він, начебто, 07.02.2024 близько 11 год. 10 хв. по вул. Галицька, 194, в м. Бучач, керуючи автомобілем, не виконав вимогу п.22 ПДР, а саме перевозив вантаж, який виступав за межі т/з. Вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що винесена упереджено. Зазначає, що він є працівником ТзОВ «Рембуддільниця», і 07.02.2024 близько 11.10 год. по АДРЕСА_1 керував службовим автомобілем роботодавця та перевозив вантаж. Разом з тим, вантаж, в тому числі металева труба, були в кузові автомобіля, закріплені належним чином, виступила частина труби 0,75 см, про що ним було здійснено заміри. Працівник поліції в свою чергу відмовився здійснювати заміри та притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.22 ПДР без жодних на те підстав. Переконує, що ним були дотримані всі норми при закріпленні та перевезенні металевої труби.

21 лютого 2024 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху, надано позивачу строк 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме долучення до матеріалів справи документа про сплату судового збору.

29 лютого 2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання разом із квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою судувід 04березня 2024року уданій справівідкрито провадженняв порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13 березня 2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про заміну неналежного відповідача. Клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Винниченка М.П. про витребування постанови задоволено, вирішено витребувати з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Валова,11, 46001) постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024 року, винесену стосовно ОСОБА_1

13 березня 2024 року представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність, вказуючи на те, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки 07.02.2024 позивач керуючи т/з, перевозив вантаж, який виступав за межі т/з, чим порушив п.22 ПДР України. Зупинивши т/з, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на т/з, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським було роз`яснено позивачеві його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та відповідно до вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП. Також при винесенні постанови позивач не висловлював жодних заперечень стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Винниченко М.П. в судове засідання не з`явилися. Представник позивача, адвокат Винниченко М.П., подав клопотання в якому просив розглядати справу у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити. Окрім того зазначив, що, ознайомившись з матеріалами справи, відзивом позивача та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, просить врахувати, що відеозапис нарізаний фрагментами, відсутнє повне фіксування події з моменту зупинки т/з до моменту завершення оформлення матеріалів. Також поліцейські порушили право позивача на правову допомогу, не роз`яснили його права та обов`язки. Поліцейські не фіксували параметри вантажу, не робили жодних замірів. У відзиві відповідач посилається на норму п.22.4 ПДР України, однак не надає жодного доказу порушення позивачем даної норми. Вважає, що всі норми, передбачені п.22 ПДР України позивачем були дотримані, аргументів протилежного відповідачем надано не було. В даному випадку вантаж виступав лише на 75 см та за шириною не перевищував 0,4 м. При розгляді справи інспектором не досліджувались докази, не були допитані свідки, заміри вантажу не проводились. Також працівники поліції відмовилися надати позивачу для ознайомлення відеозапис з нагрудної бодікамери. За наведених обставин просить заявлені вимоги задовольнити.

Представник відповідача - Головного управлінняНаціональноїполіціївТернопільськійобласті в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив справу слухати у відсутності представника відповідача у зв`язку із зайнятістю по службі. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити через його безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідност. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачаєтьсяізкопії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1392637, винесеної поліцейським ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Дохватом Т.І., 07 лютого 2024 року об 11.10 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 керував т/з та перевозив вантаж, який виступав за межі т/з, чим порушив п.22 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпаП.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19КонституціїУкраїни визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/ розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП).

Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Відповідно до ч.1 ст.132-1КУпАП передбаченавідповідальність запорушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до п. 22.1Правил дорожнього рухуУкраїни, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 рокумаса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно п. 22.4ПДРУкраїни вантаж, що виступає за габарити транспортного засобу спереду або ззаду більш як на 1 м, а за шириною перевищує 0,4 м від зовнішнього краю переднього або заднього габаритного ліхтаря, повинен бути позначений відповідно до вимог підпункту «з» пункту 30.3 цих Правил. «Негабаритний вантаж» - сигнальні щитки або прапорці розміром 400 х 400 мм з нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина - 50 мм), а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду - червоного, збоку - оранжевого. Знак розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу, що виступає за габарити транспортного засобу на відстань, більшу ніж це передбачено пунктом 22.4 цих Правил.

Зі змісту постанови вбачається, що поліцейським ВП №2 не вказано фактичні габарити транспортного засобу та точну довжину частини вантажу, що виступає за задній габарит транспортного засобу, що свідчить про порушення абз. 21п.1.10 ПДР.

Уоскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу.

Відповідно до вимог п. 1.10Правил дорожнього рухуУкраїни габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановлених нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, частиною 4 зазначеної статті на суд покладається обов`язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно вимог ст.280КУпАП орган(посадоваособа)при розглядісправи проадміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. 1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст.72КАСУкраїни доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.77КАСУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою ст.77КАСУкраїни передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17.

Із доданого до матеріалів справи DVD-R диску неможливо встановити, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.22 Правил дорожнього руху України, а саме перевозив вантаж, який виступав за межі більш якна 1м,а зашириною перевищував0,4м. Працівниками поліції формально вказано, що ОСОБА_1 перевозив вантаж, який виступав за межі транспортного засобу, оскільки з долученого відеозапису слідує, що вимірювання вантажу поліцейськими не проводилося.

Всупереч наведеним приписам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав відповідних доказів на спростування доводів позивача та підтвердження правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286КАСУкраїни занаслідками розглядусправи зприводу рішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративниймає право скасувати рішеннясуб`єктавладних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.159КАСУкраїни судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024року слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 довідділення поліції№2(м.Бучач)Чортківського районноговідділу поліціїГУНП вТернопільській областіта Управлінняпатрульної поліціїв Тернопільськійобласті,то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позовуобов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

Суд звертає увагу, що органом Національної поліції у цьому випадку, якщо оскаржується постановаполіцейського ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП у Тернопільській області Дохвата Т.І. є відповідач ГУНП у Тернопільській області, тобто суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

З наведеного слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежних відповідачів та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За вказаних обставин, оскільки адміністративний позов заявлено також до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області та Управління патрульної поліції в Тернопільській області, які є неналежними відповідачами, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог саме до цих відповідачів, в означеній частині.

Крім того, в адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема й витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 3000 грн.

Статтею 132КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч.2-5ст.134КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи представником позивача надані до суду ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 серії ВС №1260806 від 09.02.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001103 від 29.08.2018, копія договору про надання правничої допомоги від 08.02.2024, укладеного між адвокатом Винниченко М.П. та Холодом С.П., згідно з яким сторони домовилися, що сума оплати за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, а саме, підготовка позову та подання 2000 грн, підготовка клопотань, судовий супровід, відстеження та консультації 1000 грн; акт приймання наданих послуг від 12.03.2024, згідно п.3 якого грошова сума в розмірі 3000 грн, як оплата послуг наданої правової допомоги 12.03.2024 була передана готівкою ОСОБА_1 адвокату та оплачена в повному обсязі; детальний опис робіт (наданих послуг) від 12.03.2024.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, Верховний Суд неодноразово вказував, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у Бучацькому районному суді Тернопільської області, суд враховує таке.

Предметом спору у цій справі є скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1392637 від 07.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1ст.132-1 КУпАПта накладення на нього штрафу в сумі 510 грн, в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 3000 грн, що свідчить про відсутність співмірності заявлених позовних вимог та розміру правничої допомоги, визначеної адвокатом.

Щодо участі у судовому засіданні, підготовки клопотань, консультації та супровід, то суд зазначає, що розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, проте, представник позивача участі в судових засіданнях не брав, направляв на адресу суду заяви про розгляд справи у його відсутності.

Враховуючи вказане, виходячи із критеріїв реальності, розумності та пропорційності, заперечення сторони відповідача з приводу заявленої суми судових витрат, суд приходить до висновку, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в суді, у розмірі 1000 грн, так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним із заявленими позовними вимогами на переконання суду.

Крім того з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №9 від 28.02.2024.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 139, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.132-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн на ОСОБА_1 , винесену поліцейським СРПП відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Дохватом Т.І. скасувати, а провадження у справі закрити.

У позові до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області та Управління патрульної поліції в Тернопільській області відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп., сплачений при поданні позову до суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (однієї тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Міцкевича, 6, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720.

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль Тернопільської області, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: І. І. Тхорик