Ухвала суду № 118507954, 18.04.2024, Барський районний суд Вінницької області

125/1924/23

1-в/125/6/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2024 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про заміну покарання, подане захисником ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: м. Бар Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Барського районного суду Вінницької області від 25.01.2024, який залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.03.2024, до покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

29.03.2024 захисник засудженого ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним клопотанням і просив замінити засудженому ОСОБА_4 невідбуту частину покарання, призначеного вироком Барського районного суду Вінницької області від 25.01.2024, який залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.03.2024, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 537 КПК.

В обґрунтування клопотання зазначив, що 28 березня 2024 року набув чинності Закон України від 23 серпня 2023 року № 3342-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким, зокрема, але не виключно, внесено зміни до ст. 60 КК України, згідно якої, покарання у виді арешту може бути призначено лише засудженому військовослужбовцю, який відбуватиме його на гауптвахті.

Захисник просив замінити невідбуту частину покарання у вигляді шести місяців арешту, призначеного ОСОБА_4 за вироком Барського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, який залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.03.2024, на інший вид покарання, а саме на 240 годин громадських робіт.

У судовому засіданні захисник і засуджений ОСОБА_4 підтримали клопотання з підстав, які викладені у ньому.

Потерпіла у судовому засіданні підтримала позицію засудженого та його захисника.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав частково, просив замінити ОСОБА_4 невідбуту частину покарання у вигляді арешту на інший вид покарання, а саме обмеження волі на строк один рік.

Суд, заслухавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що вироком Барського районного суду Вінницької області від 25.01.2024, який залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.03.2024, ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України.

Вирок набрав законної сили 22.03.2024.

Станом на 18.04.2024 вказаний засуджений не відбув призначеного за вироком суду покарання у вигляді арешту і на відбування покарання не направлявся.

23.08.2023 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3342-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким внесено зміни до статті 60 КК України та який набирав законної сили 28.03.2024 (далі Закон).

Цим Законом № 3342-ІХ від 23.08.2023 доповнено розділ II Прикінцеві та перехідні положення» Кримінального кодексу України пунктом 23 такого змісту: «З дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань" засудженим, які відбувають покарання у виді арешту в арештних домах, замінити невідбуту частину покарання на інший вид покарання відповідно до статті 72 цього Кодексу».

Згідно з вказаним Законом покарання у виді арешту скасовується.

У зв`язку з цим у статті 11 КВК України з переліку видів органів та установ виконання покарань виключено арештні доми, а також статтю 15, статті 50 - 54 цього Кодексу, що встановлюють порядок відбування арешту.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Крім цього, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до статті 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Водночас, за змістом статті 3 КВК України порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Таким чином, на даний час є підстави для заміни невідбутої частини покарання у виді арешту на інший вид покарання, передбачений статтею 72 КК України.

Згідно пункту 2 «б» частини 1 статті 72 КК України в редакції від 28.03.2024 при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення одному дню арешту відповідають два дні обмеження волі.

Відповідно до положень частини 1 статті 57 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно.

Відповідно до частини 3 статті 57 КВК України, засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389 Кримінального кодексу України, направляються виправною колонією чи уповноваженим органом з питань пробації до місця відбування покарання у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Згідно з вимогами статті 58 КВК України, строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Таким чином, оскільки Закон № 3342-ІХ від 23.08.2023 скасовує покарання у вигляді арешту, тому суд приходить до висновку, що засудженому ОСОБА_4 покарання у виді арешту слід замінити на обмеження волі відповідно до статті 72 КК України в редакції від 28.03.2024, виходячи із співвідношення одному дню арешту відповідають два дні обмеження волі, оскільки норми статті 72 КК України передбачають переведення менш суворого виду покарання в більш суворий, а більш суворим покаранням щодо арешту є обмеження волі. Крім того, якщо перевести строк арешту в громадські роботи, про що просив захисник, то виходить покарання у виді 1440 годин громадських робіт, а не 240, як просив захисник. Відтак призначення покарання у межах санкції частини 2 статті 125 КК України у виді 240 годин громадських робіт призведе до уникнення особою призначеного судом покарання.

При заміні покарання суд також враховує, що під час ухвалення вироку суд дійшов висновку про необхідність призначення саме такого покарання, яке буде пов`язаним з ізоляцією від суспільства, врахувавши високу суспільну небезпеку вчиненого і вважав за неможливе призначення меншої міри покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 необхідно з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Керуючись статтями 72, 73 КК України, статтями 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника засудженого - задовольнити частково.

Замінити засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідбуте покарання у виді 6 (шести) місяців арешту, призначеного вироком Барського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 за частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, на покарання у виді 360 (триста шістдесяти днів) обмеження волі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 19.04.2024 о 13 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_7