Ухвала суду № 118498735, 22.04.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/7047/23

1-кп/237/150/24

УХВАЛА

Іменем України

18.04.2024 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Мар`їнського районного суду Донецької області кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшло клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні виходячи із клопотання прокурора встановлено, що молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командиpа ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 , приблизно о 01.00 05 липня 2023 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння разом, з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 та цивільною неповнолітньою особою ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , приїхали до будинку АДРЕСА_1 , де тимчасово мешкав потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Далі, молодший сержант ОСОБА_4 з метою покарання ОСОБА_9 за ніби би попередньо викрадені у нього боєприпаси через отвір у паркані, проникли на територію домоволодіння та постукали у двері приватного будинку, які відчинив ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_4 наніс останньому один удар кулаком руки в область обличчя, від якого ОСОБА_10 не втримав рівновагу та впав на підлогу кімнати.

Далі, ОСОБА_4 пішов до спальної кімнати, де спав ОСОБА_9 та наніс декілька останньому, який лежав на ліжку, декілька ударів кулаками рук в область голови, після чого силоміць витягнув його до зальної кімнати цього ж будинку, поклав на підлогу, та висунув вимогу про повернення ніби то викраденої раніше ОСОБА_9 у ОСОБА_4 бойової гранати, на що потерпілий нічого не відповідав, що викликало обурення та злість ОСОБА_4 .

Та в цей момент у ОСОБА_9 на тлі злості та бажання покарати ОСОБА_9 виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, керуючись яким ОСОБА_4 взяв дерев`яний табурет, якій знаходився у зальній кімнаті будинку та ніжкою став надавлювати на шию в області гортані ОСОБА_9 , після чого наніс численні удари табуретом в область голови та тулубу ОСОБА_9 .

Після чого приблизно о 03 годині 30 хвилин ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 підняли ОСОБА_9 з підлоги кімнати та перенесли до заднього пасажирського сидіння автомобілю ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 сів за кермо даного автомобіля, виїхав та вивезли за межи АДРЕСА_1 , де залишили ОСОБА_9 у яру, де останні помер від отриманих тілесних ушкоджень, а саме: сполученої травми голови та грудної клітини.

Прокурор в своєму клопотанні просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 у Збройних Силах України ( АДРЕСА_2 ), строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3, та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та мотиви наведені в самому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати йому менш тяжкий запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання. Категорично заперечив ризики на які посилався прокурор в своєму клопотанні. Зазначив, що має двох малолітніх дітей та дружину, які знаходяться на його утриманні та яким без його фінансової та моральної підтримки в цей складний час буде дуже важко. Крім того бажає продовжити службу в Збройних силах України та боронити Батьківщину від агресії російської федерації.

Захисник ОСОБА_5 категорично заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що в судовому засіданні прокурор не довів ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КК України. Крім цього вказав, що прокурор в порушення вимог ст.. 184 КПК України не обґрунтував неможливість запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Також захисник наголосив, що його підзахисний є військовослужбовцем ЗСУ, тому ризик переховування ОСОБА_4 на окупованій території відсутній. Крім того підтвердив, що підзахисний має двох малолітніх дітей на утриманні, які без його фінансової та моральної підтримки не можуть повноцінно бути вихованні. Просив суд змінити запобіжний захід на не пов`язаний з позбавленням волі або заставу в розмірі співмірному обставинам справи.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України знаходиться на розгляді у Мар`їнському районному суді Донецької області.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що продовження строку застосування запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно за для запобігання спробам:

- переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Крім того, суд виходячи з обставин кримінального провадження вбачає, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов`язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов`язання.

Суд не погоджується із думкою сторони обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, хоча і значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, може використати дану інформацію для переховування на вказаній території. На думку суду факт того, що обвинувачений є учасником бойових дій та активним учасником бойових зіткнень, спростовує доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 може перейти на сторону ворога та мати менш негативні наслідки ніж при отриманні законного вироку іменем України.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, маючи досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і спів службовців. Також суд бере до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- вчинити інше кримінальне правопорушення, вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, в тому числі шляхом самокалічення або іншим способом за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України.

Щодо клопотання захисника в частині зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт в умовах військової частини, суд на даній стадії розгляду справи не вбачає можливості застосування такого запобіжного заходу в зв`язку із тим, що вказаний запобіжний захід буде не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Розглядаючи клопотання захисника в частині обрання обвинуваченому як альтернативного запобіжного заходу - застави, суд погоджується з доводами захисника. Враховуючи строк військової служби в Збройних силах України, реальну можливість заробітку обвинуваченого, відсутність судимостей, суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинення злочину, стадію судового розгляду, поведінку обвинуваченого, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає, що наявні підстави для обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до вимог ст.. 182 КПК України.

Крім цього, суд бере до уваги, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку № 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, доводять наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд також бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який є молодою особою, не має інвалідності.

За таких обставин суд, приходить до висновку, що, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку суду, не усуне встановлених судом ризиків зазначених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою є наявними, а тому дію запобіжного заходу слід продовжити на шістдесят днів.

Щодо посилання сторони захисту на практику Європейського суду суд вказує на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, конкретні обставини кримінального провадження, характер та спосіб вчинення обвинуваченим вказаного злочину, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 199 КПК України та усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням його на ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 , тобто до 16.06.2024 року включно.

Одночасно визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 заставу у розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 393640 (триста дев`яносто три тисячі шістсот сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26288796.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд. Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_4 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;

- утримуватись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженні;

- повернутись до виконання покладених військових обов`язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій обвинувачений тримається під вартою.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини з моменту отримання повного тексту ухвали суду.

Копії ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Повний текст ухвали складений та проголошений 22 квітня 2024 року.

Суддя ОСОБА_11