Рішення № 118495265, 13.03.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33050/22-ц

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,

вирішуючи у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві та Державної казначейської служби України, про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала зазначена цивільна справа

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

До суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, яка обґрунтовувалась тим, що при ухваленні рішення судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судом не вбачається необхідності для виклику сторін в судове засідання, а відтак здійснює розгляд за їх відсутності.

За правилом пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 58 400, 00 грн стороною позивача надано до суду: звіт адвоката про виконаний об`єм робіт та розрахунок коштів, які підлягають оплаті адвокату на підставі угоди від 22 листопада 2022 року.

Суд звертає увагу на те, що у звіті адвоката про виконаний об`єм робіт та розрахунку коштів, які підлягають оплаті адвокату на підставі угоди від 22 листопада 2022 року, вказані різні обсяги роботи, а розрахунок коштів складено не адвокатом, а особисто позивачем.

Крім того, позовну заяву підписано особисто позивачем, в ній не зазначено про наявність представника, а також не долучено до неї орієнтовний розрахунок судових витрат. Відповіді на відзиви підписані особисто позивачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу, у зв`язку із недоведенням обґрунтованості їх розміру.

Судові витрати щодо направлення поштової кореспонденції неможливо ідентифікувати, при цьому частина з них стосується періоду апеляційного перегляду, а відтак суд відмовляє у їх відшкодуванні.

За перевіркою матеріалів справи судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 2 270, 08 грн.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За приписами пункту 4 частини сьомої статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про повернення судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», то помилково сплачений ним судовий збір у розмірі 2 270, 08 грн підлягає поверненню.

Керуючись статтями 1-19, 141, 270, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві та Державної казначейської служби України, про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково.

Зобов`язати УДКСУ у Печерському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену ним суму судового збору в розмірі 2 270, 08 грн, що було перераховано: одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 37993783, за квитанцією від 18 листопада 2022 року № 0.0.2746371583.1.

В іншій частині заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя С. В. Вовк