Рішення № 118495159, 19.04.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/414/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1) про стягнення 12036,72 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" про стягнення 12036,72 грн., з яких: штраф у розмірі 6018,36 грн., збитки у розмірі 6018,36 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №09/03/694-Р від 21.07.2020 в частині здійснення реєстрації податкових накладних у встановлений законодавством строк.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

23.02.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву (вх. №4987), в якій просить суд приєднати до матеріалів справи документи, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від сторін до суду не надходило.

Відповідач строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 19.02.2024, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку, в якій значиться причина повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 по справі №922/414/24 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (далі виконавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі замовник, позивач) було укладено договір про надання послуг №09/03/694-Р (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що у порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, визначені в додатку до договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Умовами пункту 3.1. договору визначено, що загальна вартість послуг по договору становить 360000,00 грн. у тому числі ПДВ - 60000,00 грн.

Згідно пункту 3.4. договору погоджено, що оплата вартості послуг здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору, у такому порядку: передплата 50% від вартості послуг; решта 50% після факту надання послуг протягом 15 банківських днів.

Згідно пункту 5.1 договору фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником наданих в повному обсязі послуг за даним договором, є підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, який датується останнім днем надання послуг. Акт складається виконавцем в 2 оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою виконавця та надані замовнику не пізніше 2 робочих днів з дати підписання.

Відповідно до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідач надав позивачу послуги: №71000018 від 10.03.2021 на суму 11475,80 грн., в т. ч. ПДВ 1912,63 грн., №71000027 від 25.03.2021 на суму 6123,80 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1020,63 грн., №71000032 від 15.04.2021 на суму 6211,40 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1035,23 грн., №71000037 від 19.05.2021 на суму 6620,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1103,33 грн., №71000039 від 10.06.2021 на суму 5679,20 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 946,53 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на день подання позовної заяви відповідачем не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні на суму податку на додану вартість, що становить 6018,36 грн. за наступними первинними (розрахунковими) документами:

1. Платіжною інструкцією №603 від 10.03.2021 на суму 12500,00 грн. в т.ч. ПДВ 2083,33 грн., сплачено вартість наданих послуг за Актом №71000018 від 10.03.2021 на суму 11475,80 грн. в т.ч. ПДВ 1912,63 грн. та залишок суми платежу у розмірі 1024,20 грн, в якості передплати за (12 500,00 грн (в т.ч. ПДВ 2 083,33) - 11475,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1912,63 грн) = 1024,20 грн (в т.ч. ПДВ 170,70 грн). З врахування наведеного, у відповідача виник обов`язок зареєструвати податкову накладну на суму податку у розмірі 2083,33 грн. на підставі платіжної інструкції №603 від 10.03.2021.

2. Актом №71000027 від 25.03.2021 р. у розмірі залишку вартості послуг на суму 5099,60 грн. в т.ч. ПДВ 849,93 грн. Загальна вартість послуг за Актом №71000027 становить 6123,80 грн. в т.ч. ПДВ 1020,63 грн. Враховуючи, що сума для сплати наданих послуг зменшилася у зв`язку із зарахуванням, як передплата у розмірі 1024,20 грн. в т.ч. ПДВ 170,70 грн., залишку платежу від 10.03.2021 р., то на дату виставлення Акту наданих послуг, загальна вартість послуг для розрахунку фактично становила 5099,60 грн. в т.ч. ПДВ 849,93 грн., та була сплачена позивачем за платіжною інструкцією №736 від 31.03.2021 р. (6123,80 грн. (1020,63 грн. ПДВ) 1 024,20 (849,63 грн. ПДВ) = 5 099,60 грн. (в т.ч. ПДВ 849,93 грн)). З врахуванням наведеного, у відповідача виник обов`язок зареєструвати податкову накладну на суму податку у розмірі 849,93 грн., на підставі Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №71000027 від 25.03.2021 р.

3. Платіжною інструкцією №814 від 12.04.2021 р. у сумі 7500,00 грн. в т.ч. ПДВ 1250,00 грн., якою сплачено вартість наданих послуг за Актом №71000032 від 15.04.2021 р. у сумі 6211,40 грн. в т.ч. ПДВ 1035,23 грн. та залишок суми платежу у розмірі 1288,60 грн., зараховано як передплата за наступними актами наданих послуг (7500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1250,00) 6 211,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1035,23 грн.) = 1288,60 грн. (в т.ч. ПДВ 214,77 грн). З врахування наведеного, у відповідача виник обов`язок зареєструвати податкову накладну на суму податку у розмірі 1250,00 грн. на підставі платіжної інструкції № 814 від 12.04.2021 р.

4. Актом №71000037 від 19.05.2021 у розмірі залишку вартості послуг на суму 5331,40 грн. в т.ч. ПДВ 888,57 грн. Загальна вартість послуг за Актом №71000037 становить 6620,00 грн. в т.ч. ПДВ 1103,33 грн. Враховуючи, що сума для сплати наданих послуг зменшилася у зв`язку із зарахуванням, як передплати у розмірі 1288,60 грн. в т.ч. ПДВ 214,77 грн. Відповідно на дату підписання Акта наданих послуг, загальна вартість послуг для розрахунку фактично становила 5331,40 грн. в т.ч. ПДВ 888,57 грн., та була сплачена позивачем за платіжною інструкцією №1356 від 11.06.2021 р. (6 620,00 грн. (1103,33 грн. ПДВ) 1 288,60 (214,77 грн. ПДВ) = 5 331,40 грн., (в т.ч. ПДВ 888,57 грн)). З врахуванням наведеного, у відповідача виник обов`язок зареєструвати податкову накладну на суму податку у розмірі 888,57 грн., на підставі Акту здачі прийняття робіт (надання послуг) №71000037 від 19.05.2021 р.

5. Актом №71000039 від 10.06.2021 на загальну суму вартості послуг у розмірі 5679,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 946,53 грн., який сплачений позивачем за платіжною інструкцією №1442 від 23.06.2021 р. З врахування наведеного, у відповідача виник обов`язок зареєструвати податкову накладну на суму податку у розмірі 946,53 грн., на підставі Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №71000039 від 19.05.2021 р.

Отже, позивач вказує, що виконавець зобов`язаний зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 6018,36 грн. Однак відповідачем не виконано обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у встановлений законодавством строк, а тому порушено право позивача на отримання податкового кредиту.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач засобами поштового зв`язку скерував на адресу відповідача претензію №01/01/09/24/03/01-/697 від 07.11.2023, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення просив, зокрема, протягом 10 робочих днів сплатити на розрахунковий рахунок позивача штраф у розмірі 6018,34 грн. та збитки у розмірі 6018,34 грн. як еквівалент суми податку на додану вартість, що мала бути відображена у податковій накладній.

Однак, зазначена вище претензія залишилася з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді.

Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/ послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді.

Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 1 Наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5 Наказу №1307 податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком. Граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України та становлять: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до абзацу 3, 4, 5, пункту 198.6 с. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/ розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Таким чином, пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 дійшла висновку, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює механізму який би дозволяв покупцю/замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий Покупець/Замовник також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ, а звернення з передбаченою п. 201.10 ст. 201 ПК України скаргою на продавця/виконавця є лише підставою для проведення контролюючим органом документальної перевірки для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку.

Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг. Реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит із ПДВ за наслідками господарської операції, залежить саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а якщо потрібно може ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок). Тому продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість у даному разі суд зазначає, що відповідачем доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростовано, жодних доказів на підтвердження факту своєчасної реєстрації податкової накладної за результатами виконання укладеного договору №09/03/694-Р від 21.07.2020 до суду не надано та матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України визначено, що витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання. При цьому господарський суд зазначає, що для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що у позивача сформувався податковий кредит за дебетом субрахунку 6442 "Податковий кредит" аналітичний рахунок "Податковий кредит не підтверджений", контрагент ТОВ "Харківрегіонгаз" (код ЄДРПОУ 36224035) на суму 6018,36 грн.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а тому розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами.

У даному випадку наявний також прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 6018,36 грн. є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 6018,36 грн. на підставі пункту 7.2. договору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 3, 173 ГК України зобов`язанням є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг). Штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до умов пункту 7.2 договору при виконанні договору виконавець зобов`язаний своєчасно та правильно із зазначенням податкових реквізитів замовника виписувати та реєструвати податкові накладні відповідно до умов Податкового кодексу України. У випадку, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації визначений законодавством, виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування.

Суд зауважує, що зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські. Невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на відповідача господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 по справі №908/3565/16, від 10.05.2018 по справі №917/799/17, від 18.11.2019 у справі №904/5949/18.

Відповідно до висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №904/5949/18, за своєю правовою природою зобов`язання зі здійснення реєстрації податкової накладної є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, встановлюючи відповідальність відповідача у виді штрафу в розмірі еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування, який сплачує покупець при оплаті наданих послуг, сторони, тим самим, передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами саме податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

Враховуючи наведені норми права та сталу правову позицію Верховного Суду, оскільки невиконання стороною договору зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не є правопорушенням у сфері господарювання, а тому не може бути підставою для покладення на відповідача господарської відповідальності у вигляді сплати штрафу в розмірі еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 6018,36 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 36224035) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) збитки у розмірі 6018,36 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" квітня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова