Рішення № 118495128, 09.04.2024, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2024 р. Cправа №902/1411/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю представників:

позивача: Петришина В.М. (довіреність від 06.11.2023),

відповідача: Шапошнікова І.Б. (довіреність від 08.12.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів

до Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни, с.Зарванці Вінницького району Вінницької області

про стягнення 1107743,37 грн неустойки в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань згідно з договором купівлі - продажу

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернулось Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни 1107743,37 грн неустойки, нарахованої в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно з договором про закупівлю товару №21-Е від 21.06.2023 (надалі за текстом також - Договір) в частині поставки товару в строк, а саме: 1005822,57 грн - пені та 101920,80 грн штрафу.

Ухвалою суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі №902/1411/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на 14.12.2023.

11.12.2023 до суду звернувся відповідач із відзивом на позовну заяву б/н від 08.12.2023 (а.с.105-113, т.1), в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що письмові заявки на поставку товару направлялись із електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка не зазначена в Договорі, а отже відповідач не міг ідентифікувати відправника такого листа як позивача, що унеможливило своєчасну поставку товару відповідно до таких заявок. Додатково Фізична особа-підприємець Гапонова А.П. відзначила, що станом на момент подачі позову нею поставлено більше 95% товару за Договором, а прострочення по поставкам певних товарів відбулось внаслідок неналежного виконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань щодо поставки товарів, зокрема ПАТ "НВП "Радій" єдиного виробника товару "Вал кермовий телескопічний УЯИШ.303719.011". Відповідач також зауважив на неправомірній відмові відповідача приймати товар - амортизатор сидіння водія "F5195 MONROE США".

Також у згаданому відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% з посиланням на незначний строк прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором та ступінь виконання своїх зобов`язань за Договором.

12.12.2023 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 12.12.2023 (а.с.157-160, т.1), де позивач виклав свої пояснення та заперечення відносно доводів відповідача, зокрема зауважив, що від Фізичної особи-підприємця Гапонової А.П. після отримання заявок із електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не висловлювалось жодних зауважень чи заперечень, водночас відповідач здійснював поставку по таким заявкам. Також позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. Стосовно доводів відповідача про неправомірну відмову приймати товар - амортизатор сидіння водія "F5195 MONROE США" пояснив, що такий товар не є аналогом товару, який було визначено тендерною документацією по закупівлі UA-2023-05-26-008046-a, а отже не може бути використаним за своїм призначенням.

14.12.2023 слухання справи №902/1411/23 не відбулось у зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України, а тому ухвалою суду від 18.12.2023 відкладено підготовче судове засідання до 01.02.2024.

Також 14.12.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 13.12.2023 (а.с.167-172, т.1), в яких відповідач виклав свої доводи та міркування стосовно доводів позивача, зокрема повторно зауважив про неможливість ідентифікувати відправника заявок, надісланих з електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1). В частині доводів позивача відносно товару - амортизатор сидіння водія "F5195 MONROE США" зазначив, що поставка означеного відбувалась відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, де було передбачено поставку саме такого товару.

За результатами слухання справи, 01.02.2024, у зв`язку з необхідністю у витребуванні нових доказів судом постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 23.02.2024.

23.02.2024 судом постановлена ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1411/23 до судового розгляду по суті на 20.03.2024.

В судовому засідання, 20.03.2024, на підставі частини 2 ст.216 ГПК України оголошена перерва до 27.03.2024.

Враховуючи першу неявку представника позивача в судове засіданні з розгляду справи №902/1411/23 по суті з поважних причин, слухання справи відкладено до 08.04.2024.

На визначену судом дату, 08.04.2024, з`явились представники обох сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з урахуванням обставин, викладених в письмових поясненнях б/н від 03.04.2024 (а.с.24-25, т.2).

Відповідач підтримав письмові пояснення б/н від 25.03.2024 (а.с.240-244, т.1); визнав позов в сумі 65959,70 грн, стосовно задоволення позовних вимог в іншій частині - заперечив.

Після завершення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, попередньо оголосивши орієнтовний час його проголошення (09.04.2024).

Враховуючи неявку представників сторін, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, 06.02.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

26.05.2023 позивачем на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель опубліковано повідомлення про проведення публічної закупівлі "Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів (запчастини для автобусів Електрон А18501)" (UA-2023-05-26-008046-a) очікуваною вартістю 2666300,00 грн.

Наявною у справі тендерною документацією по закупівлі UA-2023-05-26-008046-a (а.с.164-165, т.1) визначено перелік товарів, які є предметом закупівлі, зокрема амортизатор сидіння водія "Maysan Mando TS3034 (H6293101F)" кількістю 3 шт.

02.06.2023 через веб-портал Уповноваженого органу з питань закупівель відповідачем подано тендерну пропозицію, зокрема перелік товарів, які є предметом закупівлі, що пропонуються учасником (а.с.162-163,т.1). В наведеному переліку також міститься товар - амортизатор сидіння водія "F5195 MONROE США", який пропонувався замість амортизатора сидіння водія "Maysan Mando TS3034 (H6293101F)".

За результатами проведення публічної закупівлі 21.06.2023 між позивачем (надалі за текстом - Замовник) та відповідачем (надалі за текстом - Постачальник) укладено договір про закупівлю товару №21-Е (надалі за текстом - Договір), предметом якого визначено зобов`язання Постачальника поставити механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів (запчастини для автобусів Електрон А18501), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такий товар (п.1.1 Договору).

Відомості про товар вказані в специфікації до Договору (п.1.2 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору його ціна зазначена в специфікації (додаток №1), на момент укладання Договору становить 2049000 грн 00 коп. (два мільйони сорок дев`ять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

Відповідно до п.4.1 Договору оплата здійснюється за кожним фактом поставки Товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дня поставки партії товару Замовнику.

Положеннями п.5.1, 5.2 Договору визначено, що поставка всього Товару має відбутися до 31.12.2023. Сторони також погодили, що "Поставка товару здійснюється партіями. Термін поставки кожної партії товару, після Постачальником письмової заявки від Замовника (в тому числі надісланої факсом, на електронну скриньку Постачальника) не може перевищувати 5 (п`яти) календарних днів. Обсяг поставки кожної партії товару визначається в заявці Замовника. За письмовим погодженням Замовника, окрема партія товару може бути поставлена у інші узгоджені сторонами строки."

За умовами п.7.2 Договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 3 відсотків вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад п`ять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмір 10 (десяти) відсотків вартості товару, поставку якого прострочено.

Умовами п.9.1 Договору визначено, що він набирає чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2023, але завершується не раніше ніж після повного виконання Виконавцем умов договору щодо обсягу (кількості) товару, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

В розділі 12 Договору відповідачем визначено адресу своєї електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_6".

Додатком до Договору є специфікація, підписана між сторонами, за змістом якої Постачальник має поставити Замовнику 39 найменувань товару загальною вартістю 2049000,00 грн, зокрема зазначено товар - амортизатор сидіння водія "F5195 MONROE США" в кількості 3 шт.

В матеріалах справи містяться заявки Замовника на поставку товару за Договором (а.с.8-12,т.1), які було відправлено з адреси електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" на адресу електронної пошти Постачальника, зазначену в розділі 12 Договору (ІНФОРМАЦІЯ_6) (а.с.13-17,т.1), а саме:

- заявка №608/02 від 23.06.2023 на поставку 16 товарів, яка надіслана на адресу електронної пошти відповідача 23.06.2023;

- заявка №717/02 від 03.08.2023 на поставку 16 товарів, яка надіслана на адресу електронної пошти відповідача 03.08.2023;

- заявка №781/02 від 21.08.2023 на поставку 4 товарів, яка надіслана на адресу електронної пошти відповідача 21.08.2023;

- заявка №816/02 від 01.09.2023 на поставку 12 товарів, яка надіслана на адресу електронної пошти відповідача 01.09.2023;

- заявка №846/02 від 14.09.2023 на поставку 1 товару, яка надіслана на адресу електронної пошти відповідача 14.09.2023.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу товар відповідно до заявок, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними (а.с.18-40, 136, 138, т.1), а саме:

- видатковою накладною №139 від 22.06.2023 на суму 23845,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №161 від 03.07.2023 на суму 23687,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №166 від 05.07.2023 на суму 99202,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №167 від 06.07.2023 на суму 16800,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №168 від 07.07.2023 на суму 71232,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №174 від 12.07.2023 на суму 16272,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №182 від 17.07.2023 на суму 87360,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №176 від 20.07.2023 на суму 4760,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №206 від 09.08.2023 на суму 156929,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023 та заявкою №717/02 від 03.08.2023;

- видатковою накладною №214 від 11.08.2023 на суму 4667,00 грн за заявкою №717/02 від 03.08.2023;

- видатковою накладною №222 від 14.08.2023 на суму 19662,00 грн за заявкою №717/02 від 03.08.2023;

- видатковою накладною №259 від 28.08.2023 на суму 2872,00 грн за заявкою №717/02 від 03.08.2023 та заявкою №781/02 від 21.08.2023;

- видатковою накладною №265 від 30.08.2023 на суму 47447,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023 та заявкою №717/02 від 03.08.2023, заявкою №781/02 від 21.08.2023;

- видатковою накладною №148 від 31.08.2023 на суму 22716,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023 та заявкою №717/02 від 03.08.2023;

- видатковою накладною №248 від 31.08.2023 на суму 69203,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023 та заявкою №717/02 від 03.08.2023, заявкою №781/02 від 21.08.2023;

- видатковою накладною №268 від 01.09.2023 на суму 15256,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023 та заявкою №717/02 від 03.08.2023;

- видатковою накладною №279 від 05.09.2023 на суму 27032,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023 та заявкою №816/02 від 01.09.2023;

- видатковою накладною №289 від 08.09.2023 на суму 15730,00 грн за заявкою №816/02 від 01.09.2023;

- видатковою накладною №291 від 12.09.2023 на суму 33460,00 грн за заявкою №781/02 від 21.08.2023;

- видатковою накладною №299 від 12.09.2023 на суму 36158,00 грн за заявкою №816/02 01.09.2023;

- видатковою накладною №327 від 25.09.2023 на суму 74243,00 грн за заявкою №717/02 від 03.08.2023 та №816/02 01.09.2023;

- видатковою накладною №335 від 26.09.2023 на суму 7840,00 грн за заявкою №816/02 01.09.2023;

- видатковою накладною №341 від 03.10.2023 на суму 3808,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023;

- видатковою накладною №373 від 16.10.2023 на суму 31888,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023 та №816/02 01.09.2023;

- видатковою накладною №379 від 20.10.2023 на суму 129509,00 грн за заявкою №608/02 від 23.06.2023, №717 від 03.08.2023, №816/02 01.09.2023 та №846 від 14.09.2023;

- видатковою накладною №389 від 20.10.2023 на суму 420560,00 грн за заявкою №717 від 03.08.2023 та №816/02 01.09.2023;

- видатковою накладною №402 від 30.10.2023 на суму 255232,00 грн за заявкою №717 від 03.08.2023.

Наявними у справі платіжними інструкціями (а.с.96-104, 143, т.1) підтверджується сплата Замовником отриманого товару від Постачальника, а саме:

- №1781 від 26.06.2023 на суму 23845,00 грн;

- №1861 від 05.07.2023 на суму 23687,00 грн;

- №1878 від 06.07.2023 на суму 90000,00 грн;

- №1899 від 07.07.2023 на суму 26002,00 грн;

- №1921 від 10.07.2023 на суму 52740,00 грн;

- №1931 від 11.07.2023 на суму 18484,00 грн;

- №2025 від 18.07.2023 на суму 16272,00 грн;

- №2039 від 20.07.2023 на суму 87360,00 грн;

- №2094 від 26.07.2023 на суму 4760,00 грн;

- №2271 від 10.08.2023 на суму 46729,53 грн;

- №2282 від 11.08.2023 на суму 110199,47 грн;

- №2303 від 15.08.2023 на суму 4667,00 грн;

- №2361 від 21.08.2023 на суму 19662,00 грн;

- №2429 від 31.08.2023 на суму 114,60 грн;

- №2481 від 05.09.2023 на суму 63720,00 грн;

- №2500 від 06.09.2023 на суму 92631,40 грн;

- №2583 від 14.09.2023 на суму 112380,00 грн;

- №2698 від 29.09.2023 на суму 105779,00 грн;

- №3339 від 29.11.2023 на суму 15607,00 грн.

В матеріалах справи також міститься непідписана сторонами видаткова накладна №478 від 01.12.2023 на поставку товару - амортизатора сидіння водія "F5195 MONROE США" в кількості 3 шт. за заявкою №608/02 від 23.06.2023 (а.с.115, т.1).

Листом №188 від 29.11.2023 (а.с.118, т.1) відповідач повідомив позивача про свій намір поставити згідно з умовами Договору амортизатор сидіння "F5195 MONROE США" та просив прийняти такий товар.

У відповідь на лист №188 від 29.11.2023 позивач у листі №1088/02 від 01.12.2023 (а.с.119, т.1) зауважив про неможливість прийняття амортизатора сидіння "F5195 MONROE США", оскільки такий товар не є аналогом товару, який було визначено тендерною документацією по закупівлі UA-2023-05-26-008046-a ("Maysan Mando TS3034 (H6293101F)"), а отже не може бути використаним за своїм призначенням.

В матеріалах справи також наявний лист ПАТ "НВП "Радій" №147 від 24.11.2023 (а.с.134, т.1), де у відповідь на лист відповідача №24/12 від 24.11.2023 зазначено, що ПАТ "НВП "Радій" є єдиним в Україні виробником товарів "Вал кермовий телескопічний УЯИШ.303719.011". Водночас за твердженнями адресанта затримка у виробництві та поставці такого товару зумовлена відсутністю сировини та недостатком кваліфікованих спеціалістів.

Листом №РО3-24-005 від 13.02.2024 (а.с.209, т.1) ФОП Радзієвський І.П. у відповідь на лист позивача №150/02 від 13.02.2024 повідомив, що в період з 21.06.2023 по 31.12.2023 мав в наявності та проводив реалізацію 4 валів кермових телескопічних УЯИШ.303719.011.

Також листом №023_24 від 14.02.2024 (а.с.210, т.1) ТОВ "Інтербус-сервіс" у відповідь на лист позивача №152/02 від 13.02.2024 повідомило, що в період з 21.06.2023 по 31.12.2023 мало в наявності та проводило реалізацію 3 валів кермових телескопічних УЯИШ.303719.011.

Норми права, які застосував суд, висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як зазначено вище: предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення неустойки, що нарахована в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару №21-Е від 21.06.2023.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Відповідно до ст.633 ЦК України: продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару за Договором, внаслідок чого набув право на стягнення 1005822,57 грн - пені та 101920,80 грн штрафу.

Як зазначено в п.5.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Термін поставки кожної партії товару, після Постачальником письмової заявки від Замовника (в тому числі надісланої факсом, на електронну скриньку Постачальника) не може перевищувати 5 (п`яти) календарних днів.

Матеріалами справи підтверджується надіслання заявок №608/02 від 23.06.2023, №717/02 від 03.08.2023, №781/02 від 21.08.2023, №816/02 від 01.09.2023 та №846/02 від 14.09.2023 на поставку товару за Договором з адреси електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" на адресу електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_6".

Надаючи оцінку доводам сторін відносно надіслання заявок на поставку товару за Договором, суд виходить з такого.

Слід зазначити, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Суд відзначає, що умовами розділу 12 Договору було визначено адресу електронної пошти відповідача "ІНФОРМАЦІЯ_6", проте адреси електронної пошти позивача не визначено.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21: "Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації."

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 надала такі висновки щодо застосування норм права: "Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі."

З наведених вище висновків слідує, що листування електронною поштою між приватними особами в процесі виконання своїх зобов`язань за правочином без накладення електронного підпису на повідомленні допускається, натомість суду з урахуванням конкретних обставин справи необхідно встановити чи дає змогу таке листування ідентифікувати їх учасників та зміст їх перемовин.

Заперечуючи проти позову відповідач в цій частині зауважує, що направлення заявок з електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка не зазначена у Договорі, не давало змогу ідентифікувати їх відправника як Замовника за Договором, що зумовило несвоєчасну поставку товару.

Водночас суд критично відноситься до таких тверджень відповідача, оскільки наявними у справі матеріалами стверджується існування довготривалих правовідносин сторін, зокрема за договорами про закупівлю товару №1-Е від 18.08.2022, №03-М від 03.11.2022 та №31-ПС від 31.03.2023 (а.с.5-7, 9-10, 12-14, т.2), укладеними за результатами проведення публічних закупівель (UA-2023-03-09-002102-a; UA-2023-03-09-002102-a; UA-2022-08-02-007660-a). Долученими до справи роздруківками з електронного листування за означеними правочинами підтверджується, що позивачем направлялись заявки на поставку товару з електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" (а.с.7-8, 11, 15, т.2).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.10 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII від 25.12.2015 замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.

Відомостями веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель (prozorro.gov.ua) підтверджується опублікування Замовником звітів про виконання договорів про закупівлю товару №1-Е від 18.08.2022, №03-М від 03.11.2022, натомість жодних доказів, які б підтверджували заперечення відповідача проти використання позивачем адреси електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" при виконанні договорів про закупівлю товару №1-Е від 18.08.2022, №03-М від 03.11.2022 та №31-ПС від 31.03.2023 матеріали справи не містять.

Заслуговує на увагу також та обставина, що відповідач, отримавши претензії позивача відносно несвоєчасної поставки товару №716/02 від 03.08.2023 (а.с.64, т.1) та №786/02 від 21.08.2023 (а.с.66-67, т.1), жодних посилань на використання позивачем адреси електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" як підстави несвоєчасності поставки товару не висловив, натомість такі доводи відповідачем було зазначено вже після звернення позивача із позовом до суду у відзиві на позовну заяву б/н від 08.12.2023 (а.с.105-113, т.1).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач мав змогу ідентифікувати відправника заявок за Договором із адреси електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1", а отже обставина отримання від позивача відповідачем заявок на поставку товару у відповідності до п.5.2 Договору є доведеною.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи положення п.5.2 Договору відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, а саме:

- за заявкою №608/02 від 23.06.2023 з 29.06.2023;

- за заявкою №717/02 від 03.08.2023 з 09.08.2023;

- за заявкою №781/02 від 21.08.2023 з 29.08.2023;

- заявкою №816/02 від 01.09.2023 з 07.09.2023;

- за заявкою №846/02 від 14.09.2023 з 20.09.2023.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.18-40, 136, 138, т.1) підтверджується поставка товару за заявками позивача №608/02 від 23.06.2023, №717/02 від 03.08.2023, №781/02 від 21.08.2023, №816/02 від 01.09.2023 та №846/02 від 14.09.2023, водночас поставки окремих товарів відбулись з простроченням встановленого Договором строку.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач набув право на стягнення з відповідача неустойки в частині несвоєчасно поставленого товару за Договором.

Надаючи оцінку відмові позивача від прийняття товару за видатковою накладною №478 від 01.12.2023 на поставку товару - амортизатора сидіння водія "F5195 MONROE США" в кількості 3 шт., суд зазначає, що умовами тендерної документації по закупівлі UA-2023-05-26-008046-a (а.с.164-165, т.1) було визначено товари, які є предметами закупівлі, зокрема амортизатор сидіння водія "Maysan Mando TS3034 (H6293101F)" кількістю 3 шт.

Водночас в специфікації, яка є додатком до Договору, сторони, зокрема дійшли згоди щодо поставки амортизатора сидіння водія "F5195 MONROE США" в кількості 3 шт.

Специфікація до договору - є його невід`ємною частиною, яка містить в собі умови щодо його предмету.

Суд звертається до правової позиції, висвітленої в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2023 у справі №905/533/23, відповідно до якої: "...недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом."

Дослідивши зміст Договору, суд констатує, що підстав стверджувати про нікчемність договору про закупівлю товару №21-Е від 21.06.2023 в частині поставки вказаного вище товару немає, при цьому також слід відзначити, що докази про існування спору стосовно визнання недійсним договору про закупівлю товару №21-Е від 21.06.2023 (його частин) в матеріалах справи відсутні.

За правилами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, суд доходить висновку, що договір про закупівлю товару №21-Е від 21.06.2023, зокрема в частині поставки амортизатора сидіння водія "F5195 MONROE США", породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за ст.204 ЦК України вважається правомірним.

Отже дії відповідача щодо поставки амортизатора сидіння водія "F5195 MONROE США" були вчинені відповідно до умов Договору.

Водночас доводи відповідача стосовно неможливості поставки валу кермового телескопічного УЯИШ.303719.011 спростовуються наявними у справі доказами (листи №РО3-24-005 від 13.02.2024 (а.с.209, т.1) та №023_24 від 14.02.2024 (а.с.210, т.1), а тому судом до уваги не беруться.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 1005822,57 грн - пені, нарахованої за період з 03.07.2023 по 04.10.2023, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями п.7.2 Договору визначено, що: "...за порушення строків поставки товару або недопоставку товару Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 3 відсотків вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення..."

Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, а саме:

- за заявкою №608/02 від 23.06.2023 з 29.06.2023;

- за заявкою №717/02 від 03.08.2023 з 09.08.2023;

- за заявкою №781/02 від 21.08.2023 з 29.08.2023;

- заявкою №816/02 від 01.09.2023 з 07.09.2023;

- за заявкою №846/02 від 14.09.2023 з 20.09.2023.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку пені (а.с.28-30, т.2) слідує, що розрахунок такої неустойки за Договором здійснювався в розмірі 3% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Однак суд зауважує, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/96-ВР від 22.11.96, згідно зі статтею 3 якого: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, перевіряючи правильність розрахунку неустойки, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17, за якою: пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Враховуючи наведені вище висновки, здійснивши перерахунок розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині вимог про стягнення 36540,57 грн пені, а отже в позові в частині стягнення 969282,00 грн пені слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 101920,80 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.7.2 Договору: "...за прострочення поставки товару понад п`ять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмір 10 (десяти) відсотків вартості товару, поставку якого прострочено."

Суд зауважує, що наявними у справі доказами підтверджується обставина прострочення відповідачем поставки частини товару за Договором більш як на п`ять днів.

Водночас зі змісту наданого позивачем розрахунку штрафу (а.с.28-30, т.2) слідує, що Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 здійснювалась неодноразове нарахування штрафу за несвоєчасну поставку одного і того ж товару за Договором, тобто має місце неодноразового притягнення відповідача до відповідальності одного виду (штрафу) за одне й те саме порушення (непоставку конкретного товару за Договором).

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов`язковому застосуванню як норма прямої дії.

З огляду на наведене, суд констатує неправомірність вимог позивача про неодноразове стягнення штрафу за непоставку конкретного товару за Договором (зазначена позиція узгоджується з висновками щодо застосування норм права, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).

З огляду на наведене правомірними є позовні вимоги про стягнення 86620,10 грн штрафу, а тому в задоволенні вимог про стягнення 15300,70 грн штрафу слід відмовити.

Вирішуючи заяву відповідача щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідачем частково визнано позов;

- ступінь виконання зобов`язань відповідача за Договором становить понад 98%;

- позивачем не здійснювалась попередня оплата за Договором, а тому несвоєчасна поставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на його майновий стан (такий висновок наведено також у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №922/2567/21);

- позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв`язок не було доведено позивачем в межах розгляду цієї справи).

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 50% і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 18270,29 грн та штраф в розмірі 43310,05 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог, який відповідно до положень частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 8 липня 2011 року, покладається в сумі, що відповідає одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осібна 2023 рік, та становить 2684 грн.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (вул.Грунтова, буд.1Б, м.Львів, Львівська обл., 79066; ідентифікаційний код: 23884071) 18270,29 грн - пені, 43310,05 грн - штрафу та 2684,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 987552,28 грн - пені, 58610,75 грн - штрафу - відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 13932,15 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

8. Повне рішення складено 19 квітня 2024 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. ухвали:

1 - до справи;

2, 3 - Львівському комунальному автотранспортному підприємству №1 - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

4 - представнику Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 адвокату Петришину В.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

5, 6 - Фізичній особі-підприємцю Гапоновій А.П. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС, на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_4 );

7,8 - представнику ФОП Гапонової А.П. адвокату Шапошнікову І.Б. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_5 )