Рішення № 118491351, 18.04.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1398/24

18 квітня 2024 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду його роботи на посаді робочого пластмасових (поліетиленових) виробів колгоспу імені Щорса з 01.01.1992 по 30.11.1993,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати з 28.12.2023 ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи на посаді робочого пластмасових (поліетиленових) виробів колгоспу імені Щорса з 01.01.1992 по 30.11.1993 та провести перерахунок пенсії по віку з врахуванням виплачених сум з 28.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 призначено пенсію по віку з 25.07.2019 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак при призначенні пенсії не враховано до страхового стажу період роботи позивача на посаді робочого пластмасових (поліетиленових) виробів колгоспу імені Щорса Козівського району Тернопільської області з 01.01.1992 по 30.11.1993.

У грудні 2023 року позивач звернувся із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, на яку отримав відповідь листом відповідача від 11.01.2024 №492-12687/П-02/8 про те, що при призначенні пенсії до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 01.01.1992 по 30.11.1993, оскільки у записі трудової книжки за вказаний період відсутні дані про норму встановленого мінімуму та вироблені позивачем людинодні.

З такими діями відповідача щодо не зарахування йому до страхового стажу для призначення пенсії вищевказаного періоду роботи позивач не погоджується, вважає їх неправомірними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

28.03.2024 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вказує, що позивачу з 25.07.2019 призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж на момент призначення пенсії склав 33 роки 02 місяці 23 дні, в тому числі додаткові роки за Списком №1 - 10 років 0 місяців 0 днів.

28.12.2023 позивач звернувся із заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян" щодо причин неврахування стажу за період з 01.01.1992 по 30.11.1993.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вищезазначене звернення розглянуло відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та надало відповідь №492-12687/П-02/8-1900/24 від 11.01.2024, у якій роз`яснило підстави зарахування певних періодів до страхового стажу.

При призначенні пенсії до страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі з 01.01.1992 по 30.11.1993, оскільки у записі трудової книжки за вказаний період відсутні дані про норму встановленого мінімуму та вироблені людинодні, а, отже, відсутні підстави для врахування даного періоду роботи до страхового стажу.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.07.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як отримувач пенсії віком на пільгових умовах у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На звернення позивача щодо зарахування страхового стажу в повному обсязі відповідачем надана відповідь листом №492-12687/П-02/8-1900/24 від 11.01.2024, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі з 01.01.1992 по 30.11.1993, оскільки у записі трудової книжки за вказаний період відсутні дані про норму встановленого мінімуму та вироблені людинодні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в повному обсязі позивач звернувся до суду за захистом своїх пенсійних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (стаття 1 Закону №1058-ІV, який набрав чинності з 01.01.2004).

Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-ІV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга стаття 24 Закону №1058-ІV).

Відповідно пункту 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників" (була чинна на час внесення записів до трудової книжки) трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління.

Згідно пунктів 1, 2, 6 Основних Положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку).

Як видно з вкладення в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.11.1991, позивач у червні 1990 року прийнятий на роботу в колгосп імені Щорса робочим цеху поліетиленових виробів (протокол №2 від 26.06.1990).

30.11.1993 позивача звільнено з роботи в зв`язку з припиненням групи інвалідності (довідка №3010 від 07.11.1994).

Відповідно до відомостей про трудову участь у громадському господарстві у 1990 році позивач виробив 103 трудодні із встановлених 260, а у 1991 році - 236 трудоднів із встановлених 260. Відомості про вироблення чи не вироблення позивачем трудоднів у період з 01.01.1992 по 30.11.1993 роботодавцем у вкладення до трудової книжки колгоспника роботодавцем не заносилися.

Згідно довідки Комунальної установи "Трудовий архів" Козівської селищної ради від 28.11.2023 №540 за період часу з червня 1990 року по листопад (включно) 1993 року книги розрахунків по оплаті праці цеху поліетиленових виробів колгоспу ім. Щорса (село Конюхи) на зберігання не надходили. Стажові книги по даному колгоспу не надходили.

Відповідач не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи за періоди роботи.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи довідки про наявний страховий стаж.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не зарахувало спірний період роботи позивача до загального страхового стажу

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді робочого пластмасових (поліетиленових) виробів колгоспу імені Щорса з 01.01.1992 по 30.11.1993 у повному обсязі згідно вкладення в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.11.1991, здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду роботи на посаді робочого поліетиленових виробів колгоспу імені Щорса з 01.01.1992 по 30.11.1993,

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати з 28.12.2023 ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи на посаді робочого поліетиленових виробів колгоспу імені Щорса з 01.01.1992 по 30.11.1993 та провести перерахунок пенсії по віку з врахуванням виплачених сум з 28.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМартиць О.І.