Ухвала суду № 118491344, 18.04.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

Справа № 500/1425/24

18 квітня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить: визнати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України №846-РС від 20.12.2023 незаконним та скасувати в частині, що стосується старшого сержанта ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Генеральним штабом Збройних Сил України подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що позовні вимоги, враховуючи дату звернення до суду, виходять за межі місячного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 02.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк, достатній для усунення її недоліків (із зазначенням способу їх усунення) до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.04.2024 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали, на адресу суду надійшла заява про поновлення процесуального строку. В обгрунтування вказаної заяви зазначено, хоча наказ начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 про переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини було доведено йому 28.12.2023 та видано припис №2450 від 28.12.2023 строк для звернення до адміністративного суду у даному випадку повинен обчислюватись не з дати коли позивачу стало відомо про даний наказ. Позивачу у зв`язку із станом здоров`я не вдалось виконати наказ начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 та прибути до Військової частини НОМЕР_2 в Сумську область. 05.01.2024 старший сержант ОСОБА_1 повернувся у Військову частину НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та заявив, що не може виконати наказ начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 у зв`язку із станом здоров`я. Проте, з невідомих причин командування Військової частини НОМЕР_1 ініціювало проведення службового розслідування за фактом ніби то невиконання позивачем наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 846-РС від 20.12.2023. На підставі акту службового розслідування № 2035 від 17.01.2024 винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.01.2024 №121-од, згідно якого позивач звинувачується у вчинені правопорушення. Оскільки за результатами службового розслідування позивачу загрожує кримінальна відповідальність він звернувся до суду для оскарження наказу від 17.01.2024 №121-од, який є предметом судового розгляду у справі №500/929/24. Згідно пояснень третьої особи, щодо позову у даній справі від 19.03.2024 стає відомо, що Військовою частиною НОМЕР_1 було подано відзив у справі №500/929/24, який має суттєве значення для розгляду цієї справи включно. Відзиви Військові частини НОМЕР_1 у справі №500/929/24 було подано 29.02.2024. Саме після ознайомлення із відзивом у справі №500/929/24 позивачу стало відомо про відкриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку з нібито невиконанням наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 і саме тоді позивачу стало відомо, що оскаржуваний в даній справі наказ порушує його права, свободи та інтереси.

Відповідач у своєму клопотанні поданому 29.03.2024 зазначає, що останнім днем для звернення до суду із цим позовом було 27.01.2024. Проте, з об`єктивних причин позивач не міг звернутись з цим позовом у вказаний строк, оскільки лише 17.01.2024, щодо позивача було завершено службове розслідування. Також, позивач у зв`язку із пораненням отриманим під час захисту Батьківщини, ще 20.12.2023 почав проходити медичний огляд МСЕК для встановлення йому групи інвалідності. У зв`язку із доведенням оскаржуваного наказу, та проведення службового розслідування проходження медичного огляду було перервано, та позивач повернувся до клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги військово-медичного клінічного центру Західного регіону м.Львів після закінчення службового розслідування 17.01.2024. З довідки до акту огляду МСЕК стає відомо, що позивач пройшов медичний огляд лише 12.02.2024. З чого стає зрозуміло, що позивач також з об`єктивних причин не міг знати про порушення своїх прав та не міг реалізувати процесуальне право звернутися до адміністративного суду, оскільки мав завершити проходження медичного огляду МСЕК.

Відповідач виклав свої заперечення щодо наведених позивачем у заяві про поновлення процесуального строку пояснень, міркувань та аргументів. На думку відповідачем, наведені твердження позивача є надуманими та такими, що мають на меті створити хибну уяву про обставини справи, з метою поновлення очевидно пропущеного строку звернення до суду, оскільки відлік строку звернення до адміністративного суду із цим позов розпочався 28.12.2023, тобто з моменту, коли ОСОБА_1 стало відомо про видання наказу № 846-РС від 20.12.2023. Звернення особи із позовом до суду є правом, а не обов`язком, а тому враховуючи те, що позивачу було відомо про оскаржуваний наказ ще 28.12.2023, то він повинен був розуміти, що якщо він вважатиме за необхідне скористатися своїм правом на звернення до суду із відповідним позовом, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Наведені позивачем обставини, які начебто перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду у встановлений законом місячний строк, є неправдивими та необґрунтованими, а отже такими, які жодним чином не можна вважати об`єктивно непереборними.

Вирішуючи питання чи є причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами поважними, суд зазначає наступне.

Так, ч.3 ст.3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (с.2 ст.118 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч.5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач оскаржує наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України №846-РС від 20.12.2023, яким старшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього головного сержанта стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України призначено до 71 окремого батальйону територіально оборони НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.

Відтак, оскільки спір у цій справі пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, то у даному випадку застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як самостійно зазначає позивач у позовній заяві та заяві про поновлення процесуального строку, старший сержант ОСОБА_1 під час проходження МСЕК для встановлення йому групи інвалідності, в клініці амбулаторно-поліклінічної допомоги військово-медичного клінічного центру Західного регіону м. Львів, на першу ж вимогу повернувся до Військової частини НОМЕР_1 , де йому було доведено наказ начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 про його переведення до іншої військової частини та видано припис №2450 від 28.12.2023, яким йому пропонується 29.12.2023 вибути до Військової частини НОМЕР_2 .

Разом з тим, до суду з цим позовом позивач звернувся 13.03.2024, що свідчить про недотримання ним встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку на звернення до адміністративного суду.

Позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з цим позовом на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, однак будь-яких причин, які можна визнати поважними та об`єктивними причинами пропуску строку звернення до суду з цими позовними вимогами, подана заява не містить.

Зволікання позивачем з оскарження наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 про переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини зумовлене тим, що хоча такий наказ було доведено йому 28.12.2023 та видано припис №2450 від 28.12.2023 строк для звернення до адміністративного суду у даному випадку повинен обчислюватись не з дати коли позивачу стало відомо про даний наказ.

Однак, посилаючись на те, що саме після ознайомлення із відзивом у справі №500/929/24 ОСОБА_1 стало відомо про відкриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку з нібито невиконанням наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 і саме тоді позивачу стало відомо, що оскаржуваний в даній справі наказ порушує його права, свободи та інтереси, позивач не довів, що в цій справі можливість вчасного звернення до суду з позовом не мала суб`єктивного характеру, тобто, не залежала від його волевиявлення.

При цьому, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 №121-од в частині, що стосується старшого сержанта ОСОБА_1 та скасування пунктів 1-3, 7-9,10 його резолютивної частини, є предметом оскарження у справі №№500/926/24. Відзиву чи будь-яких інших заяв по суті справи №500/929/24 позивач не отримував.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення особи до суду з позовом про поновлення на військовій службі встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 10.11.2022 у справі №500/1185/21.

Слід зауважити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поряд з цим, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.10.2023 у справі №500/4332/22.

Доводи про те, що позивач не міг знати про порушення своїх прав та не міг реалізувати процесуальне право звернутися до адміністративного суду, оскільки лише 17.01.2024 щодо ОСОБА_1 було завершено службове розслідування, а також останній мав завершити проходження медичного огляду МСЕК, який почав 20.12.2023 та завершив лише 12.02.2024, суд вважає також безпідставними, оскільки позивачем не розкрито безпосередній зв`язок цих обставин із пропуском строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України №846-РС від 20.12.2023 про переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини, а не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Неможливості звернутися до суду поза межами цього періоду позивач також не обґрунтував.

Відтак, позивач у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 (провадження № 11-101заі22), згідно практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).

Натомість безпідставне поновлення таких строків може свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

Так, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Так, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, в силу вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем у встановлений суддею строк не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.123, 171, 240, 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено 18 квітня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

відповідач:

- Генеральний штаб Збройних Сил України (місцезнаходження: просп.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ: 22991050);

третя особа:

- Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) .

Головуючий суддяМандзій О.П.