Ухвала суду № 118491048, 16.04.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 квітня 2024 року м. Рівне№460/33885/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., під час підготовчого провадження по адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провстановлення судового контролю за виконанням рішення суду, В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням суду від 22.11.2022 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті з 01.04.2019 основного розміру пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.07.2020 за №21/3/2-9/878-447, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.07.2020 за №21/3/2-9/878-447, виданої Фінансово-економічним управлінням служби безпеки України, за нормами, чинними станом на 05.03.2019, без обмеження максимального розміру, з урахуванням вже проведених виплат.

Зазначене рішення набрало законної сили 23.12.2022.

Однак із невиконанням зазначеного судового рішення позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за його виконанням.

Ухвалою суду від 01.03.2023 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та здійснювати в подальшому щомісячні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.07.2020 за №21/3/2-9/878-447, виданої Фінансово-економічним управлінням служби безпеки України, за нормами, чинними станом на 05.03.2019, без обмеження максимального розміру виплат, з урахуванням вже проведених виплат, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Рівненського окружного адміністративного суду у строк до 31.03.2023 звіт про виконання судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №460/33885/22 в повному обсязі.

Так, на виконання ухвали суду від 01.03.2023 управлінням Пенсійного фонду подано звіт про виконання рішення суду у справі №460/33885/22.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про виконання судового рішення від 22.11.2022 у справі №460/33885/22, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 22.11.2022 у справі №460/33885/22 в частині перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації з 01.04.2019 та з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вимог зазначеної ухвали 20.07.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов звіт.

Так, у поданому звіті Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зазначає, що, на виконання судового рішення від 22.11.2022 у справі №460/33885/22 ним проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 у порядку, встановленому судовим рішенням. Після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 на 01.04.2019 становить 26589,34грн, на 01.03.2022 30287,93грн. Виплату заборгованості за відповідним рішенням з 01.04.2019 по 31.07.2023 в сумі 550493,24грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.

07.08.2023 від ОСОБА_1 надійшли заперечення до поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві звіту щодо виконання рішення суду у справі №460/33885/22. У поданих запереченнях ОСОБА_1 зазначає, що органом Пенсійного фонду при виконанні рішення від 22.11.2022 у справі №460/33885/22 обмежено його право щодо отримання пенсійних виплат з урахуванням підвищення (індексації) з 01.03.2022 на коефіцієнт збільшення 1.14, встановлений Постановою №118 та в подальшому з 01.03.2023 на коефіцієнт збільшення 1.197, встановлений Постановою №168.

Ухвалою суду від 02.10.2023 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про виконання судового рішення від 22.11.2022 у справі №460/33885/22, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві повторно новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 22.11.2022 у справі №460/33885/22 (з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі від 01.03.2023) в частині здійснення (здійснення в подальшому щомісячних виплат пенсії) перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром.

На виконання вимог зазначеної ухвали від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов звіт від 17.10.2023.

Із зазначеного звіту вбачається, що на виконання рішення суду було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 основного розміру за довідкою Фінансово-економічного управління СБУ від 31.07.2020 №21/3/2-9/878-447 і розпочато її виплату з 01.11.2023.

27.11.2023 від ОСОБА_1 надійшли заперечення до поданого звіту від 17.10.2023. У поданих запереченнях ОСОБА_1 зазначає, що Пенсійним органом лише частково виконане рішення у справі №460/33885/22, оскільки виплата всієї заборгованості з 01.04.2019 по 31.10.2023 як того вимагає рішення у вказаній вище справі так і не виконана.

Так, згідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_2 проти України від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно виконавчим листом у справі №460/33885/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.07.2020 за №21/3/2-9/878-447, виданої Фінансово-економічним управлінням служби безпеки України, за нормами, чинними станом на 05.03.2019, без обмеження максимального розміру, з урахуванням вже проведених виплат.

У зв`язку з невиконанням боржником судового рішення в добровільному порядку, позивачем 09.01.2023 було направлено на адресу Пенсійного фонду вимогу щодо виконання рішення суду із відповідним виконавчим листом, виданим Рівненським окружним адміністративним судом 06.01.2023.

Листом від 03.02.2023 №3284-1306/В-02/8-2600/23 Пенсійним органом надано відповідь, у якій зазначено, що судовим рішенням не передбачено здійснення перерахунку пенсії за довідкою №21/32-9/878-447 від 30.07.2020 без обмеження максимальним розміром.

У зв`язку з чим позивачем було подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст.382 КАС України.

Ухвалами від 01.03.2023, від 04.07.2023, від 02.10.2023 судом встановлено протиправність дій Пенсійного фонду щодо належного виконання рішення суду у справі №460/33885/22.

Матеріалами справи підтверджено, що фактично виплату пенсії у належному перерахованому розмірі розпочато з 01.11.2023, тобто майже через рік після набрання судовим рішенням законної сили.

Заборгованість з 01.04.2019 по 31.10.2023 позивачу не виплачена, а отже, рішення суду у повному обсязі Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві не виконано.

Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що такими діями Пенсійного органу були порушені були порушені статті 19,129-1 Конституції України, пункт 5 частини третьої статті 2, частину другу статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, частину другу статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд зауважує, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 вказав, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Як вже зазначалося судом, частиною другою статті 370 КАС України передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частина 1 ст.241 КАС України визначає такі судові рішення: ухвала, рішення та постанова.

Статтею 45 КАС України визначено перелік дій, які можуть трактуватись судом як зловживання процесуальними правами, а саме:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Вказаний перелік не є вичерпним. Так, саме пунктом першим вищевказаної статті зазначено, що зловживанням процесуальними правами є також вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Тобто, суд може з певних підстав розцінити ту чи іншу дію як зловживання процесуальними правами та застосувати до учасників процесу передбачену Кодексом, відповідальність.

Враховуючи, що судове рішення у справі № 460/33885/22 залишаються невиконаними відповідачем, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про зловживання відповідачем процесуальними правами та наявність підстав для накладення штрафу Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві за зловживання процесуальними правами та невиконання судового рішення.

Так, згідно ч.2 ст.44 КАС України, особи які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 5 ст. 44 КАС України визначені обов`язки учасників справи. Пунктами 6, 7 частини 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з положеннями ч.1 ст.144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Згідно зі статтями 144, 145 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу. До заходів процесуального примусу належить штраф.

Одним із заходів процесуального примусу є штраф, відповідно до п.5 ч.1 ст.145 КАС України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.149 КАС України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Частиною 1 ст.149 встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зокрема у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Відповідно до ч.3 ст.144 КАС України, про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

На день розгляду питання про накладення штрафу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлений з 1 січня 2024 року у розмірі 3028гривні.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 КАС України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/33885/22 та накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в розмірі 9084грн. за умисне невиконання рішення суду що набрало законної сили.

Керуючись статтями 181, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати зловживанням процесуальними обов`язками відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо умисного невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/33885/22 від 22.11.2022.

Стягнути в дохід Державного бюджету України з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штраф в розмірі 9084 грн.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ - 26255795).

Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом тридцяти днів з дати набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення суду у справі №460/33885/22.

Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м Києві, що відповідно до ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надати до суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення.

Роз`яснити відповідачу, що в силу положень ч.3 ст.145 КАС України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених КАС України та виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Д.Є. Махаринець