Рішення № 118491043, 19.04.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2024 року м. Рівне№460/2865/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови та дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про:

-визнати протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням 78% відповідних сум грошового забезпечення;

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження максимального (граничного) розміру пенсії ОСОБА_1 при перерахунку пенсії з 01.04.2024 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з 78% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимального (граничного) розміру такої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є пенсіонером Міністерства оборони України та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ отримує пенсію за вислугою років, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби (категорія 1). Зазначає, що при виході на пенсію основний її розмір у відсотковому значенні складав 78%, зокрема 50% за 20 років вислуги + 18% (6 років х 3% за кожен рік служби понад 20 років) + 10% підвищення особі, віднесеній до 1-ї категорії (ліквідатор наслідків аварії) потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Втім, під час наступних перерахунків пенсії позивача, її розмір було зменшено з 78% до 68% сум грошового забезпечення на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" № 3591-IV від 04.04.2006 яким внесено зміни до статті 13 Закону України № 2262-ХІІ. Також, позивач зазначає, що відповідач провів індексацію пенсії на підставі постанови КМУ від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Однак згідно протоколу перерахунку пенсії з 01.03.2024 її виплата була обмежена максимальним розміром 23610,00 грн., замість нарахованої в сумі 24876,24 грн. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, суперечать вимогам чинного законодавства та обмежують право позивача на належне пенсійне забезпечення. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач направив до суду відзив, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням 26 років вислуги, що становить 78 % сум грошового забезпечення, відповідно до ст. 13 Закону 2262, що діяла на момент призначення. На момент проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 відсутня норма щодо встановлення 10% грошового забезпечення для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесених до категорії 1.

Відповідач також зазначає, що відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру оскільки, на законодавчому рівні дане питання врегульоване та встановлено максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати. З наведених у відзиві підстав відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, йому призначена пенсія за вислугу років у розмірі 78% грошового забезпечення, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 року по справі №460/10474/23, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: 1) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 при перерахунку пенсії з 01.03.2023 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», 2) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.03.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимального розміру такої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 по справі №460/21426/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: 1) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, додатково до існуючого розміру пенсійного забезпечення, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 12.03.2023; 2) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 12.03.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Листом №3538-2115/Ч-03/8-1700/24 від 08.03.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про те, що з 29.04.2006 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" внесено зміни до статті 13, якими виключено положення щодо збільшення розміру пенсій за вислугою років. Відтак, розмір пенсії позивача, обчислений згідно пункту "а" статті 13 Закону з врахуванням 30 років вислуги, як звільненому у відставку, з 01.01.2008 склав 68% відповідних сум грошового забезпечення. Зазначає, що при подальших перерахунках відсоткова величина розміру пенсії позивача склала 68% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що розмір пенсії після проведеної індексації становить 24876,24 грн, до виплати підлягає 23610,00 грн. відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла у 2016 році) встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

23.02.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №1185). Згідно з перерахунком пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2024 року розмір пенсійної виплати з 01.03.2024 склав 24876,24 грн, проте до виплати призначена пенсія у розмірі 23610,00 грн, тобто в межах максимального розміру пенсії встановленого станом на 01.03.2024.

Вважаючи дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії та обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон №2262-XII).

Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2,3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 100 процентів, до категорій 2 і 3 - 95 процентів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-ІV до пункту «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII внесено зміни, відповідно до яких особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Тобто, нова редакція пункту «в» статті 13 Закону №2262-XII не передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби на 5% та 10%.

Перерахунок призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій визначено статтею 63 цього Закону (у редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивачу), відповідно до частин першої, третьої та четвертої якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням у дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, відсотковий розмір пенсії до відповідних сум грошового забезпечення при її призначенні установлюється статтею 13 Закону № 2262-ХІІ саме на час призначення пенсії. Натомість розміри складових грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія при її перерахунку на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ, визначаються на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Складові грошового забезпечення, з яких обчислюється та перераховується пенсія, та їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Водночас відсоткове співвідношення раніше призначеної відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії до відповідних сум грошового забезпечення є сталим, оскільки установлюється на день призначення пенсії.

Судом встановлено, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу в жовтні 2005 року відповідно до пунктів «а», «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, її розмір складав 78% від грошового забезпечення, у тому числі 10% збільшення розміру пенсії на підставі пункту «в» частини першої статті 13 цього Закону як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія), що не заперечується сторонами.

На час виникнення спірних правовідносин стаття 13 Закону № 2262-ХІІ була чинною у редакції Закону № 3591-IV, яка не передбачала вказаної 10-ти відсоткової доплати особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії І.

Проте застосування Пенсійним органом при перерахунку пенсії позивача положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV є протиправним, оскільки ця норма стосується призначення нових, а не перерахунку раніше призначених пенсій. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.

Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-XII, яка змін не зазнала.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.

А відтак суд зауважує, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 200/7786/19-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2024 зменшено відсотковий розмір грошового забезпечення, що враховується при визначенні основного розміру пенсії, з 78% до 68%.

Тобто, зміна відсоткового розміру грошового забезпечення здійснена вже після призначення позивачу пенсії.

Відтак, відповідач протиправно зменшив відсоткове значення основного розміру пенсії позивача з 78% до 68% сум грошового забезпечення як особі, яка під час проходження служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена в установленому законом порядку до категорії 1, що призвело до порушення гарантованого державою право на соціальний захист.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії із застосуванням показника 78% відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок та виплату, виходячи з показника 78% грошового забезпечення починаючи з 01.01.2024.

Щодо обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно достатей 13,21і36Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно допункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) тапункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установленийпунктом 1цієї постанови, з урахуванням положень, передбаченихпунктом 3цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що:

у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченогопунктом 1тапідпунктами 1-7пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;

розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченогопунктом 1тапідпунктами 1-7пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Отже, позивач з 01.03.2024 має право на підвищення на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованимКонституцією Україниневідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбаченихКонституцією України(постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).

Згідно ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов`язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.

Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.

Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення частини 7статті 43 Закону № 2262-ХІІтастатті 2 Закону № 3668-VIне змінились.

Так, частиною 7статті 43 Закону № 2262-ХІІв редакціїЗакону № 3668-VI від 08.07.2011, із змінами, внесеними згідно ізЗаконами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, ч. 7ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошеннярішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016.

Тобто внесені до ч. 7ст. 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

З наведеного вбачається, що для осіб, які отримують пенсію за нормамиЗакону № 2262-ХІІ, вказанимзаконом, який є спеціальним, не передбачено обмеження пенсії максимальним розміром.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно доЗакону № 2262. Так, Верховний Суд зробив висновок про протиправність обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, в постановах від 29.02.2024 № 300/489/21, від 20.03.2024 № 560/8994/21, від 27.03.2024 № 500/2724/21, від 27.03.2024 №620/4764/21.

Крім того, суд враховує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У спірних правовідносинах наведені положення Постанови № 185 щодо підвищення пенсій з 01.03.2024 р. відповідно "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом" суперечить приписам Закону № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, які є спеціальними (пріоритетними), а тому підлягають застосуванню відповідачем.

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії відповідача є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2ст.19 Конституції України.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідаютьКонституціїта законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).

Аналогічна правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 р. у справі № 520/2098/19.

У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановленеЗаконом № 2262, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню нормиЗакону № 2262з урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не нормиЗакону № 3668-VI.

Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача .

Суд звертає увагу, що незважаючи на наявність у Постанові № 185 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини 7 статті 43Закону № 2262Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016визнані такими, що не відповідаютьКонституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії відповідача є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2ст.19 Конституції України.

Отже, відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з матеріалів справи,основний розмір пенсії позивача становить 78 % грошового забезпечення. Згідно копій перерахунків пенсії позивача з 01.03.2024, пенсію позивача перераховано, нараховано індексацію за 2022 рік у розмірі 2312,85 грн., за 2023 рік - у розмірі 1500,00 грн., за 2024 рік 1500,00 грн. Загальний підсумок пенсії (з урахуванням індексації) становить 24876,24 грн, однак з урахуванням максимального розміру 23610,00 грн.

Отже,суд доходить висновку, що при проведенні перерахунку пенсії позивача пенсійним органом протиправно не виплачено раніше проведену індексацію пенсії позивача відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, а зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років з 01.03.2024 з урахуванням індексації без застосування обмеження її максимальним (граничним) розміромвідповідає меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено.

Відповідно до частини першоїстатті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ч.1 та ч.2ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини,суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно дост. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років обчисленої із застосуванням 78% відповідних сум грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2024 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії виходячи з розрахунку 78% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 квітня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя С.М. Дуляницька