Ухвала суду № 11849008, 30.09.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-9204 Головуючий в 1 інстанції Черткова Л.О.

Категорія 57 Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА

іменем України

30 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого- судді Зубової Н.Г.,

суддів- Бабенка П.М. ,

при секретарі- Поляковій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Докучаєвську на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області ( далі- Управління ПФУ) про стягнення недоплаченої суми державної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2

Визнано протиправною бездіяльність Управління ПФУ по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії позивачу як дитині війни з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в в м. Докучаєвську здійснити нарахування та виплату на користь позивачки недоплачену суму державної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1195,20 грн. та стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 8,50 грн. та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Сторони в судове засідання не зявилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.

Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.

З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією паспорта .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог .

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апеляційної скарги, що виплата проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть бути прийняті до уваги.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи апелянта про те, що з нього необґрунтовано судом стягнуто на користь позивачки судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи також не ґрунтуються на законі.

Відповідно до вимог ст. ст. 79, 81 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розгляду справи, до яких відноситься витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Згідно вказаним нормам процесуального закону Управління ПФУ від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення не звільнено. Розмір цих витрат судом визначено правильно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 року № 825.

Згідно п.34 ст.3 Декрету України «Про державне мито» управління ПФУ звільняється від судового збору як позивач при поданні ним позовних заяв до суду, а не від відшкодування судових витрат стороні ,на користь якої ухвалено рішення суду.( ст.88 ЦПК)

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Тому апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідачем при поданні апеляційної скарги не сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи . оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст. 88 ЦПК вказані витрати слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 ст.308, 313, 315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, повязаних із соціальними виплатами» апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську відхилити.

Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Докучаєвську Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн. на р\рахунок 312113263700004 ,отримувач- Державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район , ЕДРПОУ 34686537 , банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді