Постанова № 118478359, 18.03.2024, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/241/24

Провадження № 2-а/188/14/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.06.2023 інспектором ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Накрапасом Валерієм Володимировичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 423081, згідно з якою позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено штраф у розмірі 3 400,00 гривень.

Із вказаною постановою позивач не згоден, оскільки вважає її винесеною з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач посилається на те, що у нього вказаної у постанові марки скутера ніколи не було і немає, а поліцейський автомобіль під`їхав позаду і зупинився, коли він з колегою котив по узбіччю дороги скутер на ремонт, та був звинувачений двома працівниками поліції в тому, що начебто керував мопедом без мотошолому. На питання показати посвідчення водія на право користуванням транспортним засобом відповідної категорії позивач повідомив, що не має при собі посвідчення водія потрібної категорії, бо є пішоходом, а не водієм скутера. Окрім того, це правопорушення повинно було бути зафіксовано на нагрудну камеру самого поліцейського, якщо вона була.

Позивач вважає, що дії працівника поліції були неправомірними, а складена ним оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, адже жодних порушень ПДР України він не вчиняв.

Позивач вказує, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем правопорушення.

Крім того, позивач вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснено з численними порушеннями чинного законодавства, а постанова не відповідає вимогам законодавства, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач, як посадова особа, зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач вважає факт вчинення правопорушення не доведеним, як і не доведеною свою вину у вчиненні правопорушення, тому, на його думку, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Позивач також посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Жодних прав та обов`язків йому роз`яснено не було. Тим самим було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,.

Позивачем також зазначено, що відповідач порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже розгляду справи взагалі не було, а про її існування дізнався від виконавчої служби, тобто не було дотримано встановлену законом процедуру.

Позивач просить суд скасувати постанову серії БАБ № 423081 від 28.06.2024 про притягнення позивача до відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 та ч. 5 ст.121 КУпАП України.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року позивачу поновлено строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення; звільнено від сплати судового збору; прийнято адміністративний позов та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у позові відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

У п.п. 4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 наголошується, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

Судом встановлено, що 28 червня 2023 року працівником поліції була складена постанова серії БАБ № 423081, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп.

У вказаній постанові зазначено, що водій скутера ОСОБА_1 28 червня 2023 року о 18 год. 20 хв. в смт Петропавлівка по вул. Свободи керував скутером Хонда РІО, б.н.з., не користуючись мотошоломом та не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування відповідними транспортними засобами, чим порушив п.п.2,3г, п.2.1.а ПДР України і скоїв правопорушення, передбачені ч.2 ст.126 та ч.5 ст.121 КУпАП України, на підставі чого інспектор ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області старший сержант поліції ОСОБА_2 постановив застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її відповідно до закону.

Згідно з приписами ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, подібні постанови підлягають скасуванню. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі № 357/10134/17 від 23.10.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту наявності в діях позивача складу правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП України.

Таким чином, судом встановлено, що постанова прийнята за відсутності доказів про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України у якості належного і допустимого доказу, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази відповідачем не надані.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості застосовується також і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За встановлених судом обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП України, суд вважає недоведеним.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, наявність підстав для її скасування і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 121, 126, 251, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 8-9, 72-77, 241, 242-246, 250, 286, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Головне управління Національної поліції у в Дніпропетровській області, місце знаходження: пл. Троїцька, 20а, м. Дніпро, 49101, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову серії БАБ № 423081 від 28.06.20239 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , якою визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП України.

Закрити справу про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП України, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда