Рішення № 118474132, 15.04.2024, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 554/5501/23

Провадження № 2/545/991/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.,

з участю секретаря: Синегуб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач у червні 2023 року звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр») та ОСОБА_1 05.05.2021 укладений договір про надання споживчого кредиту №4106431, за яким позичальнику наданий кредит в сумі 10000,00 грн строком на 30 днів, із стандартною процентною ставкою 1,9%. Проте відповідач належним чином не виконала зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 32985,47 грн, яку й просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 9 000 грн.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16.10.2023 позовні вимоги задоволені повністю; стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4106431 від 05.05.2021 у розмірі 32985,47 грн, судовий збір у розмірі 2684 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн, всього 44669,47 грн.

За заявою відповідача ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.02.2024 заочне рішення скасоване, справа призначена до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач визнала позовні вимоги частково, а саме в сумі 5 780,47 грн, з яких: 3 720,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 865,00 заборгованість за процентами, 25,47 грн нараховані 3% річних, 160,00 грн інфляційні втрати, 1 000,00 грн витрати на правову допомогу. Зазначила, що не була повідомлена про зміну кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення прав вимоги. Посилалася на те, що сплачені нею кошти в сумі 6 270,00 грн позивачем у розрахунку не зазначено в рахунок погашення кредиту, а тому сума заборгованості за кредитом на дату розрахунку 06.06.2023 за тілом кредиту зменшується на 6 270,00 грн і становить 3730,00 грн. Договір про надання споживчого кредиту №4106431 від 05.05.2021 укладений строком на 30 днів, тому вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 06.06.2021 позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Позивачем безпідставно нараховані проценти за кредитним договором в сумі 22800,00 грн після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому підлягають задоволенню в сумі 1865,00 грн. Розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Представник позивача надав письмові пояснення яких зазначив, що першочергово погашається прострочена заборгованість за процентами чи строкові зобов`язання по процентам. ОСОБА_1 07.06.2021 (більш ніж через 30 днів) сплачено 6270,00 грн, що на день сплати дорівнювало сумі нарахованих відсотків за договором, тому ці кошти були зараховані на погашення саме процентів, а не тіла кредиту, як вважає відповідач. Сума заборгованості за тілом кредиту залишилась незмінною. Сплачені відповідачем кошти в сумі 6270,00 грн були враховані, а тому твердження про некоректність розрахунку є безпідставними. Відповідач своєчасно не повернула передбачені договором кошти та продовжила ними користуватися, з огляду на що кредитодавцем на підставі п.4.3.1 договору здійснювалась його автопролонгація та нараховувалися відсотки. Вважає, що позивачем доведено належними та допустимим доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала в сумі 5780,47 грн та 1000,00 грн витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно доч.4ст.206ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлено, що 05.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір №4106431 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит 10000,00 грн. строком на 30 днів, з стандартною процентною ставкою 1,9%. (а.с.8-17).

Відповідно до п.2.1 п.2 договору №4106431 про надання споживчого кредиту від 05.05.2021 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п.2.4 п.2 вищезазначеного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 договору.

Факт отримання кредиту відповідачем не заперечувався.

Відповідно до п.10.6 п.10 договору №4106431 про надання споживчого кредиту від 05.05.2021, договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (а.с.8-17).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Окрім того, між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 24.01.2022 укладений договір факторингу №24-01/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4106431 від 05.05.2021 (а.с.44-52).

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023від 10.01.2023, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4106431 від 05.05.2021 до ОСОБА_1 (а.с. 60-70).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 заборгованість становить 32985,47 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 22800,00 грн заборгованість за нарахованими процентами, 185,47 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідноо ст.625 ЦК України (а.с.75).

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч.1 ст.527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч.1 ст.610, ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відступлення прав вимоги не породило обов`язку позичальника зі сплати заборгованості за кредитним договором фактору, оскільки її не повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, неналежне повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від26 березня 2020 року у справі № 61-1059св18.

Таким чином, факт укладення договору про надання споживчого кредиту між сторонами та отримання відповідачем коштів є доведеним.

Згідно з розрахунком, станом на 06.06.2023 за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 32985,47 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 22800,00 грн заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 0,00 грн заборгованість по пеням і штрафам; 25,47 грн нараховані 3% річних; 160,00 грн інфляційні втрати (а.с.42).

Суд відхиляє посилання відповідача про нарахування товариством відсотків після 06.06.2021, з таких підстав.

Відповідно до п.п.1.4 п.1 договору №4106431 про надання споживчого кредиту від 05.05.2021 строк кредиту становить 30 днів; дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно з п.п.4.1. п.4 договору строк кредиту може бути продовжено: - за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) договору.

Відповідно до п.п.4.3.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев?яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Графіком платежів до договору про надання споживчого кредиту, №4106431 від 05.05.2021 визначено, що датою повернення кредиту в сумі 10000,00 грн та сплати нарахованих процентів в сумі 5700,00 грн 04.06.2021.

Згідно картки обліку договору вбачається, що станом на 04.06.2021 за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 15700,00 грн (а.с.28-41).

Враховуючи, що відповідач своєчасно не повернула передбачені договором кошти, а тому кредитодавцем на підставі п. 4.3.1 договору продовжено строк кредиту в порядку автопролонгації, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, тобто до 02.09.2021 включно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Враховуючи, що строк кредиту був автопролонгований до 02.09.2021, відповідно проценти підлягають стягненню до 02.09.2021 включно.

Відсотки станом на 02.09.2021 складають 16530,00 грн, що підтверджується карткою обліку договору (а.с. 28-41).

Щодо порядку зарахування сплачених відповідачем коштів в сумі 6270,00 грн, суд зазначає таке.

Пунктом 6 договору №4106431 про надання споживчого кредиту від 05.05.2021 визначений порядок повернення кредиту, сплати процентів.

Так, п.п.6.3 п.6 договору передбачено, що споживач здійснює платежі за договором у такій черговості: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості: прострочені зобов?язання по процентам; прострочені зобов?язання по кредиту.

Відповідно до картки обліку договору вбачається, що 07.06.2021 року, тобто більше ніж через 30 днів ОСОБА_1 сплачено 6270,00 гривень, що на день сплати дорівнювало сумі нарахованих відсотків за договором (а.с.28-41).

Таким чином, з урахуванням вимог п.п.6.3 договору №4106431 про надання споживчого кредиту кошти в сумі 6270,00 грн зараховані на погашення процентів, а не тіла кредиту, а тому твердження позивача про «некоректність» розрахунку є безпідставним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 26715,47 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16530,00 грн заборгованість за процентами; 25,47 грн 3% річних; 160,00 грн інфляційні втрати; в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 02.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладений договір №02-01/2023 про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Актом наданих послуг від 10.05.2023 визначено, що Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» правова допомога полягала у наданні письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні документи, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду та друк необхідних документів.

Встановлено, що позивачем сплачені кошти за надану правову допомогу та підтверджується платіжною інструкцією №0370700000 від 12.05.2023.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Необхідно зауважити, що ч. 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 02.01.2023, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.

Враховуючи, що відповідач заперечувала щодо розміру витрат на правову допомогу, суд вбачає зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з огляду на співмірність та вважає за необхідне стягнути їх у розмірі 3000 грн.

Оскільки позов задоволений частково, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2429,7 грн.

Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 32985,47 грн; позов задоволений на суму 26715,47 грн. Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 2173,77 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 263, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4106431 від 05.05.2021 у розмірі 26715,47 грн, судовий збір у розмірі 2173,77 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2429,7 грн, всього 31318,94 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк