Постанова № 118473603, 17.04.2024, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/812/24

№3-292/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 квітня 2024 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В., за участю прокурора Малишенка Д.О., особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Клапчука Ф.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором комунального підприємства «Обухіврайтепломережа», РНОКПП - НОМЕР_1

за ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи директором КП «Обухіврайтепломережа», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VIІ, порушив вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VIІ, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та не повідомив визначений законом орган - виконавчий комітет Обухівської міської ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між його приватним інтересом і службовими повноваженнями, який виник перед підписанням наказу від 01.09.2023 року № 38 «Про преміювання за серпень 2023 року», яким серед інших працівників підприємства преміював свого батька - ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 , будучи директором КП «Обухіврайтепломережа», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VIІ, порушив вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VIІ, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та не повідомив визначений законом орган - виконавчий комітет Обухівської міської ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між його приватним інтересом і службовими повноваженнями, який виник перед підписанням наказу від 31.10.2023 року № 58 «Про преміювання за жовтень 2023 року», яким серед інших працівників підприємства преміював свого батька - ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 , будучи директором КП «Обухіврайтепломережа», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VIІ, порушив вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VIІ, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та не повідомив визначений законом орган - виконавчий комітет Обухівської міської ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між його приватним інтересом і службовими повноваженнями, який виник перед підписанням наказу від 31.01.2024 року № 02 «Про преміювання за січень 2024 року», яким серед інших працівників підприємства преміював свого батька - ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи директором КП «Обухіврайтепломережа», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VIІ, порушив вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VIІ, вчинивши дію в умовах реального конфлікту інтересів, а саме підписавши наказ від 31.01.2024 року № 02 «Про преміювання за січень 2024 року», яким серед інших працівників підприємства преміював свого батька - ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 07.03.2024 року адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 372/812/24, № 372/817/24, №372/823/24, №372/824/24 об`єднано в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 тсвою вину в інкримінованих адміністративних правопорушеннях не визнав.

Захисник Клапчук Ф.П. подав суду письмове клопотання про закриття провадження у даних справах у зв`язку з відсутністю в його ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП. Свою позицію аргументували тим, що при прийнятті рішення щодо преміювання працівників враховуються показники діяльності, які є чітко визначеними та на основі яких оцінюються результати діяльності відповідних працівників. Наведене свідчить, що рішення про преміювання працівників не є довільним, а підпадає визначеним об`єктивним критеріям. Праця на одному підприємстві керівника підприємства та його близького родича саме по собі не створює реального конфлікту інтересів та не виключає можливості преміювати працівників-родичів, навіть якщо вони працюють на одному підприємстві. У даному випадку прийняттю рішення щодо преміювання ОСОБА_2 передувало звернення (доповідні записки) його безпосереднього керівника - ОСОБА_3 . Саме подання безпосереднього керівника ОСОБА_2 , а не одноособове рішення керівника стало передумовою для прийняття ОСОБА_1 рішення щодо преміювання свого батька ОСОБА_2 . Оскільки зазначене рішення не приймалося за ініціативи ОСОБА_1 , то підписуючи відповідний наказ останній не переслідував будь-який приватний інтерес, а виконував надані йому законом та локальними актами повноваження. При цьому вказує, що виконання своїх безпосередніх повноважень керівником підприємства щодо преміювання робітників, серед яких є близький родич керівника, саме по собі не може свідчити про переслідування ним будь-якого неправомірного приватного інтересу та, як наслідок, існування реального конфлікту інтересу. Звертає увагу суду, що органом поліції не було доведеноо умислу ОСОБА_1 на неправомірне збагачення свого близького родича ОСОБА_2 за рахунок премії. При цьому доведення наявності корисливого умислу, спрямованого на матеріальне збагачення за рахунок коштів підприємства є обов`язковим для встановлення факту приватного інтересу як складової реального конфлікту інтересів. Відтак, підписання наказу про преміювання ОСОБА_2 не було ініціативою ОСОБА_1 , його особистим одноособим рішенням. Підписуючи даний наказ він діяв як директор підприємства та не надав ОСОБА_2 жодної неправомірної вигоди, яка б суперечила вимогам закону. Відсутність приватного інтересу, в свою чергу, виключає наявність реального конфлікту інтересів у особи, а відтак і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Прокурор Малишенко Д.О. при розгляді справи вказав, що вина ОСОБА_1 доведена повністю. В поданому суду письмовому висновку у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначив, що реальний конфлікт у даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_1 у вигляді бажання поліпшити матеріальне становище батька, реально зіткнувся з його службовими повноваженнями, як директора, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а саме - під час підписання наказів від 01.09.2023 року № 38 «Про преміювання за серпень 2023 року», відповідно до наказу від 31.01.2024 № 02 «Про преміювання за січень 2024 року», відповідно до наказу від 31.10.2023 № 58 «Про преміювання за жовтень 2023 року». У цьому випадку ОСОБА_1 повинен був утриматися від підписання даних наказів, а також повідомити Обухівську міську раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів. Тобто, ОСОБА_1 був зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання реального конфлікту інтересів, чого ним здійснено не було.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, адвоката - Клапчука Ф.П., прокурора - Малишенка Д.О., та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

У ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» встановлюється, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Невиконання зазначеного обов`язку, його неналежне або несвоєчасне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

У свою чергу у ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Невиконання зазначеного обов`язку або його неналежне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

При цьому, аналіз ч. 1 Примітки до ст. 172-7 КУпАП дає можливість зробити висновок, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП має спеціального суб`єкта - суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону випливає, що вимоги законодавства про запобігання корупції поширюються на осіб, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції».

Аналіз диспозиції ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП дає можливість встановити, що чинним законодавством передбачено відповідальність за вчинення наступних діянь: 1) неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; 2) вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому відповідно до ч. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП зазначається, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Таким чином, у ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень (реальний конфлікт інтересів), а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах наявності у особи суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень чи вчинення певних дій.

Як вбачається з вищевикладених положень, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, нерозривно пов`язана з таким елементом як приватний інтерес, його суперечність з службовими повноваженнями, внаслідок чого виникає реальний конфлікт інтересів. Слід зауважити, що реальний конфлікт інтересів має бути чітко вираженим, конкретизованим та простежуватися на основі визначення того, який приватний інтерес переслідує особа у даному випадку, та яким чином цей приватний інтерес вступає у суперечність з службовими інтересами.

У свою чергу реальний конфлікт інтересів безпосередньо впливає на рівень об`єктивності та неупередженості особи при прийнятті рішень, вчиненні або не вчиненні певних дій, що відносяться до її службових або представницьких повноважень. Тобто, реальний конфлікт інтересів перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятим рішенням, внаслідок чого останнє не може вважатися неупередженим та об`єктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» - приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Крім того, ознакою об`єктивної сторони зазначених правопорушень є саме реальний, а не потенційний конфлікт інтересів, тобто саме суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями особами. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Разом з тим, констатація наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є можливою лише у тому випадку, коли реальний конфлікт інтересів впливає на реалізацію посадовою особою своїх дискреційних повноважень.

Право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд передбачає можливість його дискреції, тобто право вибору між декількома діями чи рішеннями, що однаково є правомірними та передбачені чинним законодавством.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Наявність дискреції (розсуду) посадової особи є визначальною та необхідною умовою для вирішення питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів, адже у випадку, коли особа у відповідності до імперативних вимог чинного законодавства має діяти у чітко визначений спосіб, чітко визначених межах та формі або повинна утримуватися від певних дій і в неї немає жодного власного розсуду стосовно виду та характеру можливого рішення, дій чи бездіяльності, то в такому випадку реальний конфлікт інтересів не впливає на об`єктивність та неупередженість рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, оскільки остання позбавлена будь-якої можливості діяти в будь-який інший спосіб, ніж написано у законі. Отже, наявність дискреційних повноважень є необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діях особи реального конфлікту інтересів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, можливе лише за сукупності умов: наявності у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; повноважень на прийняття рішення; факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що пп. 1 та 1.3 розділу 1 статуту КП «Обухіврайтепломережа» є комунальним унітарним підприємством, утвореним на основі комунальної власності Обухівської територіальної громади Київської області. Засновником комунального підприємства є Обухівська міська рада, виконавчий комітет міської ради є уповноваженим органом управління.

У відповідності до пп. 2.1 розділу 2 статуту КП «Обухіврайтепломережа» з моменту його державної реєстрації в установленому законом порядку є юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, КП «Обухіврайтепломережа» є юридичною особою публічного права.

Відповідно до пп. 6.1. та пп. 6.2 розділу 6 статуту управління підприємством здійснює директор у відповідності з принципом єдиноначальства через провідних спеціалістів апарату управління, визначних штатним розписом. Для керівництва виробничою, господарською, фінансовою та іншою діяльністю міський голова своїм розпорядженням призначає виконавчий орган - директора, з яким виконавчий комітет міської ради укладає контракт.

07.03.2023 року між виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, в особі секретаря Клочка Сергія Миколайовича, з однієї сторони, та громадянином ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено контракт про те, що останній призначається на посаду директора КП «Обухіврайтепломережа» з 13.03.2023 року до 12.03.2024 року включно.

Так, ОСОБА_1 як директор підприємства видає накази про преміювання, в яких визначається конкретний працівник та конкретний розмір премії, що підлягає до виплати останньому. Накази ОСОБА_1 щодо преміювання виносяться ним на особистий розсуд, в межах економії заробітної плати, зважаючи на ефективність та доцільність витрачення коштів підприємства, на розпорядження яким має право ОСОБА_1 .

Наказом Директора КП «Обухіврайтепломережа» ОСОБА_1 №38 від 01.09.2023 року «Про преміювання за серпень 2023 року» премійовано робітників підприємства КП, в т.ч. слюсара по рем.котельного обладнання та теплових мереж ОСОБА_2 20%.

Наказом Директора КП «Обухіврайтепломережа» ОСОБА_1 №58 від 31.10.2023 року «Про преміювання за жовтень 2023 року» премійовано робітників підприємства КП, в т.ч. слюсара по рем.котельного обладнання та теплових мереж ОСОБА_2 30%.

Наказом Директора КП «Обухіврайтепломережа» ОСОБА_1 №02 від 31.01.2024 року «Про преміювання за січень 2024 року» премійовано робітників підприємства КП, в т.ч. слюсара по рем.котельного обладнання та теплових мереж ОСОБА_2 20%.

Згідно ст. 1 ч. 1 абзацу 3 ЗУ «Про запобігання корупції» близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брата сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , тобто вказані особи є близькими особами.

На розгляд до ОСОБА_1 надходили службові записки, в яких керівник структурного підрозділу просив здійснювати працівників КП «Обухіврайтепломережа», серед яких був батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

З огляду на те, що директор комунального підприємства не має безпосереднього керівника, то при виникненні конфлікту інтересів він повинен повідомляти визначений законом орган управління.

Таким чином, у діяльності ОСОБА_1 , як керівника, при прийнятті рішення щодо встановлення премії ОСОБА_2 , наявний реальний конфлікт інтересів, що зобов`язує його дотримуватись положень п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII.

У цьому випадку ОСОБА_1 повинен був утриматись від підписання даних наказів, a також повідомити виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області про наявність у нього реального конфлікту інтересів. Тобто, ОСОБА_1 був зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання реального конфлікту інтересів, чого ним здійснено не було.

Посилання захисника на те, що у контракті, підписаному ОСОБА_1 при працевлаштуванні, не передбачена необхідність повідомлення про можливий конфлікт інтересів не дає підстав для висновків про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, оскільки такі вимоги передбачені відповідним антикорупційним законодавством, яке правопорушник повинен знати в силу займаної ним посади. Те, що ОСОБА_1 не міг вплинути на прийняте рішення про преміювання його батька не має правового значення при вирішенні питання про доведеність вини останнього, оскільки суперечність, яка виникає при реальному конфлікті інтересів впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, тобто на внутрішнє відношення ОСОБА_1 до прийняття рішення та дій, які вчинялись ним із використанням його службових повноважень.

Враховуючи наведене, дії ОСОБА_1 , які виразилися у неповідомленні посадовою особою юридичної особи публічного права у встановлених законом випадках та порядку про виникнення у нього реального конфлікту інтересів, свідчать про вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Такими чином, директор КП «Обухіврайтепломережа» ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив дію (підписав накази) в умовах реального конфлікту інтересів, пов`язаного з виникненням суперечностей між особистими інтересами та службовими повноваженнями, як керівника комунального підприємства, які впливають на об`єктивність прийняття рішення, чим порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-7 КупАП.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення яких були складені відповідні протоколи, що були описані та досліджені вище неповідомлення ОСОБА_1 як посадовою особою юридичної особи публічного права у встановлених законом випадках та порядку про виникнення у неї реального конфлікту інтересів та прийняття ОСОБА_1 як посадовою особою юридичної особи публічного права рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, то на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення слід призначити у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як такої, що передбачає більш сувору відповідальність з числа вчинених правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 172-7, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст.172-7 КУпАП та з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП в порядку виконання постанови штраф має бути сплачений порушником на рахунок - Отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA488999980313030149000010001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. який перерахувати на наступні реквізити: № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106).Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Строк пред`явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяПроць Т. В.