Рішення № 118460612, 18.04.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/837/24

18 квітня 2024 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в зарахуванні до страхового стажу:

- періоду навчання, згідно атестату КС №14577933 та диплому КС №14578239 виданих 26.06.2001, з 01.09.1998 по 23.06.2001;

- періоду роботи з 15.07.2001 по 20.03.2002 в ПСП "Перемога";

- періоду роботи з 20.03.2002 по 01.09.2003 у ФОП ОСОБА_2 ;

- періоду роботи з 14.10.2003 по 31.08.2006 у ФОП ОСОБА_3 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :

- період навчання, згідно атестату КС №14577933 та диплому КС №14578239 виданих 26.06.2001, з 01.09.1998 по 23.06.2001;

- період роботи з 15.07.2001 по 20.03.2002 в ПСП "Перемога";

- період роботи з 20.03.2002 по 01.09.2003 у ФОП ОСОБА_2 ;

- період роботи з 14.10.2003 по 31.08.2006 у ФОП ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.09.2023 позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про призначення пенсії по інвалідності.

Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було винесено рішення №142850006100 від 18.09.2023, яким відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу роботи.

Вважає, що поданими до заяви документами підтверджено всі періоди роботи, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

29.02.2024 від відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Вказує, що позивач 11.09.2023 звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №142850006100 від 18.09.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії та конкретизовано причини такої відмови. Відповідно до вказаного рішення вік позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії складав 39 років 08 місяців, страховий стаж 3 роки 02 місяці 11 днів.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності відповідного страхового стажу.

Як вбачається із довідки №656376 серії 12 ААВ до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України позивачу встановлено з 20.06.2023, тобто у віці 39 років, інвалідність другої групи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: - від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 08 років.

Отже, для виходу на пенсію по інвалідності страховий стаж позивача повинен становити 8 років.

До страхового стажу позивача згідно наданих документів не враховано наступні періоди:

період навчання відповідно атестату КС №14577933 та диплому КС №14578239, виданих 26.06.2001 Піщанобрідським училищем-агрофірмою, оскільки у зазначених документах не наведено період початку навчання, довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання позивач не надала,

період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.07.2004 по 31.12.2004, оскільки всупереч вимогам Порядку, яким передбачено що період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року №345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №1098/12972, позивач не надала вказану довідку органів соціального захисту населення, та з 01.01.2005 по 06.10.2006, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,

період роботи з 15.07.2001 по 20.03.2002, з 20.03.2002 по 01.09.2003 та з 14.10.2003 по 31.08.2006, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тоді як частиною другою статті 24 Закону №1058-ІV прямо передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування зазначених періодів до страхового стажу повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 15.03.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи №500/837/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії на поза межами процесуального строку розгляду справи.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

11.09.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №142850006100 від 18.09.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності.

Зазначено, що відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідний страховий стаж для осіб з інвалідністю II та III груп: - від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 08 років.

Страховий стаж особи становить 3 роки 02 місяці 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно атестату КС №14577933 та диплому КС №14578239, виданих 26.06.2001, оскільки відсутня інформація про початок навчання,

період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.07.2004 по 31.12.2004, оскільки довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги, та з 01.01.2005 по 06.10.2006, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,

період роботи з 15.07.2001 по 20.03.2002, з 20.03.2002 по 01.09.2003 та з 14.10.2003 по 31.08.2006, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погодившись із вказаним рішенням та вважаючи порушеним своє право на соціальний захист, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Дії (рішення) відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності відповідного страхового стажу.

Як вбачається із довідки №656376 серії 12 ААВ до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України позивачу встановлено з 20.06.2023, тобто у віці 39 років, інвалідність другої групи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: - від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 08 років.

Отже, для виходу на пенсію по інвалідності страховий стаж позивача повинен становити 8 років.

Страховий стаж позивача згідно наданих документів визначено органом Пенсійного фонду 3 роки 02 місяці 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно атестату КС №14577933 та диплому КС №14578239, виданих 26.06.2001, оскільки відсутня інформація про початок навчання,

період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.07.2004 по 31.12.2004, оскільки довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги, та з 01.01.2005 по 06.10.2006, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,

період роботи з 15.07.2001 по 20.03.2002, з 20.03.2002 по 01.09.2003 та з 14.10.2003 по 31.08.2006, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо зарахування періоду навчання позивача, то суд зауважує, що що відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

На підтвердження навчання в Піщанобрідському училищі-агрофірмі Добровеличківського району Кіровоградської області позивачем було подано атестат КС №14577933 та диплом КС №14578239, виданих 26.06.2001, де зазначено тільки закінчення його у 2001 році.

Однак, відповідно до довідки від 28.09.2023 №660 виданої адміністрацією навчального закладу "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради, ІІ-го рівня акредитації про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно була зарахована на денну форму навчання в Піщанобрідське училище-агрофірма наказ про зарахування №16К від 01.09.1998 на професію: "Бухгалтер с/г виробництва; Секретар-друкарка" з терміном навчання відповідно до типових планів та програм .

Вибула, відрахована із складу здобувачів освіти наказ №9К від 23.06.2001 з отриманням атестата про повну середню освіту КС №14577933 та дипломом кваліфікованого робітника КС №14578239.

Зі змісту довідки від 28.09.2023 №660 видно, що Піщанобрідське училище-агрофірма відповідно наказу №375 від 01.07.2003 змінило назву на Піщанобрідський професійний аграрний ліцей. На підставі рішення четвертої сесії восьмого скликання Кіровоградської обласної ради від 30.03.2021 №90 та виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.11.2021 №1004351450000001088, наказ №139-о від 01.12.2021 змінено назву ліцею з Піщанобрідський професійний аграрний ліцей на "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради.

Отже, слід констатувати, що беззаперечним є факт навчання позивача у період з 01.09.1998 по 21.06.2001 в Піщанобрідському училищі-агрофірмі Добровеличківського району Кіровоградської області, що є визначальним при вирішенні питання щодо зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період навчання з 01.09.1998 по 21.06.2001 в Піщанобрідському училищі-агрофірмі Добровеличківського району Кіровоградської області підлягає зарахуванню до страхового стажу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 15.07.2001 по 20.03.2002 в ПСП "Перемога", з 20.03.2002 по 01.09.2003 у ФОП ОСОБА_2 , з 14.10.2003 по 31.08.2006 у ФОП ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то суд враховує таке.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що з 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частин четвертої - шостої, дев`ятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що з 01.01.2004 до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Постанови №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Отже, для підтвердження страхового стажу з 01.01.2004 органами Пенсійного фонду обов`язково використовуються дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з відомостями щодо сплати страховий внесків.

Записами №№1-6 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.07.2001 підтверджується, що позивач в спірний період працювала з 15.07.2001 по 20.03.2002 в ПСП "Перемога", з 20.03.2002 по 01.09.2003 у ФОП ОСОБА_2 , з 14.10.2003 по 31.08.2006 у ФОП ОСОБА_3 .

В матеріалах справи також містяться копії трудових договорів укладених між ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та працівником ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.03.2002, зареєстрований Вільшанським районним центром зайнятості 20.03.2002 за №5 та між ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та працівником ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.10.2003, зареєстрований Вільшанським районним центром зайнятості 14.10.2003 року за №19.

Страхові внески відповідно до вищевказаного механізму законодавчого регулювання мали сплачуватись за застраховану особу ОСОБА_1 її роботодавцями.

При цьому, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Суд вважає, що внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків в повному обсязі за спірний період з 15.07.2001 по 20.03.2002 в ПСП "Перемога", з 20.03.2002 по 01.09.2003 у ФОП ОСОБА_2 , з 14.10.2003 по 31.08.2006 у ФОП ОСОБА_3 не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.

Таким чином, суд вважає, що позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку за необхідне визнати протиправним і скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області №142850006100 від 18.09.2023 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача спірний період з 15.07.2001 по 20.03.2002 в ПСП "Перемога", з 20.03.2002 по 01.09.2003 у ФОП ОСОБА_2 , з 14.10.2003 по 31.08.2006 у ФОП ОСОБА_3 .

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат за положення статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області №142850006100 від 18.09.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1998 по 23.06.2001 в Піщанобрідському училищі-агрофірмі Добровеличківського району Кіровоградської області та періоди роботи з 15.07.2001 по 20.03.2002 в ПСП "Перемога", з 20.03.2002 по 01.09.2003 у ФОП ОСОБА_2 , з 14.10.2003 по 31.08.2006 у ФОП ОСОБА_3 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 11.09.2023 заяву про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 18 квітня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМартиць О.І.