Рішення № 118460606, 18.04.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/265/24

18 квітня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати доплати до пенсії за 30 років понаднормового стажу, починаючи з 24.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого Законом України Про державний бюджет України на 2022рік», з врахуванням виплачених сум, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії за 30 років понаднормового стажу, починаючи з 24.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого Законом України Про державний бюджет України на 2022рік», з врахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтований тим, що позивач, вважаючи, що обчислення понаднормового стажу (20 років) та розрахунок доплати за нього проведене невірно, з порушенням вимог законодавства, звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням приписів статті 28 Закону №1058-IV Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень. Проте, відповідач листом від 06.12.2023 року повідомив, що у задоволенні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії з окреслених обставин відмовлено. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки у неї є необхідний понаднормовий стаж 30 років, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 22.01.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Судом встановлено, що позивачу з 06.04.2011 було призначено пенсію за вислугу років, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв`язку з працевлаштуванням за посадою, яка дає право на призначення згаданого виду пенсії, виплату пенсії з 01.05.2011 було припинено.

Після досягнення пенсійного віку, у відповідності до поданої заяви від 24.05.2022, проведено перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії - за віком.

У відповідь на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області листом №10997-11298/П-02/8-1900/23 від 06.12.2023 повідомило позивача про те, що доплата за понаднормативний стаж ОСОБА_1 проводиться, виходячи із тривалості 20 років такого стажу та становить 214,80 грн. (1074,00*20%). Розрахунок проводиться з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.09.2015 (1074,00 грн.). Для перерахунку пенсії та визначення доплати за 30 років понаднормативного стажу, з урахуванням прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», підстави відсутні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час звернення, (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прийнятий 08.07.2011 та набрав чинності 01.10.2011.

Частиною 2 статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина 2 статті 28 Закону №1058-IV).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп*Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

З листа ГУ ПФУ в Тернопільській області №10997-11298/П-02/8-1900/23 від 06.12.2023 слідує, що після досягнення пенсійного віку, у відповідності до поданої заяви від 24.05.2022, проведено перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії - за віком. При цьому до страхового стажу та до розрахунку середньомісячного заробітку враховано період після призначення пенсії за вислугу років, по квітень 2022 року.

Окрім того, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/2726/22 від 08.09.2022, з 24.05.2022 здійснено перерахунок та виплату пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати ( доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначегнням пенсії, а саме за 2019-2021 роки.

Згідно змісту цього ж листа ГУ ПФУ в Тернопільській області від 06.12.2023, доплата за понаднормативний стаж позивача проводиться, виходячи із тривалості 20 років такого стажу та становить 214,80 грн. (1074,00*20%); розрахунок проводиться з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.09.2015 (1074,00 грн.). Відповідач вказує, що для перерахунку пенсії та визначення доплати за 30 років понаднормативного стажу, з урахуванням прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», підстави відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що пенсія позивачу призначена після набрання чинності Законом №1058-IV, у зв`язку з чим, для визначення заробітної плати для обчислення пенсії позивача, повинні застосовуватись норми вказаного закону. При цьому, така пенсія призначена з 06.04.2011, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (01.10.2011).

При цьому, вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 року у справі №428/450/17, згідно з якою якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у зв`язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст. 40 Закону №1058-ІV як вперше призначена.

Вказана правова позиція Верховного Суду підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 року у справі № 639/2751/17 (провадження № К/9901/43912/18) та від 18.01.2019 року у справі № 577/5237/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21869/18), від 10.04.2019 року у справі № 211/1898/17.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що на позивача поширюються приписи статті 28 Закону №1058-ІV з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Проте, у спірному випадку у відповідь на звернення позивача щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням приписів ст.28 Закону України №1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень, відповідачем у такому перерахунку протиправно відмовлено.

Інші доводи позивача, викладені в позовній заяві, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

При цьому суд звертає увагу, що ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява №30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява №20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява №22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, пункт 54).

Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява №4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Відтак, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням понаднормового стажу, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням виплачених сум) у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням понаднормового стажу, з дати звернення з відповідною заявою.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.

Крім цього, представник позивача подала до суду письмове клопотання, в якому просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім цього, згідно з частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з долучених до клопотання документів. між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Катерини Ходюк" укладено Договір №28/12_23 про надання правничої допомоги.

Крім зазначеного вище Договору представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу долучив до заяви Акт приймання-передачі надання послуг правничої допомоги від 04.03.2024 до Договору №28/12_23 про надання правничої допомоги від 28.12.2023, платіжну інструкцію від 02.01.2024.

Разом з тим, при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Надані адвокатські послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, без обґрунтування неминучості в такому розмірі.

При цьому, суд також враховує те, що розгляд даної справи здійснювався в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, суд дійшов висновку про те, що стягнута має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн., з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням понаднормового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням виплачених сум) у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням понаднормового стажу, з дати звернення з відповідною заявою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 18 квітня 2024 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддяДерех Н.В.