Рішення № 118460096, 18.04.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1414/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Драник О.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Степанчук В.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Одеської міської ради, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 1334-VIII від 19.07.2023 «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати Одеську міську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 190 м кв. (14*14), спрямовану у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно плану, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу на праві власності належать житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,0640 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. До будинку належить прибудинкова територія, площею 190 м кв. (14*14), спрямована у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що вказаною ділянкою останній користується добросовісно, відкрито і безперервно протягом вісімнадцяти років, також ним прокладено власні комунікації, каналізація, газ, телефон, але останній не має документів, що засвідчують наявність прав на зазначену земельну ділянку.

У зв`язку з цим, в порядку ст.ст. 118, 119 ЗК України позивачем до Одеської міської ради подано клопотання, в якому останній просив: « 1) передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 190 м кв. (14*14), спрямовану у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно плану, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно безоплатною приватизації в межах міста, оскільки законом передбачено відповідна приватизація до 10 соток, а вже приватизував тільки 0,0640 га;2) надати дозвіл на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки».

У відповідь на вказане клопотання позивач отримав лист про неможливість розгляду його питання з пропозицією оформити вказану земельну ділянку в оренду, у зв`язку з чим позивач звернуся до суду з позовом.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року у справі № 420/17830/21 Одеська міська рада прийняла рішення № 1334-УІІІ від 19.07.2023 року «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 16.01.2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 26.01.2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог по справі №420/1414/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

31.01.2024 року за вх. №4587/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування правової позиції відповідачем зазначено, що розглянувши клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додані до нього документи та матеріали, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 420/17830/21, Одеська міська рада прийняла рішення від 19.07.2023 року № 1334-УІІІ «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

Підставою для прийняття даного рішення стала невідповідність місця розташування запитуваної позивачем земельної ділянки Генеральному плану м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-УІ, та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міськоїради від 19.10.2016 року № 1316-VII (далі-План зонування).

З урахуванням наведеного Одеська міська рада вважає, що оскаржуване рішення № 1334-УІІІ від 19.07.2023 «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 » прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, з огляду на що є законним та скасуванню не підлягає.

Ухвалою від 19.02.2024 року вирішено розгляд справи № 420/1414/24 за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 12.03.2024 року.

Ухвалою від 12.03.2024 року, яка занесена до протокол судового засідання, клопотання позивача про відкладення судового засідання задоволено, відкладено підготовче засідання на 18.03.2024 року.

Ухвалою від 18.03.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позовну заяву з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,0640 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель. До цього будинку належить прибудинкова територія, площею 190 кв.м (14*14), спрямована у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

22.07.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Одеської міської ради із клопотанням № 37-Г-6383, в якому просив:

- передати у власність земельну ділянку площею 190 кв.м (14*14), спрямовану у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з планом для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) згідно з безоплатною приватизацією в межах міста, оскільки законом передбачено відповідна приватизація 0, 10 га, в той час, коли він приватизував тільки 0,0640 га;

- надати дозвіл на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки.

Листом № 01-26/937 від 19.08.2021 року Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив позивача про те, що «зазначена земельна ділянка є прилеглою до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на яку позивачем вже отримано державний акт на право приватної власності на землю, відповідно до рішення Одеської міської ради від 15.10.2002 №529-ХХІV. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Враховуючи, що відповідно до п.4ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність проводиться один раз по кожному виду цільового призначення, розгляд питання передачі у власність запитуваної земельної ділянки є неможливим. Однак відповідно до ст. ст.123, 124 ЗК України позивач може звернутися з клопотанням до Одеської міської ради щодо надання її в оренду.

Не погоджуючись з відповіддю Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 року у справі № 420/17830/21, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо нерозгляду відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України клопотання ОСОБА_2 від 22.07.2021 року про передачу у власність земельної ділянки, надання дозволу на розробку відповідного проекту відводу зазначеної земельної ділянки.

Зобов`язано Одеську міську раду розглянути відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України клопотання ОСОБА_2 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 190 кв.м (14*14), спрямованої у бік двору житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з безоплатною приватизацією в межах міста та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою від 28.02.2023 року у справі №420/17830/21 заяву Одеської міської ради про відстрочення виконання судового рішення залишено без задоволення.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 року, яка набрала законної сили 10.04.2023 року, скаргу Одеської міської ради - залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року змінено в мотивувальній частині у викладеній редакції.

Зокрема, колегія суддів, з урахуванням змісту та логічного направлення вимог вказаного клопотання позивача, а також з огляду на положення ст.116 та 118 ЗК України, які регламентують питання набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, зазначила, що за результатом (можливого) позитивного розгляду вказаного клопотання позивача ним буде набуто право власності на окрему земельну ділянку, як об`єкт цивільного права, відмінну від земельної ділянки площею 0,0640 га, яка вже належить позивачу на праві власності та на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, колегія суддів встановила, що на вказаній новій земельній ділянці (площею 190 кв.м (14*14)) відсутні будівлі, належні позивачу, що спростовує посилання позивача в запереченнях на спірну заяву та висновки суду першої інстанції з приводу того, що рішення суду стосується повної реалізації права позивача на отримання у приватну власність частини земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 року у справі № 420/17830/21, Одеською міською радою розглянуто клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додані до нього документи, матеріали та керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийнято рішення № 1334-УІІІ від 19.07.2023 року «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; організація землеустрою, тощо.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних міських рад.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із п. п. «а», «б» ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, в тому числі, на таку категорію, як землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови.

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам встановлює ст.121 Земельного кодексу України. Відповідно до п. «г» ч.1 статті 121 : «Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: […] г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара».

З наведеного вбачається, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 3).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Отже, при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (ч. 4 ст. 122 ЗК України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (ч. 7 статті 118 ЗК України та ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Тобто, з вищенаведених норм вбачається, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. При цьому, законодавцем визначені виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, відповідач зобов`язаний розглянути зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеської міської ради № 1334-УІІІ від 19.07.2023 року «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 », підставою для прийняття даного рішення стала невідповідність місця розташування запитуваної позивачем земельної ділянки Генеральному плану м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-УІ, та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Статтею І Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності, серед іншого, повинні бути забезпечені раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок.

Відповідно до абз. З ч. 1 ст, 2 Закону України «Про основи містобудування» одним із головних напрямів містобудівної діяльності є розробка і реалізація містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація є основою для:

вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення;

підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;

підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації;

вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій;

вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово- цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрою територій.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи містобудування» сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» затвердження генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій належить до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території. їх оновлення та внесення змін до них.

При цьому, частина 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить визначення видів містобудівної документації на місцевому рівні:

генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п. 2);

план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (п. 9).

На виконання положень законодавства, з метою створення сприятливих умов життєдіяльності мешканців міста шляхом належного планування забудови його території, в межах наданих законодавцем повноважень Одеською міською радою затверджено Генеральний план м. Одеси та План зонування території (зонінг) м. Одеси.

Розробка містобудівної документації є складним довготривалим процесом, що супроводжується змістовним аналізом існуючого стану території міста, визначення ефективності її використання та вибору найоптимальнішого виду використання тієї або іншої території міста для забезпечення суспільного інтересу територіальної громади. Зауважимо, що затвердження Генерального плану м. Одеси та Плану зонування території (зонінгу) супроводжувалося суворим дотриманням процедури їх розробки, погодження, а також врахування інтересів громадськості.

Спеціально уповноваженим органом Одеської міської ради з питань містобудування та архітектури є Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Згідно із пп. 1.1 п. 1 Положення про Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 року № 138-УІП (далі - Положення), наведений департамент є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 2.4 Положення Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради відповідно до покладених на нього завдань у сфері землеустрою:

надає відповідно до законодавства України інформацію щодо можливості розробки проектів землеустрою, їх відповідності положенням містобудівної документації під час розроблення та затвердження документації із землеустрою (пп. 2.4.1);

у випадках, передбачених законодавством України, погоджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, готує та видає відповідні висновки (пп. 2.4.2).

Судом встановлено, що відповідно до висновку Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, наданого листом від 22.06.2023 року № 01-11/1105-51, розташування земельної ділянки (вільної від забудови) по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в зоні Ж-3 не відповідає затвердженій містобудівній документації та передачі у власність та в оренду не підлягає.

Крім того, відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-УІ, запитувана земельна ділянка розташована на території багатоквартирної житлової забудови, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтувань довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до ч. З ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із ч. 14 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

30.12.2003 року розпорядженням Одеського міського голови «Про Генеральний план міста Одеси» № 1682/01р на Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради покладено функції замовника робіт з розробки Генерального плану м. Одеси; створено науково-технічну раду з організації розробки Генерального плану м. Одеси, розгляду та попереднього узгодження виконаних етапів робіт та затверджено її склад; затверджено план заходів з організації розробки Генерального плану м. Одеси.

30.11.2007 року рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 1400 «Про Генеральний план міста Одеси» були прийняті за основу техніко-економічні показники та принципові рішення щодо розвитку міста Одеси.

Згідно із ч. 1 ст. 87 Водного кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Водного кодексу України водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

Згідно із ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 7 ст. 88 Водного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч. 8 ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Відповідно до ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Планом зонування пропонується до встановлення межі прибережної захисної смуги Чорного моря землевпорядною документацією визначати її в наступних межах.

Від перетину північної межі міста з вул. Садовою 6-ю між проектними рекреаційними зонами загального користування (Р-Зп), межею українського дитячого центру відпочинку «Молода гвардія» (КВТ) та зоною індивідуальної житлової забудови (Ж-1), - по межі зони охоронюваного ландшафту; вздовж червоних ліній Південної дороги та Миколаївської дороги з боку українського дитячого центру відпочинку «Молода гвардія» та парку ім. Г.І. Котовського до пер. Академіка Векслера, далі у бік моря вздовж зон багатоквартирної житлової забудови (Ж-3), ділової зони (Г-2) та зони інженерної інфраструктури об`єктів електромережі (ІН-1); між зонами змішаної житлової забудови (Ж-5п), культурною та спортивною зоною (Г-4) та зоною установ відпочинку і туризму (КВТ); вздовж червоних ліній Миколаївської дороги; навколо зони підприємств III класу шкідливості (В-3) - ПАТ «Одескабель»; вздовж червоних ліній Миколаївської дороги до вул. 7-а Пересипська, далі вздовж червоних ліній вул. Чорноморського Козацтва до вул. Миколи Гефта.

Від Лідерсовського бульвару та вул. Чорноморської по межі кромки прибережних схилів включаючи в себе територію санаторію «Лермонтовський», дитячий клінічний санаторій «Хаджибей», санаторій «Магнолія», санаторій-профілакторій «Біла акація», санаторій ім. Чкалова разом з прилеглою до нього рекреаційною територією загального користування (Р-3), південнішу частину ботанічного саду Одеського університету та Гідрометцентр Чорного та Азовського морів; далі на південь вздовж кромки прибережних схилів, включаючи санаторій прикордонних військ «Аркадія» та територію комплексної охоронної зони «Аркадія» до червоних ліній вул. Посмітного; вздовж межі кромки прибережних схилів з територію парку «Юність», санаторієм «Сонячним», санаторієм ім. Горького, санаторієм «Одеський» МНС України, вздовж Маячного та Монастирського провулку, червоних ліній вул. Дача Ковалевського включаючи території санаторію «Зелена гірка», санаторію «Ластівка», установ відпочинку та туризму (КВТ) та територію спецпризначення; від вул. Ткачова вздовж кромки прибережних схилів, по пер. Раїси Сергієнко включаючи території установ відпочинку та туризму, клінічного санаторію «Зелений мис»; вздовж кромки схилів до вул. Зої Космодем`янської в районі санаторію «Люстдорф» та вздовж червоних ліній вул. Зої Космодем`янської до їх перетину із західною межею міста.

З огляду на те, що вул. Каманіна та пров. Компасний знаходяться безпосередньо біля Чорного моря - для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж морів тощо містобудівною документацією запропоновано встановити водоохоронну зону.

Таким чином, запитувана земельна ділянка, що розташована на території багатоквартирної житлової забудови, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), не відповідає Генеральному плану м. Одеси.

Щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам Плану зонування, судом встановлено наступне.

Згідно із Планом зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, спірна земельна ділянка розташована в житлов й зоні Ж-3 (зона змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції від 04.08.2016 року, чинній на момент затвердження Плану зонування) план зонування території розробляється на основі плану зонування території, затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

25.03.2015 року рішенням Одеської міської ради № 6490-VI вирішено розробити План зонування території (зонінг) м. Одеси на основі Генерального плану м. Одеси.

Наведене рішення було оприлюднено 24.10.2016 року на офіційному сайті Одеської міської ради та в газеті «Одесский вестник» від 29.10.2016 року № 43.

Так, відповідно до Пояснювальної записки до Плану зонування, яка є невід`ємною його частиною, зона змішаної житлової забудови та громадської забудови Ж-3 ОК-Зп) призначена для розташування багатоквартирних від 4-х до 10-ти поверхових житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, окремих об`єктів загальноміського значення. Зона формується, в основному, навколо центру міста на територіях існуючої селищної зони та в районах, передбачених містобудівною документацією під такий вид забудови.

Переважні види використання: багатоквартирні житлові будинки від 4 до 10-ти поверхів.

Супутні види використання: вбудовані, підземні, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки; відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку відповідно ДБН 360-92**; адміністративні споруди, офіси; комунальні підприємства по обслуговуванню та експлуатації житлового фонду; 1-4 поверхові індивідуальні житлові будинки, що існували на території зони на момент розроблення Зонінгу; гуртожитки; бібліотеки; виставкові зали, музеї; клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення; приміщення для занять спортом; дитячі дошкільні установи; навчально-виховні комплекси; загальноосвітні школи; поліклініки, центри народної медицини, кабінети лікарів, що займаються практикою, аптеки; парки, сквери, бульвари; підприємства громадського харчування; об`єкти соціально-побутового обслуговування; відділення банків; юридичні контори; відділення зв`язку, поштові відділення; магазини торговою площею до 200,0 м2; малі архітектурні форми декоративно-технологічного призначення; майданчики у внутрішньодворових просторах - дитячі, відпочинку, спортивні, господарські.

Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження):спортивні зали; культові споруди; готелі; багатоповерхові гаражі; пожежні депо; об`єкти автомобільного сервісу, станції технічного обслуговування та заміни мастила, автомийки, окремо розташовані автозаправні станції та автозаправні комплекси з приміщеннями сервісного обслуговування водіїв (роздрібної торгівлі та швидкого харчування відповідно до п.п. 7.55*, 7.56* ДБН 360-92**) при розміщенні вздовж магістральних вулиць та при дотриманні санітарних розривів від споруд переважного та супутнього видів використання.

Отже, ані у переліку переважних, ані супутніх, ані допустимих видів використання житлової забудови та громадської забудови Ж-3 не передбачено будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), щодо яких позивач звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про невідповідність місця розташування цієї земельної ділянки вимогам Плану зонування.

При цьому, Планом зонування у супутніх видах використання передбачено розміщення 1-4 поверхових індивідуальних житлових будинків, що існували на території зони на момент розроблення Зонінгу. Натомість, ОСОБА_2 звернувся до міської ради із клопотанням про надання дозволу щодо відведення вільної від забудови земельної ділянки.

Факт того, що запитувана земельна ділянка вільна від забудови встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі № 420/17830/21, якою змінено мотивувальну частину ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року про відмову у відстроченні виконання рішення суду від 17.10.2022 року та зазначено, що за результатом (можливого) позитивного розгляду вказаного клопотання позивача ним буде набуто право власності на окрему земельну ділянку, як об`єкт цивільного права, відмінну від земельної ділянки площею 0,0640 га, яка вже належить позивачу на праві власності. При цьому, на вказаній новій земельній ділянці (площею 190 кв.м (14*14)) відсутні будівлі належні позивачу, що спростовує вищенаведені висновки суду першої інстанції.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що запитувана позивачем земельна ділянка не може відноситися до зони змішаної житлової забудови та громадської забудови Ж-3, оскільки останній користується нею протягом вісімнадцяти років, врахуванню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 користується спірною земельною ділянкою за відсутності жодного правовстановлюючого документа.

Під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів на підтвердження знаходження на вказаній ділянці об`єктів нерухомості, що належать позивачу на праві власності та судом відповідного не встановлено.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо неможливості прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою через заборону, встановлену пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі №420/17830/21 колегія суддів зазначила, що даний спір виник ще в липні-серпні 2021 року при попередній редакції законодавства з вказаного питання і саме щодо вказаного спору судом прийнято рішення щодо зобов`язання ОМР розглянути відповідно до вимог ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання щодо передачу у приватну власність земельної ділянки площею 190 м.кв (14*14) з урахуванням висновків суду.

Враховуючи те, що земельна ділянка площею 0,0190 га, спрямована у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянки), не відповідає Генеральному плану м. Одеси та Плану зонування, Одеська міська рада прийняла законне та обґрунтоване рішення від 19.07.2023 року № 1334-VIII щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо її відведення, відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення № 1334-VIII від 19.07.2023 року «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 », Одеська міська рада діяла обґрунтовано, в межах визначених повноважень та з урахуванням приписів чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відому в задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (площа Думська, 1, м. Одеса, 65026, Код ЄДРПОУ 26597691) про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради № 1334-VIII від 19.07.2023 «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0190 га, спрямованої у бік двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 », зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення та підписано 18.04.2024 року.

Суддя Г.П. Самойлюк

.