Рішення № 118460061, 16.04.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3411/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, буд. 15-а, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладену у листі від 29.01.2024 № 14/4-9, у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , 1972 року народження, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб та відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мала станом на день звільнення, із включенням до нього усіх складових, у тому числі додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 та доплати за службу в нічний час;

зобов?язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ: 40108740, юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-а) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , 1972 року народження, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб та відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мала станом на день звільнення, із включенням до нього усіх складових, у тому числі додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, у сумі 13548,36 грн, та доплати за службу в нічний час, у сумі 1280,73 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15 серпня 1991 року до 06 листопада 2015 року позивачка перебувала на службі в органах внутрішніх справ України. З 07 листопада 2015 року перебувала на службі в Національній поліції України, а саме в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області (далі ГУНП). Наказом начальника ГУНП в Одеській області від 12.01.2023 № 22 о/с (копія витягу з наказу додається) її звільнено зі служби з поліції відповідно Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) з 14 січня 2023 року. Під час проходження служби в органах внутрішніх справ України набула статус учасника бойових дій та отримала відповідне посвідчення серія НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, під час проходження служби в поліції нею не у повному обсязі використані відпустки, а відповідач при її звільненні зі служби не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні цих відпусток, що у подальшому стало предметом судового розгляду.

Позивач вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі № 420/2679/23 її позов задоволено та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1972 року народження, суму грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1972 року народження, суму грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Як зазначено у позові, у серпні та вересні позивачці було виплачено компенсацію за невикористані відпустки.

З метою з`ясування питання з яких складових грошового забезпечення та відповідно до яких нормативно-правових документів здійснювався розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, позивачка звернулась до відповідача та отримала його відповідь, у якій зазначено, що грошове забезпечення для нарахування грошової компенсації за невикористані відпустки складалось: посадовий оклад - 3600,00 грн.; оклад за спеціальне звання - 2400,00 грн.; надбавка за вислугу років 50% - 3000,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 80% - 7200,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%- 540,00 грн.; щомісячна премія 79,952% - 13383,96 грн.

Ознайомившись із наведеними складовими грошового забезпечення, з яких здійснювався розрахунок, позивачка дізналась, що до переліку складових грошового забезпечення не включено такі види грошового забезпечення, як додаткова винагорода, яку встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання виплат деяких військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та доплата за службу в нічний час, які вона отримувала по день звільнення зі служби.

Не погодившись із зазначеним, позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації відповідно до рішення суду у справі 420/2679/23, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мала станом на день звільнення, із включенням до нього усіх складових, у тому числі додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, та доплати за службу в нічний час.

Проте, у здійсненні такого перерахунку відповідачем було відмовлено з підстав того, що зазначені доплати носять разовий характер і не мають систематичного характеру.

Не погоджуючись з відмовою Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладеною у листі від 29.01.2024 № 14/4-9, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивачка посилається на те, що додаткова винагорода, виплату якої було передбачено Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, є складовою грошового забезпечення поліцейського, тому підлягає врахуванню до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються компенсація за невикористані відпустки.

Окрім того, позивачка посилалась на судове рішення у справі №420/7093/23, де суд апеляційної інстанції задовольнив її позов щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із включенням для розрахунку до грошового забезпечення суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.

Щодо включення до грошового забезпечення доплати за службу в нічний час, позивачка посилалась на те, що вказана доплата є складовою грошового забезпечення поліцейського з фіксованим її розміром - 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи в нічний час. Зазначала, що отримувала цю доплату на день звільнення зі служби, а тому набула право на її включення до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані відпустки.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

21.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.

Відповідач зазначив, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі № 420/2679/23 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено суму грошової компенсації за невикористані відпустки.

Грошове забезпечення для нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток на день звільнення ОСОБА_1 складалось з: посадовий оклад - 3600,00 грн.; оклад за спеціальне звання - 2400,00 грн.; надбавка за вислугу років 50% - 3000,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 80% - 7200,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%- 540,00 грн.; щомісячна премія 79,952% - 13383,96 грн.

Відповідач вказує, що відповідно до абзацу десятого пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.

Враховуючи, що Порядком №260 не врегульовано, які саме складові входять до розрахунку компенсації за невикористану відпустку, відповідач посилався порядок обчислення середньої заробітної плати, що застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, а саме Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Так, відповідач вказує, що за пунктом 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати.

Посилаючись на те, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, а також доплата за службу у нічний час є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, відповідач вважає, що ці доплати не включаються до складу місячного грошового забезпечення поліцейського, з якого обчислюється компенсація за невикористані відпустки.

Як зазначає відповідач, виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, встановлена на період дії воєнного стану поліцейським, які безпосередньо виконують службові обов`язки під час дії воєнного стану. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить від днів виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану.

Доплата за службу в нічний час, як стверджує відповідач, також не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене графіками чергувань, довідками та наказами керівника, одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

На підставі викладеного, відповідач стверджує, що спірна компенсація за невикористані відпустки розрахована та виплачена позивачці відповідно до чинного законодавства.

З підстав викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

26.02.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивачка заперечувала щодо застосування до спірних правовідносин положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100, який регламентує обчислення середнього заробітку і не стосується спірних питань, а також п. 15 Порядку, затвердженого наказом МВС України від 28.11.2022 №775, який застосовується з 01 лютого 2023 року, тоді як позивач була звільнена зі служби 14.01.2023 року.

Позивачка наполягає на тому, що право на отримання додаткової винагороди, виплата якої передбачена Постановою № 168, та доплати за службу в нічний час на день звільнення зі служби вона мала відповідно до чинного законодавства, що підтверджено доказами у справі, а тому вказані складові підлягають включенню до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється спірна компенсація за невикористані відпустки.

07.03.2024 року відповідачем подані заперечення.

Згідно заперечень, відповідач пояснює, що Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 №100, застосовується до спірних відносин, оскільки Порядком №260 не врегульовано, які саме складові входять до розрахунку компенсації за невикористану відпустку. Наполягає, що пунктом 15 Порядку та умови виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого наказом МВС України від 28.11.2022 №775 чинним на 01.02.2023 року, визначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Ця редакція Порядку №775 діяла на момент розрахунку спірної компенсації.

Як висновок відповідач стверджує, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, та доплата за службу в нічний час не є щомісячними і не мають систематичного характеру, їх розмір не є фіксованим, тобто вони є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, а тому вони не є складовою грошового забезпечення поліцейського, з якого обчислюється компенсація за невикористані відпустки.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач зазначає, що з 15 серпня 1991 року до 06 листопада 2015 року вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на службі в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року перебувала на службі в Національній поліції України, а саме в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 позивачка є учасницею бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 16).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.01.2023 року №22о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 14.01.2023 року (а.с.17).

У наказі передбачено, що вислуга років позивачки на день звільнення складає: у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років 31 рік 04 місяці 29 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 31 рік 04 місяці 29 днів; на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 06 років 08 місяців 17 днів, усього для призначення пенсії 38 років 01 місяць 16 днів.

Питання щодо виплати позивачці компенсації за невикористані дні відпустки у вказаному наказі не вирішувалось, що у подальшому стало предметом судового розгляду (справа №420/2679/23).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі №420/2679/23, що набрало законної сили 17.07.2023 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , 1972 року народження, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1972 року народження, суму грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб та за 2022 рік у кількості 45 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1972 року народження, суму грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Як зазначено у позові, у серпні та вересні позивачці було виплачено компенсацію за невикористані відпустки.

19.12.2023 року ОСОБА_1 звернулась до начальника УФЗБО Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою, у якій просила повідомити їй з яких складових грошового забезпечення здійснювався розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки та відповідно до яких нормативно-правових актів (а.с. 28).

Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.12.2023 року вих. №14/Ч-768 (а.с. 29) позивачці надано відповідь, якою повідомлено, що згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі № 420/2679/23 нараховані та виплачені суму грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 20 діб, за 2021 рік у кількості 45 діб, за 2022 рік у кількості 45 діб та суму грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 тривалістю 14 днів за кожен рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та керуючись Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 р., а саме згідно п. 8 розд. 3 «Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів».

У листі зазначено, що грошове забезпечення для нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток на день звільнення складає:

- посадовий оклад - 3600,00 грн.;

- оклад за спеціальне звання - 2400,00 грн.;

- надбавки за вислугу років 50% - 3000,00 грн.;

- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 80% - 7200,00 грн.;

- надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 540,00 грн;

- щомісячна премія 79,952% - 13383,96 грн.

12.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до начальника УФЗБО Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою, де зазначила, що до грошового забезпечення повинні бути включені усі його складові без будь-яких умов та уточнень, однак відповідачем не включено додаткову винагороду, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, та доплату за службу в нічний час.

На підставі зазначеного, позивачка просила здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі 420/2679/23, яке набрало законної сили 17.07.2023, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого вона мала станом на день звільнення, із включенням до нього додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, та доплати за службу в нічний час (а.с. 30-31).

Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2024 року вих. №14/Ч-9 (а.с. 32) позивачці надано відповідь, якою повідомлено про відсутність підстав для перерахунку та виплати сум грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки та сум грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з включенням додаткової винагороди та доплати за роботу у нічній час. Відповідь мотивована тим, що доплати, які регламентовані Постановою КМУ № 168-2022 поліцейським та їх сім`ям, встановлюються та виплачуються на період дії воєнного стану. Тобто, зазначені доплати носять разовий характер, залежать від певних обставин та не відносяться до щомісячних, тому не підлягають включенню в розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку. Також не входить і доплата за роботу у нічний час, оскільки така виплата має компенсаційний характер, пов`язана з виконанням особою додаткових обов`язків. Тобто, ця виплати не є щомісячною і не має систематичного характеру, її розмір не є фіксованим, а тому вона не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

Не погоджуючись з відмовою Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладеною у листі від 29.01.2024 № 14/4-9, у здійсненні перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки із включенням до розміру місячного грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, та доплати за службу в нічний час, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Позивачка вважає, що додаткова винагорода та доплата є складовими грошового забезпечення поліцейського, тому підлягають врахуванню до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються компенсація.

Окрім того, позивачка посилалась на судове рішення у справі №420/7093/23, де суд апеляційної інстанції задовольнив її позов щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із включенням для розрахунку до грошового забезпечення суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський: 1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов`язків; 2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов`язків; 3) користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу; 4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; 5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства; 6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом; 7) під час виконання поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безоплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень поліцейські мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред`явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження; 8) може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Відповідно до пп. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За приписами ч. 9 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

Згідно з ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Стаття 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч. 1).

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №260).

Відповідно до п. 3 розд. І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 12 розд. І Порядку №260, звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.

Згідно з абзацами 7,8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадку призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день призупинення, крім премії.

Натомість, що є «розміром місячного грошового забезпечення» Порядок №260 не розкриває.

Предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та доплати за службу у нічний час.

При цьому, вирішуючи спір, суд зазначає, що не входить до предмету доказування у даній справі факт отримання позивачем на час звільнення зі служби як додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, так і доплати за службу в нічний час.

Сторонами ці обставини не заперечується, що підтверджує витяг з архівної відомості (а.с. 33).

Між сторонами виник спір щодо включення цих виплат до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Положеннями пункту 1 Постанови № 168 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Ця постанова застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою врегулювання порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 листопада 2022 року № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі Порядок №775).

Пунктом 2 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття, яка діяла з 02.12.2022 року до 01.02.2023 року, що охоплює спірні правовідносини) було передбачено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії та заходи), перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 13 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття), виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду.

Відповідно до пункту 13 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття), обрахування часу участі в бойових діях та заходах для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється з урахуванням кількості днів такої участі, а додаткова винагорода до 30000 гривень виплачується поліцейським із розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з урахування пункту 14 цього Порядку та умов.

Розмір додаткової винагороди до 30000 гривень та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов.

Розмір додаткової винагороди за відповідний календарний місяць визначається як сума встановлених винагород за кожен календарний день.

З аналізу наведених норм, які регламентують порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, слідує, що ця винагорода виплачувалась поліцейським за наявності певних умов, а саме:

- на період дії воєнного стану;

- пропорційно часу участі у відповідних заходах;

- на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не має регулярного характеру та не відноситься до складу місячного грошового забезпечення, як доплата, що має постійний характер.

Відтак, вирішуючи питання щодо того, чи є передбачена Постановою №168 додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. винагородою, яка має постійний характер та чи підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки, які виплачуються під час звільнення, слід виходити з того, що відповідно до пункту 1 Постанови №168 вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто виплата винагороди залежить від певних умов та виплачується лише в означений період, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) у відповідній сумі, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Варто зазначити, що судової практики з даного предмета спору ще не сформовано.

Разом з тим Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду раніше була надана оцінка щодо включення в розрахунок пенсії винагороди за участь в АТО, яка по своїй суті є тотожною винагороді, введеній Постановою №168.

Зокрема, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19 відступила від правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №420/1232/16 та постанові від 30.11.2018 у справі №415/6132/16 та сформулювала висновок про те, що грошова винагорода за участь в АТО не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та відповідно не враховується при обчисленні пенсії.

Зокрема, у цій справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відзначила, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

У постанові від 22.11.2023 у справі №240/7091/20 Верховний Суд в складі Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від вищезазначених правових висновків.

Суд вважає, що наведені висновки Верховного Суду підлягають застосування до спірних правовідносин у цій справі, як аналогія, оскільки судова практика з приводу подібних правовідносин, які розглядаються у даній справі №420/3411/24 відсутня.

Що стосується посилання позивача на судове рішення у справі №420/7093/23, де суд апеляційної інстанції задовольнив її позов щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із включенням для розрахунку до грошового забезпечення суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.

Суд зазначає, що судової практики, згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, з даного предмета спору ще не сформовано.

При цьому, у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 420/26217/23 та від 14 вересня 2023 року у справі №420/693/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у подібних правовідносинах висновував, що оскільки додаткова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ №168, має саме «тимчасовий» характер (виплачується лише у період дії воєнного стану), тому відсутні правові підстави для її включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна обраховуватися одноразова грошова допомога при звільненні, та відповідно така не включається до довідки для обчислення пенсії відповідно до ст.43 Закону №2262-XII.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.06.2021 у справі №240/11441/19, згідно яких винагорода АТО/ООС не є постійною і не має систематичного характеру, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а виходячи із того, що винагорода за участь в АТО по своїй суті є тотожною винагороді, передбаченій Постановою №168, суд висновує, що підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відсутні.

Отже, у цій частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Додатково суд зазначає, що перспективний аналіз нормативних актів щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, зокрема поліцейським, свідчить про те, що ця додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ № 38 від 26.01.2023 року Порядок №260 доповнено пунктом 15 (застосовується з 01 лютого 2023 року), який передбачає, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Що стосується врахування доплати за службу у нічний час.

Відповідно до пункту 11 розділу IІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Суд не заперечує, що на момент звільнення зі служби позивачка отримувала доплату за службу в нічний час, що підтверджує архівна відомість (а.с. 33).

Проте, враховуючи, що доплата за службу в нічний час не має постійного характеру, то вона теж не є складовим елементом місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Отже, у цій частині позовних вимог позов також задоволенню не підлягає

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 04.04.2024 року по 07.04.2024 року у відрядженні, а з 08.04.2024 року по 12.04.2024 року у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, розгляд справи здійснено після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст. 2, 4-9, 72, 74-78, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, буд. 15-а, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук

.