Рішення № 118459836, 18.04.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 р. № 400/15143/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2023 № 9907093/42614226 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 11.04.2023 № 2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН» (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі Управління або відповідач 1) від 10.11.2023 № 9907093/42614226;

зобов`язати Державну податкову службу України (далі ДПС або відповідач 2) зареєструвати податкову накладну Товариства від 11.04.2023 № 2.

На обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, вказало, що у відповідача 1 не було законних підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, оскільки позивач діяв відповідно до норм Податкового кодексу України. Рішення Управління суперечить нормам, встановленим затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 «Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі Порядок № 520).

Відповідачі позов не визнали з підстав, що викладені у спільному відзиві (арк. 81-85).

Позивач подав відповідь на відзив (арк. 96-97). Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідачі не скористалися.

Позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника (арк. 77).

В судовому засіданні представник відповідачів просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного 11.04.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКСПЕЦТРАНС» договору купівлі продажу транспортного засобу № 297 (арк. 25-26), Товариство (продавець) передало ТОВ «НІКСПЕЦТРАНС» (покупцю) транспортний засіб. Факт передачі підтверджений актом приймання-передачі від 11.04.2023 і видатковою накладною від 11.04.2023 № 517 (арк. 27). Оплату вартості транспортного засобу покупець здійснив 11.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 993.

11.04.2023 Товариство склало податкову накладну № 2 на суму 247 100 грн (далі ПН, арк. 76).

Контролюючий орган 26.04.2023 зупинив реєстрацію ПН (арк. 15).

Підстава для зупинення: «… ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку … Пропонуємо подати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних …».

Копію відповідного рішення (про відповідність Товариства Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість) відповідачі не подали. Факт наявності цього рішення позивач не заперечив.

Товариство, відповідно до пункту 4 Порядку № 520, 07.11.2023 подало до контролюючого органу «Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено» № 1, кількість додатків 15, у тому числі письмові пояснення (арк. 57-73, 18-29).

У поясненнях позивач, зокрема, зазначив, якими документами підтверджується походження транспортного засобу (імпорт), обставини його зберігання до продажу, факт продажу.

Відповідачі факт отримання вказаних вище документів не заперечили.

Рішенням від 10.11.2023 № 9907093/42614226 (далі Рішення, арк. 26) відповідач 1 відмовив у реєстрації ПН; підстава для відмови: надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація «по платнику 06.04.2023р. прийнято рішення щодо відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника. Постанова КМУ від 11.12.2019р.№1165».

Правомірність Рішення є предметом розгляду у цій справі.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Абзацом першим пункту 201.1 статі 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В абзаці першому пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1)номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3)пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 4 Порядку № 520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівна рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Вказана відповідачем 1 підстава для відмови у реєстрації ПН надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, передбачена пунктом 10 Порядку № 520, але жодного мотивування для її використання Рішення не містить.

Управління, в порушення вимог Порядку № 520, усунулося від розгляду поданих Товариством документів, при цьому безпідставно визначило, що всі документи складені з порушенням законодавства. Сам по собі факт визнання платника податку таким, що відповідає критеріям ризиковості, не тягне за собою висновок про нікчемність складених таким платником (його контрагентами) документів. Обов`язок платника податку на додану виконувати наведені вище норми Податкового кодексу не залежить від факту прийняття контролюючим органом рішення про відповідність такого платника критеріям ризиковості.

За такого, суд визнав обґрунтованими вимоги Товариства про визнання протиправними та скасування Рішення.

Розглядаючи позовні вимоги щодо зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як свідчить зміст Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість у цьому випадку суд не вважає повноваження відповідача 2 дискреційними, оскільки відповідач 2 не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ДПС зареєструвати ПН.

На підставі вищенаведеного позов належить задовольнити.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), у зв`язку із задоволенням позову, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління, в сумі 2 147,20 грн.

У позові Товариство просило стягнути з відповідача 2 500 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

На підтвердження цих витрат позивач додав: ордер (арк. 11), договір № 14/11-23 про надання правової допомоги від 14.11.2023, що був укладений Товариством і Адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕ» (арк. 12-13), «Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «БОНА ФІДЕ», та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги № 14/11-23 від 14.11.2023 по оскарженню рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної ГУ ДПС у Миколаївській області №9907093/42614226 від 10.11.2023 року (у відповідності до ч. 3 ст. 134 КАС України) станом на 13.12.2023 року.» (арк. 13).

Відповідно до частин першої четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 3.1 договору вказано, що «… за надання комплексу юридичних послуг, передбачених підпунктами 1.2.1-1.2.4. Договору, ЗАМОВНИК сплачує ОБ`ЄДНАННЮ гонорар. Розмір гонорару, за надані послуги передбачені даними підпунктами Договору становить фіксовану суму 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень. Гонорар сплачується ЗАМОВНИКОМ на підставі акту про надання правничої допомоги, впродовж 5 (п`яти) банківських днів, з моменту отримання остаточного рішення суду у справі щодо оскарження Рішення комісії …».

Акт приймання-передачі наданих адвокатом Товариству послуг (акт про надання правничої допомоги) позивач не надав.

«Детальний опис …», відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, підтверджує саме розмір витрат, а не факт їх надання, і не підтверджує факт прийняття юридичних послуг замовником. В даному випадку, з урахуванням того, що послуги адвоката детально визначені у договорі, сума гонорару є фіксованою, складення «Детального опису …» з інформацією про витрачений час (за відсутності у договорі ціни години) не має сенсу.

Відсутність відповідного доказу понесення витрат, обумовлених наданням правничої допомоги, унеможливлює стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних від 10.11.2023 № 9907093/42614226, прийняте комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 43005393) зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН» (вул. Мала Морська, 108, офіс 605, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код: 42614226) податкову накладну від 11.04.2023 № 2 датою її фактичного подання.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЛІН» (вул. Мала Морська, 108, офіс 605, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код: 42614226) судовий збір у сумі 2 147,20 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 к.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна