Рішення № 118458451, 27.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Київ№ 320/16105/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області;

2) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення від 09.11.2022 №101650004195 ГУ ПФУ в Харківській області, яке полягає у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з незарахуванням до загального страхового стажу періоди роботи до 01.01.1999 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.09.1982 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2001 по 07.12.2001, з 17.10.2002 по 15.04.2003, з 16.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.05.2003, з 18.10.2004 по 16.02.2005 позивачці;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи до 01.01.1999 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.09.1982 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2001 по 07.12.2001, з 17.10.2002 по 15.04.2003, з 16.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.05.2003, з 18.10.2004 по 16.02.2005, та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачці.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує, що у зв`язку з досягненням нею пенсійного віку та за наявності страхового стажу, достатнього для призначення пенсії за віком, остання звернулась до ГУ ПФУ у Київській області з відповідною заявою.

Проте, відповідачем 2 протиправно, на думку позивачки, відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності достатнього страхового стажу без врахування спірного страхового стажу з підстав нечитабельної печатки на першій сторінці трудової книжки, оскільки позивачка не може нести відповідальність за правильність її заповнення чи за чіткість проставляння такої печатки.

У відзивах на позовну заяву відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили про правомірність відмови у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу та зауважив, що спірні періоди роботи не було зараховано до страхового стажу з підстав порушення вимог Інструкції (на титульній сторінці трудової книжки не читається печатка). Оскільки записи про звільнення та про реорганізацію були завірені печаткою БУ №144 у той час як наявна інформація про реорганізацію підприємства.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали адміністративного позову №320/16105/23 передано на розгляд судді Брагіній О.Є.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали адміністративного позову передано на розгляд судді Жуку Р.В.

Ухвалою суду від 11.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1812.2023 року до суду надійшов відзив від відповідача-1 на позовну заяву.

26.02.2024 року до суду надійшов відзив від відповідача-2 на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта НОМЕР_2 , виданого Шевченківським РВ УМВС України в м. Києві 31.10.2001.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 09.11.2022 №101650004195 за наслідками розгляду заяви від 09.11.2022 про призначення пенсії за віком позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058. У рішенні зазначено, що періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.09.1982 з 29.09.1982 не зараховано до загального страхового стажу, оскільки документ заведений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на титульній сторінці не читається печатка. Періоди отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2001 по 07.12.2001, з 17.10.2002 по 15.04.2003, з 16.09.2003 по 31.12.2003,, з 01.01.2004 по 11.05.2004, з 18.10.2004 по 16.02.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1982 до загального страхового стажу не зараховано. Періоди роботи з 01.01.1999 зараховані за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами частини першої статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Пункт 1 частини першої та частина п`ята статті 45 Закону № 1058 передбачають, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону №1058).

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Відповідно до пунктів 1.8, 1.9 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);

4) відомості про місце проживання особи;

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;

7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;

8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону;

9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункту 4.3 Порядку №22-1).

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон № 1788).

Статтею 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про наявність права на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності достатнього страхового стажу, який підтверджується трудовою книжкою, або іншими документами за її відсутності або коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1982 з 29.09.1982, оскільки документ заведений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на титульній сторінці не читається печатка.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).

Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов`язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 25.04.2019 року, у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Суд зазначає, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Водночас, дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки позивачки, судом встановлено, що вона містить усі необхідні записи, справжність яких не оспорюється відповідачем.

В свою чергу, як вже зазначалось судом, відповідальність за якість проставляння печатки покладається на осіб, відповідальних за ведення такої трудової книжки та не може перекладатись на позивачку.

Усі записи в трудовій книжці позивача виконано належним чином, жодних виправлень, пошкоджень не містять.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки записів щодо її роботи.

Тобто, позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а неправильність записів у трудовій книжці.

Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачці у зарахуванні всього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина її в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що позивачка не працювала або періоди її роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці стосовно спірного стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на нечіткість печатки на титульній сторінці не дають законних підстав для не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці.

Що стосується періодів отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2001 по 07.12.2001, з 17.10.2002 по 15.04.2003, з 16.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.05.2004, з 18.10.2004 по 16.02.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1982, які не зараховано до страхового стажу позивача, суд зазначає таке.

У вказаний період часу правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначав Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII (далі-Закон № 803-XII).

Статтею 25 Закону № 803-XII передбачено наступні види компенсацій, як сприяння держави незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата стипендій в період професійної підготовки або перепідготовки і включення цього періоду до загального і безперервного трудового стажу; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю; г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім`ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Таким чином, існувало два види компенсацій: допомога по безробіттю; матеріальна допомога безробітному громадянину і членам його сім`ї. Такі види допомоги є різними за характером та правовою природою.

При цьому, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 «Про пенсійне забезпечення», який визначав на той момент періоди, які підлягають зарахуванню до страхового стажу, визначав, що до стажу роботи зараховувався період одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1982 у період з 03.08.2001 по 07.12.2001, з 17.10.2002 по 15.04.2003, з 16.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.05.2004, з 18.10.2004 по 16.02.2005 позивачка отримувала саме допомогу по безробіттю, що дає підстави для зарахування таких періодів до страхового стажу.

В свою чергу, відповідачем 2 у спірному рішенні не наведено жодних підстав для незарахування означених періодів до страхового стажу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.11.2022 року № 101650004195 щодо відмови позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, про необґрунтованість висновку відповідача в оскаржуваному рішенні щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи та отримання допомоги по безробіттю, що зазначені в трудовій книжці позивачки, а тому такі періоди підлягають зарахуванню органом Пенсійного фонду України відповідачем 2 до страхового стажу позивачки, оскільки саме ГУ ПФУ в Харківській області відмовив у зарахуванні означеного стажу до страхового.

Відтак, оскільки підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії фактично є незарахування до страхового стажу спірних періодів її роботи з 29.09.1982 та періодів отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2001 по 07.12.2001, з 17.10.2002 по 15.04.2003, з 16.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.05.2004, з 18.10.2004 по 16.02.2005, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивачки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом зобов`язання відповідача 2 зарахувати означені періоди до страхового стажу позивачки.

Позивач у прохальній частині позовних вимог просить суд зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачці.

Водночас, заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на її передчасність, оскільки призначенню пенсії за віком передує зарахування спірних періодів її трудової діяльності до загального страхового стажу та здійснення перерахунку такого страхового стажу, що є виключною компетенцією органів ПФУ.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивачки спірні період її роботи та отримання допомоги по безробіттю потребуватиме вчинення відповідачем 2 дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 03.11.2022 про призначення їй пенсії із врахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з виходом за межі позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2147,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки саме спірне рішення відповідача 2 призвело до виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.11.2022 №101650004195 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоди її роботи згідно записів у трудовій книжці АТ-ІІІ від 29.09.1982 з 29.09.1982 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 03.08.2001 по 07.12.2001, з 17.10.2002 по 15.04.2003, з 16.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 11.05.2004, з 18.10.2004 по 16.02.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2022 про призначення їй пенсії за віком із врахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м. Харків, майдан Сводоби, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.