Вирок № 118457130, 14.03.2024, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/251/24

провадження № 1-кп/691/245/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, кримінальне провадження № 12024255380000037 відомості внесено 17.02.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Попасна, Попаснянського району, Луганської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, із середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий 31.10.2023 року Городищенським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України до покрання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначенгого покрання з однорічним іспитовим терміном,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2024 приблизно о 19 годині 10 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ручаючись по вул. Я. Мудрого в місті Городище Черкаської облсті та проходячи повз магазину "Квіточка", за адресою АДРЕСА_1 , де біля вказаного магазину був розташований автомобіль ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_5 та маючи протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи продемострувати своє явне нехтування існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, нахабно став проявляти зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних прави поведінки і моралі, бажаючи в такий спосіб протиставити себе суспільству, а саме усвідомлюючи, що знаходиться у громадському місці, підняв із землі металеву підставку для велосипедів, що знаходилася поряд магазину "Квіточка", якою діючи з хуліганських спонукань, безпричинно проявляючи особливу зухвалість, умисно зі значною силою наніс один удар по лобовому склі автомобіля ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого умисно пошкодив його, нанісши йому механічні пошкодження у вигляді тріщин лобового скла, вартість якого відповідно до висновку експерта № 1166/24 від 28.02.2024 станом на 16.02.2024 становить 2496 гривень та в подальшому продовжуючи свої протиправні дії та рухаючись по вулиці Я. Мудрого в м. Городище Черкаської області, близько 19 години 20 хвилин 16.02.2024, дійшовши до території домоволодіння АДРЕСА_2 , нахабно став проявляти зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моралі, бажаючи в такий спосіб протиставити себе суспільству, а саме усвідомлюючи, що знаходиться у громадському місці, діючи з хуліганських спонукань, висловлюючись при цьому в адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 нецензурними словами, незважаючи на зроблені ними зауваження стосовно припинення протиправних дій, де біля вказаного домоволодіння був розташований автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_3 , який перебуває в користуванні ОСОБА_4 , маючи протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи продемонструвати своє явне нехтування існуючими правилами і нормами поведінки в суспільсті, проявляючи особливу зухвалість, умисно зі значною силою наніс декілька ударів кулаком руки по лобовому склі автомобіля Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого умисно пошкодив лобове скло автомобіля Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_3 , який перебуває в користуванні ОСОБА_4 , нанісши механічні пошкодженя у вигляді тріщин лобового скла, вартість якого відповідно до висновку експерта № 1166/24 від 28.02.2024 станом на 16.02.2024 становить 2840 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто хуліганство, тому його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України.

01.03.2024 в кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

14.03.2024 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України призначено до судового розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах пред`явленого обвинувачення, згідно обвинувального акта складеного начальником Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_8 , з урахуванням того, що клопотання (заява) про розгляд кримінального провадження у порядку спрощеного провадження в розпорядження суду не надходило, в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив обставини обвинувачення та визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкриміноване за ч. 1 ст. 296 КК України, щиро розкаявся, та просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив вчинення обвинуваченим зазначеного кримінального проступку за обставин, вказаних в обвинувальному акті. Завдана шкода відшкодована повністю. Претензій не має.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні не оспорив фактичні обставини в справі, вказав, що коли вийшов з магазину, то побачив пошкоджений автомобіль. Ті події, які сталися, мають і частково його вину. Завдана шкода обвинуваченим відшкодавана. Претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має. Примирилися. Просив при призначенні покарання обмежитись штрафом, не наполягає на обмежені чи позбавленні волі обвинуваченого.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України. Суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого, потерпілих та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

За викладених обставинах, судом встановлено та доведеною вину ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), а тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 296 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 винен у вчиненні цього кримінального проступку та підлягає покаранню за його вчинення, оскільки таке ним вчинено у стані осудності.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправданим та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною 2 статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця. Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини та наслідки; особу винного; обставини, які помякшують та обтяжують покарання, а також враховує думку потепілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали, що примирилися, претензій до обвинуваченого ні матеріального, ні морального характеру не мають, неправомірні дії ОСОБА_6 виникли через непорозуміння в т.ч. і з їх сторони, яке відбулося між ними, та просили закрити кримінальне провадження за примиренням або ж призначити покарання без позбавлення (обмеження) волі.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у ч. 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш мякого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обовязок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року (справа № 298/95/16).

Призначаючи міру покарання ОСОБА_6 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є проступком, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, характеризується згідно харктеристики № 23 від 28.02.2024 посердньо, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога та раніше судимий.

Як обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно статті 66 КК України, суд визнає, визнання ним свої вини, добровільне відшкодування зі слів потерпілих завданої шкоди потерпілим, щире каяття (з урахуванням постанови від 20.09.2023 Верховного Суду по справі № 944/5954/22, де наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого).

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання щодо ОСОБА_6 в цілому та на теперішній час можливе призначення йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України, та знаходить підстави для застосування такого виду покарання, як штраф, яке буде необхідним і достатнім, врахувавши те, що потерпілі не погодилися з думкою прокурора, щодо виду його і розміру, та просили, за можливості закрити провадження, примирилися, або призначити обвинуваченому покарання без обмеження чи позбавлення волі.

Ураховуючи, що ОСОБА_6 був засуджений 31.10.2023 року вироком Городищенського районного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік, а кримінальне правопорушення, що є предметом даного судового розгляду, скоїв після ухвалення зазначеного вироку та до повного відбуття відповідного покарання, суд до призначеного за цим вироком покарання частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При вирішенні питання про призначення покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання.

Так, у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

Суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17, провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Відтак, остаточне покарання ОСОБА_6 слід призначити з урахуванням ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України.

Та, вважати ОСОБА_6 засудженим, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 31.10.2023 року та приєднати покарання за цим вироком, до остаточного покрання у виді 3 роки позбавлення волі, зі сплатою штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000,00 грн. (штраф виконується самостійно).

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю речового доказу вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 124 КПК України, яка передбачає, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався. В судовому засіданні не заявлений. Та, суд не вбачає підстави для його обрання до набрання вироку законної сили.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 369, 370, 373, 374, 392, 394, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати виним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити покрання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, щодо остаточної міри покарання.

Згідно приписів ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 , на користь держави витрати, згідно звіту судового експерта ОСОБА_9 про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 1166/24 від 28.02.2024 року, на залучення експерта в розмірі 296,00 грн..

Речовий доказ, металеву підставку для велосипедів, повернути ОСОБА_10 , звільнивши від зберігальної розписки.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід у даному провадженні обрано не було.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Городищенський районний суд Черкаської області області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1