Ухвала суду № 11845282, 21.09.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-18270/10 Головуючий у 1 інстанції Карабан І.І.

Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Соломахи Л.І.

суддів Бабенка П.М., Лукянової С.В.

при секретарі Валуйському В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 10 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 10 серпня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити перерахунок пенсії (а.с. 37-38).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» .

Зазначає, що рішення суду суперечить Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та п/п 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с. 44).

У судове засідання сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 3041 ЦПК України р озгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в м. Кіровське Донецької області, отримує пенсію за віком і після її призначення продовжує працювати.

04 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за стажем та заробітком відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», який був проведений відповідачем з 01 січня 2010 року з урахуванням середньої заробітної плати за 2007 рік в сумі 1197 грн. 91 коп.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що такі не ґрунтуються на законі. З 22 травня 2008 року редакція частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не містить в собі вимоги щодо застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії (а.с. 37-38).

Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Згідно підпункту «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частина 4 статті 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» була викладена в новій редакції: «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону…».

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що починаючи з 22 травня 2008 року і станом на 04 січня 2010 року (час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії) діяла редакція частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка не містить в собі вимоги при перерахунку пенсії застосовувати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка діяла на час звернення позивача за перерахунком пенсії, п ерерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Відповідно до частини 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка діяла на час звернення позивача за перерахунком пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

З матеріалів справи встановлено, що перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року здійснено із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, а саме, врахована його заробітна плата за період з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1996 року та за даними персоніфікованого обліку за період з 01 липня 2000 року по 30 листопада 2009 року.

Як вбачається з частини 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» заробітна плата, з якої відповідно до частини 1 ст. 40 зазначеного Закону обчислюється пенсія, визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, якщо перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» здійснюється із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, то ця заробітна плата відповідно до частини 2 ст. 40 цього Закону обчислюється з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, тобто по цій справі за 2009 рік.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, про яку йдеться в частині 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV, та середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, про яку йшлося в частині 2 ст. 40 та частині 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 28.12.2007 р. № 107-VI, з урахуванням якої позивач просив перерахувати йому пенсію, не є тотожними поняттями.

Посилання позивача на п/п 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не заслуговує на увагу.

Згідно п/п 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

Тобто фактично в постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» відтворена редакція частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, яка визнана неконституційною, і таким чином умови перерахунку пенсії, визначені в п/п 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, не відповідають цим умовам, викладеним в ст. 40, частині 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка відновила свою дію з 22 травня 2008 року.

Відповідно до частини 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Тобто, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають ст. 40 та частина 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV, які регулюють умови перерахунку пенсії.

Відповідно до п. 6 частини 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно частини 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 він просив зобовязати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 01 січня 2010 року саме з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії за 2009 рік, що не відповідає вимогам ст. 40 та частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, який діє на час звернення позивача за перерахунком пенсії, а тому його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на законі і підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Д оводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При зверненні до суду позивачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із апеляційних скарг на рішення судів справляється судовий збір в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п/п «д» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Тобто, з апеляційної скарги судовий збір складає 4 грн. 25 коп. (17грн. х 0,5 х50%).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825 з цієї справи підлягають сплаті з апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., як із справи позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача, судовий збір з апеляційної скарги в розмірі 4 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 37 грн. відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 10 серпня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 4 (чотири) гривні 25 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, код бюджетної класифікації 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: С.В. Лукянова

П.М. Бабенко