Рішення № 118450698, 20.03.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11395/23

Провадження№ 2/522/2385/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20березня 2024року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

представника позивачів адвоката Бойко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варави Катерини Валеріївни, про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (надалі ГУ ПФУ в Одеській області), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варави Катерини Валеріївни, про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_3 . Померлий був суддею Апеляційного суду Одеської області у відставці та перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України з 10 вересня 2019 року та з грудня 2005 року отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 420/1460/21 за позовом ОСОБА_3 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 № 06-21/304/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці.

На підставі указаного рішення відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, утім за життя ОСОБА_3 не отримав частину щомісячного довічного грошового утримання.

Після його смерті відкрилася спадщина та позивачі подали заяви до нотаріальної контори про її прийняття. Нотаріусом двічі було здійснено запити до відповідача з метою отримання інформації щодо суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання судді у відставці, однак відповідач відповіді не надав, посилаючись на те, що спадкоємці не є стороною виконавчого провадження у справі № 420/1460/21.

Оскільки відповідач відмовив нотаріусу в наданні інформації щодо суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання судді у відставці, нотаріусом надано позивачам лист-відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на такі грошові кошти.

Натомість, на адвокатський запит представника позивачів відповідачем було надано відповідь з розрахунком, відповідно до якого сума нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання ОСОБА_3 складає 1 803 242, 02 грн.

Посилаючись на те, що ГУ ПФУ в Одеській області, не надавши відповіді нотаріусу, фактично не визнав право позивачів на отримання суми недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, позивачі просили визнати за ними право власності в порядку спадкування на частину суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання ОСОБА_3 , за кожним, тобто на 901621, 01 грн та стягнути з відповідача указані кошти.

У відзивіна позовнузаяву Головнеуправління Пенсійногофонду Українив Одеськійобласті протизадоволення позовузаперечувало,зазначило,що довідповідача надійшлизапити приватногонотаріуса Одеськогоміського нотаріальногоокругу ВаравиК.В.від 05.10.2022та 09.03.2023щодо недоотриманоїпенсії ОСОБА_3 ,у відповідіна яківідповідачем нотаріусуповідомлено,що ОСОБА_3 перебував наобліку таотримував довічнеутримання судді.Кошти відповідачемвиплачені по31.10.2021на поточнийрахунок ПАТ«ПриватБанк». Борг довічного грошового утримання, з урахуванням перерахунку на підставі Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 420/1460/21, за період з 19.02.2020 по 30.04.2021, обліковується в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Зазначає, що оскільки спадкоємці не є стороною у справі № 420/1460/21, право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду вони матимуть у разі заміни сторони виконавчого провадження, однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 420/1460/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Бойко А. В. позов просила задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава К. В. подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 30.10.2021.

Після його смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями померлого ОСОБА_3 є його сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Відповідно долиста приватногонотаріуса Одеськогоміського нотаріальногоокругу ВаравиК.В.від 12.06.2023№ 97/02-14,адресованого позивачам,нотаріусом повідомлено,що нею,з метоюз`ясування суминарахованого таневиплаченого довічногогрошового утриманняпомерлого ОСОБА_3 ,до ГУ ПФУв Одеськійобласті двічі05.10.2022та 09.03.2023надсилалися запити,у відповідіна якіостаннім повідомлено,що ОСОБА_3 перебував наобліку таотримував довічнеутримання суддівідповідно доЗакону України«Про судоустрійі статуссуддів».Грошові коштипо довічномуутриманні суддівиплачені по31.10.2021на поточнийрахунок ПАТ«ПриватБанк».Дата виплати17.10.2021. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань, в установленому чинним законодавством порядку. Черговість виплати боргів згідно рішень суду визначається датою набрання законної сили. Оскільки спадкоємці не є стороною у справі № 420/1460/21, право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішень суду вони матимуть у разі зміни сторони виконавчого провадження у вищевказаній справі, однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 управі № 420/1460/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Посилаючись на те, що органами Пенсійного фонду України їй не повідомлено суму нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання померлого ОСОБА_3 , нотаріус зазначила, що видача свідоцтва про право на спадщину на вищевказані грошові кошти позивачам є неможливою та запропоновано вирішити дане питання в судовому порядку.

На адвокатський запит представника позивачів відповідачем було надано відповідь з розрахунком, відповідно до якого сума нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання ОСОБА_3 складає 1 803 242, 02 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У цій справі предметом спору є визнання за позивачами в порядку спадкування права власності на частину суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання ОСОБА_3 , за кожним, тобто на 901 621, 01 грн та стягнення їх з відповідача.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У даній справі позивачі пред`явили позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування до ГУ ПФУ в Одеській області, однак відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Клопотання про залучення належних відповідачів позивачі не заявляли.

У судовомузасіданні представникпозивачів адвокат БойкоА.В.зазначила,щоу даній справі предметом позову є визнання за позивачами в порядку спадкування права власності на частину коштів за кожним та їх подальше стягнення, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області, не надавши відповіді нотаріусу, фактично не визнав право позивачів на отримання суми недоотриманого довічного грошового утримання померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За таких обставин, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 199/1492/20 (провадження № 61-18880св20), Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

При цьому позивачі не позбавлені права на судовий захист шляхом подання позову до належного відповідача за своїми позовними вимогами.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є неналежним відповідачем у даній справі про визнання права власності на майно в порядку спадкування, а вимога про стягнення коштів є похідною, у задоволенні позову слід відмовити з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами по сплаті судового збору слід залишити за ними.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варави Катерини Валеріївни, про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 20987385, м. Одеса, вул. Канатна, 83;

Третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївн, м. Одеса, Фонтанська дорога, 4а.

Повне судове рішення складено 17.04.2024.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА