Рішення № 118448816, 18.04.2024, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2347/24

Провадження №2/442/729/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Крамара О.В. розглянувши в приміщенні суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середньої заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 81646,72грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 29636,88грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 5000грн; стягнути судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працював у Приватному акціонерному товаристві «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (далі по тексту - ПРАТ «СГХП «Полімінерал») з 1974 року, з 2013 року на посаді моториста вентиляційної установки. З початку 2023 року підприємство почало із затримкою, нерегулярно та не в повному обсязі виплачувати позивачці заробітну плату. 05.12.2023 був звільнений з роботи за власним бажання, що підтверджується наказом №631к від 05.12.2023, але при звільнені розрахунок з ним не проведено. У зв`язку із наведеним, не виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та інших виплат належних при звільнені, внаслідок чого було порушено його конституційне право як працівника, він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 25.03.2024 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 18.04.2024 року, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Належним чином повідомлений відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, а тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішив даний спір за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України - не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, суд встановив наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, ОСОБА_1 працював на посаді моториста вентиляційної установки у ПрАТ «СГХП «Полімінерал». Згідно наказу №631к про припинення трудового договору (контракту) від 05.12.2023 був звільнений з роботи за власним бажанням у відповідності до ст.38 КЗпП України. Зобов`язано бухгалтерію підприємства виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку тривалістю 17 календарних днів за період роботи з 02.01.2023 по 05.12.2023, а також провести виплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства.

Згідно довідки ПАТ «СГХП «Полімінерал» №103 від 26.02.2024 дохід позивача за період з 01.01.2023 по 05.12.2023 становив 98743,27грн, але за 2023 рік працівнику було виплачено 17096,55грн.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що заборгованість відповідача повністю не погашена, заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки складає 81646,72грн, зазначену суму слід стягнути з відповідача в користь позивача.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

З даного приводу в постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні ) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У наведеному позивачем розрахунку середньої заробітної плати, вбачається, що середньоденна заробітна плата за повні місяці роботи, які були в жовтні та листопаді 2023 року складає 379,96грн.

Кількість робочих днів за час затримки виплати становить 78 робочих дні (з 05.12.2023 по 22.03.2024).

З таких підстав, середній заробіток становить: 379,96грн х 78 дні = 29636,88грн.

Такими, протиправними діями відповідача позивачу ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка, як стверджує позивач, виразилась у тому, що внаслідок невиплати йому заробітної плати він зазнав моральних страждань, які виразились в неотриманні коштів, необхідних йому для проживання та лікування протягом тривалого періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило його. Розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінює в 5000 грн.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб`єктивних цивільних прав, відповідно до якої - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч.1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. Отже, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди слід враховувати те, що підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою.

Відповідно до вимог ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами від 25.05.2001 №5 (далі - Постанова) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Пунктом 9 Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд відповідно має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір буде мати суто умовний вираз. Разом з тим, розмір відшкодування повинен бути адекватним заподіяній моральній шкоді.

З таких підстав, проаналізувавши покликання позивача, викладені у позовній заяві, якими він обґрунтовує заподіяну йому моральну шкоду, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає до часткового задоволення, а тому з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 6056,00 гривень судового збору (2 позовні вимоги: стягнення заборгованості по заробітній платі, похідна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди по 3028,00грн.).

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач скористався правовою допомогою, витрати за яку згідно детальний опис розміру правничої (правової) допомоги становлять 1000 грн.

У п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ст.137ЦПК України вбачається,що витрати,пов`язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені представником позивача витрати у сумі 1000,00грн є співмірними зі складністю цієї справи, суд дійшов висновку про задоволення витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» про стягнення про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середньої заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (ЄДРПОУ: 05762281) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 81646,72 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (ЄДРПОУ: 05762281) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 29636,88грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (ЄДРПОУ: 05762281) на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (ЄДРПОУ: 05762281) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (ЄДРПОУ: 05762281), на користь держави - 6056 гривень 00 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 18.04.2024.

Суддя: О.В. Крамар