Рішення № 118448727, 16.04.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1714/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м.Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,

представника позивача Цигана П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Цигана Петра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого інспектора Відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Андрухіва Василя Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого інспектора Відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Андрухіва Василя Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що 18.02.2024 року старшим інспектором Відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Андрухівим В.В. винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1471310 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510, 00 грн. Вказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки жодного доказу вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення не долучено до матеріалів справи. Позивач зазначає, що постанова не містить жадних посилань як на докази керування позивачем транспортним засобом за обставин зазначених в оскаржуваній постанові такі на інші документи, які б вказували, що дійсно ОСОБА_1 порушив п. 16.1 Правил дорожнього руху, керуючи авто в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар. Тому ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП (зокрема об`єктивна сторона), оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування транспортного засобу в рухомому стані, а також керування транспортним засобом позивачем 18.02.2024 року. Також, позивач вважає, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності мав відбуватись не на місці ймовірного вчинення правопорушення, а у структурному підрозділі Національної поліції України. ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем було грубо порушено наведені норми, оскільки незважаючи на його незгоду з пред`явленим обвинуваченням інспектором не було складено протокол про адміністративне правопорушення як цього вимагає ч. 4 ст. 258 КУпАП, не здійснено повної належної, всебічної оцінки доказів, у зв`язку з їх відсутністю та не розглянуто справу про адміністративне правопорушення у відповідному органі, як цього вимагає ст. 245 та 276 КУпАП. При винесенні оскаржуваної постанови відповідач обмежився виключно документальним закріпленням своєї суб`єктивної позиції щодо наявності в діях ймовірного правопорушника складу адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що розгляд справи відповідачем носив формальний характер. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що протиправні дії відповідача, які полягали у складенні оспорюваної постанови від 18.02.2024 року, оскаржені ним шляхом скерування скарги до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Тому ОСОБА_1 просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.02.2024 року відкрито провадження у справі.

15.03.2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву.

19.03.2024 року представник позивача подав до суду додаткові письмові пояснення.

03.04.2024 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Однак, старший інспектор Відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітан поліції Андрухів В.В. подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить розгляд справи здійснювати у його відсутності. З відзиву на позовну заяву вбачається, що позовні вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.205 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності учасників, які не з`явилися, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи,суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що постановою старшого інспектора Відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Андрухіва В.В. серії ЕНА №1471310 від 18.02.2024 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП і накладено штраф у розмірі 510, 00 грн. за те, що він 18.02.2024 року о 22:50 год. на вулиці Загуменній, 22 у м. Миколаїв Львівської області керував транспортним засобом Hyundai Santa FE, д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п.19.1.а ПДР, тобто порушення водієм транспортного засобу використання освітлювальних приладів в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, в тунелях / а. с. 15-17/.

Статтею 246 КУпАПпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ч. 1 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього руху, які затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

Відповідно до п.1.1.Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно доЗакону України"Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух"визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п. 1.3Правил дорожнього рухуУкраїни, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001,учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимогиПравил дорожнього рухуУкраїни.

Положеннями ст.222КУпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення Правил дорожнього руху.

Пунктом 11 частини 1Статті 23 Закону України «Про національну поліцію»зазначено, що одним з основних повноважень створеної поліції України є здійснення контролю за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положеньстатті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно дост. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідностатті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно достатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи зі змісту розділу ІV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішній справ України, від 07.11.2015, за №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ даної інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачаєтьсяКУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до пункту4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року№ 1408/27853 (далі -Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.10 розділу III вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно дост. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 9 КУпАПвизначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.

У відповідності до ч.1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

У відповідності дост. 31 Закону України «Про Національну поліцію»,полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняПравил дорожнього руху.

Суд вважає, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючисьПравилами дорожнього рухуУкраїни, встановив порушення ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього рухуУкраїни та виніс законну постанову у справі про адміністративне правопорушення. Стягнення інспектором поліції застосовано без порушень, в межах статтіКУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач стверджує, що поліцейським не було дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки інспектором поліції не складено протокол про адміністративне правопорушення, однак він не погоджувався з пред`явленим обвинувачення. Суд не приймає твердження позивача про те, що працівником поліції безпідставно не складався протокол про адміністративне правопорушення, а одразу винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності до уваги враховуючи наступне. Згідно з ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У даному випадку ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справ даної категорії безпосередньо віднесено до компетенції органів Національної поліції. А тому, протоколи у цій категорії справ не складаються. Виняток становлять лише випадки, передбачені ч.5 ст.258 КУпАП, а саме, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Жодних доказів того, що позивач заперечував вчинене порушення, немає, своїх застережень у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності він не навів, жодних доказів активного заперечення проти складання щодо нього постанови у справі про адміністративне правопорушення не надав. За таких обставин в працівника поліції, яким складалась оскаржувана постанова, не виникло обов`язку щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 .

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.1 р. III Інструкції № 1395).

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р. III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 276 КУпАП передбачено, щосправа про адміністративне правопорушення розглядаєтьсяза місцем його вчинення.Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За змістом статей 254, 256 КУпАП, актом, в якому висувається обвинувачення і фіксується вчинення правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення.

Водночас, статтею 258 КУпАП передбачено, щопротокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції…Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюєтьсяна місці вчинення правопорушення.У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами)на місці вчинення правопорушеннявиноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, у передбачених законом випадках, зокрема у разі розгляду справ, віднесених до компетенції Національної поліції, застосовується "скорочений" порядок розгляду справи, і постанова виноситься на місці вчинення правопорушення.

Тому, суд вважає хибними посилання позивача на неправомірність розгляду справи поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, оскільки це прямо передбачено положеннями КУпАП.

Розглядаючи аргументи позивача про порушення його прав, суд звертає увагу, що сам по собі розгляд справи поліцейським на місці правопорушення не може свідчити про порушення прав особи, яка притягається до відповідальності. Порушення таких прав, зокрема права на участь захисника або інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП, може відбутись у разі подання особою, яка притягається до відповідальності певних клопотань та необґрунтованої відмови у їх задоволенні з боку уповноваженої посадової особи.

Проте, у цій справі позивач не зазначає і не доводить, що ним подавались до відповідача клопотання про залучення захисника або відкладення розгляду справи з інших поважних причин, і йому в цьому було відмовлено. З огляду на це, суд не вбачає порушень прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.

Таким чином, аналіз чинного законодавства та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення таких правопорушень, тому твердження позивача про те, що розгляд справи мав бути здійснений у відповідному структурному підрозділі Національної поліції України суд не приймає до уваги.

Крім того, судом досліджено відеозапис, долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву з якого вбачається, що автомобіль Hyundai Santa Fe р.н.з НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , рухаючись вул. Львівською в м. Миколаєві Львівської області та при здійсненні повороту праворуч на вул. Загуменну в м. Миколаєві Львівської області, в темну пору доби, вимкнув світло фар та габаритні вогні, а також те як автомобіль паркується на вулиці Загуменній в м. Миколаїв Львівської області. Також на відео з нагрудної бодікамери вбачається, що ОСОБА_1 знаходився за кермом даного автомобіля, відмовився надати документи на право керування транспортним засобом, а також відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і в медичному закладі. Таким чином, з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 19.1.а Правил дорожнього руху.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства.

Відтак, суд приходить висновку, що доводи позивача не спростовують доводів відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивача з формальних причин та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не надано відповідних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАП є правомірним, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.6,9,10,242-246Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.122, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Цигана Петра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого інспектора Відділення поліції №2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Андрухіва Василя Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.04.2024 року.

Суддя О.Р.Юрків.