Ухвала суду № 118444185, 16.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26344/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про захист прав споживача та стягнення неустойки за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «Аркада-Будівництво» про захист прав споживача шляхом стягнення з останнього на свою користь неустойки у розмірі 525932,96 грн.

Ухвалою судді від 19.05.2021 у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

22.12.2023 на адресу суду надійшов зустрічний позов ТОВ «Аркада-Будівництво» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МП100 від 29.03.2018.

01.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог з 525932,96 грн. до 1171090,21 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2023 прийнято зустрічний позов до розгляду, у зв`язку з чим прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

31.07.2023 на адресу суду надійшов відзив на первісний позов.

11.10.2023 на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов.

Ухвалою суду від 21.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

16.04.2024 представником відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 подано клопотання про направлення справи за підсудністю. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що спір стосується виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МП100 від 29.03.2018, тобто договору з приводу майнових прав на нерухоме майно, а тому вказаний спір має розглядатись за правилами виключної підсудності.

Представник позивача - ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення клопотання, у разі наявності такої практики.

Суд, заслухавши сторін, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

За змістом ч. 1ст. 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі, якщо відсутні підстави для залишення заяви без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження. Разом з тим, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України (ч. 9 ст. 187 ЦПК України). Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1171090,21 грн, у зв`язку з невиконанням останнім умов укладеного між ними 29.03.2018 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МП100 . Зокрема, станом на момент звернення позивача з позовною вимого житловий будинок не було введено в експлуатацію, його будівництво не є завершеним, що є грубим порушенням ТОВ «Аркада-Будівництво» своїх обов`язків за договором від 29.03.2018.

Правила підсудності справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, визначені у параграфі 3 глави 2 розділу І ЦПК України (ст.ст.26-30).

У вказаному параграфі ЦПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (ст.27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст.26), правила альтернативної підсудності (ст.28) та правила виключної підсудності (ст.30).

За загальним правилом ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 2 ст. 28 ЦПК України).

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст.30 ЦПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст.ст. 27-28 ГПК України.

Частиною 1 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Норми Цивільного кодексу України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяють речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні ч. 2 вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

Отже, об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про траво власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки з цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Цей перелік не є вичерпним.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2018 у справі №201/12876/17 вказав на те, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Предметом спору є стягнення з відповідача неустойки за невиконання ним умов Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МП100 від 29.03.2018. Предметом цього договору є майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

Наведене свідчить, що спір у справі стосується виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МП100 від 29.03.2018, тобто договору з приводу майнових прав на нерухоме майно, а тому він повинен розглядатись за правилами виключної підсудності, визначеної ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Оскільки незавершений будівництвом об`єкт нерухомості знаходиться в Голосіївському районі м. Києва, то справа за позовом ОСОБА_1 підсудна Голосіївському районному суду м. Києва.

Крім того, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч.1 ст.6 Конвенції).

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на те, що справа згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудна) Голосіївського районного суду м. Києва, вказана справа має бути надіслана на розгляд цьому суду.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354, 378 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Матеріали цивільної справи № 757/26344/21-ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про захист прав споживача та стягнення неустойки за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, передати за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-а).

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.В. Новак