Ухвала суду № 118435245, 16.04.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7182/24

Провадження № 1-кс/344/3165/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддяІвано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті ОСОБА_1 ,з участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,слідчого ОСОБА_4 ,підозрюваного ОСОБА_5 ,захисника ОСОБА_6 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання старшогослідчого відділурозслідування злочиніву сферітранспорту СУГУНП вІвано-Франківськійобласті підполковникаполіції ОСОБА_4 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою вкримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12024090000000283від 13.04.2024,відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_4 звернувся з вищевказаним клопотанням.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що 13.04.2024 приблизно о 18 годині 55 хвилин, у світлу пору доби, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, у зв`язку з чим не міг реально оцінювати дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки Lexus LX450, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ділянкою автодороги Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль», що по вул. І.Франка у с. Клубівці Тисменицької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області у напрямку м. Тернопіль, поблизу будинку №85, на кінці підйому із заокругленням дороги у праву сторону та на ділянці з обмеженою оглядовістю, під час здійснення маневру обгону попутного транспортного засобу, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.1. (вузька суцільна лінія), виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався по своїй правій смузі у зустрічному напрямку. Унаслідок ДТП водій автомобіля Renault Logan від отриманих травм помер на місці події, а пасажирка його автомобіля ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями у вигляді: політравма, закритий перелом правої ключиці без зміщення, закритий вивих середньої фаланги четвертого пальця, відкритий вивих другого пальця середньої фаланги четвертого пальця, закритий перелом нігтьової фаланги 4 пальця, рвані рани лівої кисті, перелом нігтьової фаланги правої кісті доставлена до КНП «ОКЛ Івано-Франківської обласної ради».

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 .

14 квітня 2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а 15 квітня 2024 року повідомлено про зміну підозри на ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 протягом 2023 та 2024 років перетинав державний кордон України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме: протоколом огляду місця події; показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; довідкою КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР»; паспортом громадяни на України для виїзду за кордон.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому останній з метою уникнення відповідальності у майбутньому може переховуватись від органів слідства та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомо про можливе місце їх перебування.

З метою забезпечення виконання процесуальних рішень у вказаному провадженні, а також з метою запобігти спробам ОСОБА_5 ухилитися від слідства і суду та незаконно впливати на свідків у цьому провадженні стосовно підозрюваного та те, що він керував джерелом підвищеної небезпеки, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим проявив неповагу до загальноприйнятих правил поведінки та норм діючого законодавства, наражав на небезпеку оточуючих громадян, що в кінцевому результаті призвели до загибелі людини та заподіяння тілесних ушкоджень, сторона обвинувачення просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави чи особистого зобов`язання є недоцільне, оскільки це є недостатнім длязапобігання спробампереховуватися відорганів досудовогорозслідування тасуду,незаконно впливатина свідківта потерпілуу цьомуж провадженні,а томутакі неможуть забезпечитивиконання підозрюваним,покладених нанього обов`язків,тим більше,щоОСОБА_5 має дозвіл на виїзд за межі України.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не можливе, оскільки до органу досудового розслідування не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки та не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити з підстав та мотивів, що викладені письмово.

Слідчий клопотання підтримав, просив задоволити.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Вказав, що підозрюваний наміру ухилятися від слідства та суду, як і впливати на свідків та потерпілу. Знаходиться на стаціонарному лікуванні в медичному закладі; разом з потерпілою перебував в реанімаційному відділенні. Просив врахувати, стан здоров`я підозрюваного та те, що підозрюваний одружений, має на утримані 4 дітей, з них 3 неповнолітніх, раніше не судимий, перебував у Збройних Силах України, нагороджений грамотами та подяками. Те, що сталось непоправне. На даному етапі просив застосувати до його підзахисного домашній арешт, який здатний запобігти ризикам, що зазначені прокурором.

Підозрюваний у своєму вчинку кається, просить пробачення та буде відшкодовувати шкоду. Сталося непоправне, він готовий нести покарання. На даному етапі просив не позбавляти його волі.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Встановлено, що ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024090000000283 від 13.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.04.2024, 14 квітня 2024 року о 01 год 55 хв. в приміщенні КНП « Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 91, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

14 квітня 2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

15 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на ч.3 ст. 286-1 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання, а саме у : протоколі огляду місця події від 13.04.2024, довідках КНП «ОКЛ ІФ ОР» від 13.04.2024 за №922 та №924, протоколах допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 14.04.2024, довідці КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» від 15.04.2024 результату токсикологічного дослідження №887 відносно ОСОБА_5 ..

Слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлює неминучість покарання та те, що санкція ч.3 ст.286-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.

Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Доводи захисника про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, та гарантією того, що підозрюваний буде дотримуватися відповідних процесуальних обов`язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінального правопорушення з урахуванням встановлених конкретних обставин саме даного кримінального провадження.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

З цих же підстав доводи захисту про відсутність підстав для застосування запобіжного у виді тримання під вартою слідчий суддя вважає спростованими.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

При цьому, слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 : його молодий вік; те, що раніше не судимий, має вищу освіту, місце реєстрації та проживання; факт перебування у Збройних Силах України у 2022 2023; нагороди подяками, грамотами; те, що одружений, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей : ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є повнолітнім. Також на час розгляду клопотання, враховується стан здоров`я підозрюваного, який в супроводі медичних працівників та конвою доставлений в судове засідання на медичному візку - нішах. Відповідно до довідки №58 від 15.01.2024, виданої КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії з 13.04.2024 по даний час з діагнозом (забій головного мозку, крововилив, перелом кісток носа; закритий перелом заднього краю кульшової западини зі зміщенням).

Разом зтим, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнітяжкого злочину,передбаченого ч.3ст.286-1КК України,проти безпекируху таексплуатації транспортногозасобу,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним.

Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки.

За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.

Прокурор просив не визначати розмір застави.

Частиною 4 ст. 183 КПК України констатовано право слідчого судді, за якого такий повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.

Слідчим суддею не встановлені обставини для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання встановленим в судовому засіданні ризикам, не відповідатиме меті, при цьому суд вважає за можливе поряд із застосування тримання під вартою визначити розмір застави, з огляду на те, що всі першочергові необхідні слідчі дії проведено; підозрюваний перебуває у медичному закладі з вищезазначеними травмами, має міцні соціальні зв`язки, розкаюється, раніше не судимий.

При визначенні розміру застави, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, характер та обставини вчинення злочинів, тому заставу слід встановити у максимальному розмірі, який становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 242240 гривень.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, щоклопотання слід задоволити.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 червня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк тримання під вартою рахувати з 14 квітня 2024 року, тобто з дати затримання в порядку 208 КПК України.

Визначити заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 12 червня 2024 року, тобто в межах строку досудового розслідування:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали до 12 червня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 17 квітня 2024року.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1