Рішення № 118428511, 17.04.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 р. справа № 400/529/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВідділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

провизнання протиправною та скасування постанови від 21.12.2023 року № ПШ 018915

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № ПШ018915 від 21.12.23 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що законодавством не передбачено в якості необхідного документу у разі здійснення внутрішнього перевезення особистої картки водія до цифрового тахографа (тахокарта). На думку позивача тахокарта взагалі не є документом. Крім того, позивачем надавались всі необхідні документи як перевізником і як водієм, тахокарта була в наявності, але позивач відмовився її вилучати з тахографу через відсутність у перевіряючих індивідуальної печатки.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем як перевізником законодавства про автомобільний транспорт. Так, під час перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутня тахокарта, чим порушено ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Твердження позивача, що тахокарта не є документом, на думку відповідача є помилковим. Також, відповідач вважає, що твердження позивача щодо обов`язку ведення тахокарт та відповідальність за недотримання вказаних вимог покладено на водіїв, які здійснюють міжнародні перевезення, суперечить вимогам чинного законодавства. Тому, відповідач вважає спірну постанову правомірною.

Позовна заява залишалась без руху.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

28.11.23 р. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) на а/д М-30, «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине», 916 км + 897 м, було проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO, д/н НОМЕР_1 . Під час проведення перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа (тахокарта), чим порушено ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 005421.

Відповідачем було направлено позивачу запрошення у розгляді справи за вищезазначеним актом на 14.12.23 о 10:00 год, яке згідно поштового повідомлення про вручення отримано позивачем 11.12.23 р.

21.12.23 р. на підставі матеріалів перевірки відповідачем винесено постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу № ПШ018915 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Позивач не погоджуючись з вищезазначеною постановою, звернувся до суду з даним позовом.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.15 р. передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 від 08.11.06 р. передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.10 р. (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Таким чином, в контексті ст. 48 Закону № 2344-III оформлені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, необхідно відносити до категорії "інші документи, передбачені законодавством".

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посилання позивача на те, що обов`язок наявності тахокарт є лише при виконанні міжнародних перевезень судом відхиляються, оскільки дія Інструкції № 385 поширюється на усіх автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо наявності в нього тахокарти та відмови її надання посадовим особам відповідача, через їх недоведеність.

Суд також акцентує, що особиста картка водія до цифрового тахографа (тахокарта) входить до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, наряду з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Приписами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи позивача на підставі наданих сторонами доказів, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз