Рішення № 118428075, 12.04.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/501/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1

до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 року №00095170704, яким застосовано суму штрафу в сумі 60481,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем були допущенні порушення вимог законодавства щодо проведення фактичної перевірки діяльності позивача, як суб`єкта господарювання, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 року №00095170704 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою судді від 02.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.31).

Представник відповідача, у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та зазначив, що в оскаржуваних правовідносинах діяв в межах повноважень, наданих йому законом.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якому він підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити (а.с.60-63).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що, на виконання листа ДПС України від 15.05.2023р. №10941/7/99-00-07-04-02-07 (вх. ГУ ДПС в області від 15.05.2023 №1373/8) щодо проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних без зазначення реквізитів марок акцизного податку в розрахункових документах, працівниками підрозділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 09.11.2023 №1297-п, 23.08.2023 року та направлень від 15.11.2023 року проведено фактичну перевірку господарського об`єкту магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_2 ) (а.с.47-51).

В ході проведення фактичної перевірки, встановлені наступні порушення:

- вимоги п.2 розд. ІІ Наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2016 №13, затверджене «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів».

- не зазначення у фіскальних чеках при реалізації алкогольних напоїв цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), який зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а саме при роздрібній торгівлі алкогольними напоями та, як наслідок, видача розрахункового документу (фіскального чеку) покупцям не встановленого зразка, згідно електронних копій виданих фіскальних чеків з реалізації алкогольних напоїв, зазначених у Додатку до акта фактичної перевірки, на загальну суму 40 320,80 гривень.

За результатами проведеної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 17.11.2023 (реєстраційний №8313/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 20.11.2023) (а.с.39-40) із зазначенням у висновках перевірки порушення п.2, ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями (далі Закону №265), чим передбачено відповідальність відповідно:

- абз. 3 п.1 ст.17 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265-95 із змінами та доповнення:

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (відповідно до не видачі розрахункових документів встановленого зразка, згідно фіскальних чеків на загальну суму 40 320,80 грн.) на суму штрафної санкції 60 481,20 гривень.

Продавець магазину "Черняхівські ковбаси" ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у п.4.1.роз.4 «Прикінцеві положення» акту фактичної перевірки від 17.11.2023, зазначила відсутність зауважень до акту фактичної перевірки від 17.11.2023 та під підпис отримала його другий примірник.

На підставі висновків Акту фактичної перевірки від 17.11.2023 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 06.12.2023 року №00095170704 на суму штрафної санкції 60 481,20 грн. (а.с.53).

Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Вирішуючи у цій справі питання щодо правомірності (наявності/відсутності) підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача за наказом від 09.11.2023 р. №1297-п, які наведені у ньому, зокрема, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст.80 ПК України, судом враховується правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 21 лютого 202 року у справі №826/17123/18, який полягає у наступному.

«Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист».

Окрім того, відповідно до усталених висновків Верховного Суду, зокрема, які містяться і у пункті 47 постанови від 27.11.2023р. у справі №420/11790/22, вказано, що оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Відтак, адміністративний суд повинен здійснити перевірку правомірності (наявності/відсутності) підстав для призначення і проведення фактичної перевірки позивача, за наведеним вище наказом від 09.11.2023 р. №1297-п, в першу чергу.

Так, приписами п.п.75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів - п.п.80.2.2 згаданого Кодексу,

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступати до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки, за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, із наведених приписів слідує, що ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення

Зокрема, як зазначено вище, однією із таких підстав, є наявність у контролюючого органу та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником законодавства щодо здійснення платником податків розрахункових операцій п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.

За сталою та послідовною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 11.07.2022р. у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022р. у справі №500/1331/21) зазначено, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Наведена правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у пункті 41 цією постанови від 27.11.2023 р. у справі №420/11790/22, яка є подібною до даних правовідносин (в питанні зазначення відповідачем у наказі підстав для проведення спірної перевірки), а, відповідно, є застосовною у даній справі виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту наказу відповідача від 09.11.2023 р. №1297-п, підставою для проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивача за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено, у тому числі, підпункт 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 пункту 80.2 ст.80 ПК України, а саме: здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками /найманими особами/, порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари /послуги/.

Водночас, у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) обставини, які слугували підставами для призначення такої перевірки (не зазначено, яка саме інформація наявна/отримана у встановленому законодавством порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, що свідчила про можливі порушення позивачем законодавства у частині проведення розрахункових операцій), що визначені у п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.

Отже, із аналізу змісту наведеного наказу, можна зробити висновок, що вищенаведене формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння про те, яка саме інформація наявна/отримана в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо здійснення позивачем розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, була підставою для призначення та проведення спірної фактичної перевірки магазину позивача саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, із наведених обставин, судом встановлено, що згаданий вище наказ від 09.11.2023 р. №1297-п про проведення фактичної перевірки позивача, окрім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави), конкретних (фактичних) підстав для призначення та проведення такої перевірки (не зазначено про отримання інформації від державних органів/органів місцевого самоврядування, яка свідчить про таке порушення) не містить.

В той же час, слід зазначити, що підставою для призначення та проведення фактичної перевірки платників податків в частині саме порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, є також і письмове звернення покупця (споживача) оформлене відповідно до закону згідно до вимог п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України.

Проте, як свідчить зміст наказу від 03.10.2023, вказаних наведених підстав за п.п.80.2.3, п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, для призначення та проведення фактичної перевірки позивача, він не містить.

Також є безпідставним і необґрунтованим посилання відповідача на правомірність призначення і проведення фактичної перевірки позивача на підставі листа ДПС, оскільки вказаний лист не був конкретною (фактичною) підставою для призначення та проведення перевірки позивача, оскільки, у наказі від 09.11.2023 р. №1297-п посилання на такий лист відсутні.

Відповідно, оскільки судом встановлено, що згаданий вище наказ конкретних (фактичних) підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, які слугували підставами для її призначення та проведення не містить, суд приходить до висновку, що згаданий наказ не відповідає та суперечить вимогам абзацу третього пункту 81.1 ст.81 ПК України, тому у відповідача були відсутні будь-які підстави для проведення перевірки позивача за наказом від 09.11.2023 р. №1297-п, що є істотним порушенням в частині не дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, а отже, законні підстави для призначення і проведення фактичної перевірки згідно до такого наказу в магазині "Черняхівські ковбаси" де проводить господарську діяльність позивач за адресою: АДРЕСА_2 ) у відповідача були відсутні.

Враховуючи наведене, встановлення судом істотного порушення відповідачем процедури призначення і проведення фактичної перевірки, яка наведена вище, суд приходить до висновку, що наведені вище процедурні порушення відповідачем вимог податкового законодавства тягнуть за собою протиправність прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, які, у даному випадку, є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої незаконної перевірки.

Наведений правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у п.47 його постанови від 27.11.2023р. у справі №420/11790/22, яка є застосовною і до даних правовідносин у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00095170704 від 06.12.2023 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення пункту 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівля, громадського харчування та послуг" видача невідповідного розрахункового документа в розмірі 60481,20 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.1, 2 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

За правилами п.1 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

В пункті 2.2.8 акта перевірки зазначено: перевіркою встановлено, що роздруковувались невідповідні розрахункові документи, в яких відсутній обов`язковий реквізит, а саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку під час реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 40320,80 грн. (дані наведено в Додатку 2).

Додаток 2 до Акта перевірки сформований контролюючим органом у табличній формі (витяг з системи).

Відповідно до ст.2 Закону №265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів; Порядок подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок); форму Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма № ЗВР-1) та Інструкцію щодо його заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350) (далі - Положення №13).

Наказом Міністерства фінансів України під 08.06.2021 №329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2021 року за №832/36454, набрав чинності 01 липня 2021 року) (далі Наказ №329) розділ 11, III Положення №13 викладено у новій редакції.

Положення №13 у редакції Наказу №329 щодо форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9).

Також п.2 Наказу №329 установлено, що: до 01.10.2021 вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01.10.2021 реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2010 №1251, в частині обов`язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 року №74 "Деякі питання маркування алкогольних напоїв" затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01.05.2020.

У свою чергу марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №296 та перебували в обігу з 01.07.2015, не мали штрих-коду та QR-коду.

Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01.05.2020 відповідно до положень абз.4,6 ч.4 ст. 11 Закону №481/95-ВР, згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.

Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язковою відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Отже, продаж з 01.10.2021 алкогольних напоїв, маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та/або ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номера), не може вважатися порушенням законодавства.

За висновками Акта перевірки, суть порушення, за яке, на підставі п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції, полягає у тому, що роздруковані та видані фіскальні чеки не мали цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, й у них були відсутні серія і номер марки акцизного податку (Додаток 2 до Акта перевірки).

Суд зазначає, що відсутність маркування маркою акцизного податку алкогольного напою або маркування алкогольних напоїв марками старого зразка (без штрихового коду) унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки.

Оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються в межах придатності такого напою до споживання, то при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок 9 цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не відображається (через відсутність штрихового коду).

Суд також зазначає, що відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів проведення перевірки первинних документів щодо придбання підприємством алкогольних напоїв, маркованих марками попереднього зразка (без штрихового коду).

Висновки контролюючого органу базуються виключно на даних системи СОД РРО за період з 01.01.2023 по 15.06.2023.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що у контролюючого органу не було жодних правових підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу.

Відтак, наявні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00095170704 від 06.12.2023 року.

Судом у даній справі було встановлено незаконність проведення фактичної перевірки, а саме: допущення відповідачем істотних порушень процедури її проведення, тому її результати оформлені актом перевірки від 17.11.2023 не є допустимими доказами у розумінні ст.74 КАС України, не беруться судом до уваги, а відповідно, такі результати перевірки, викладені у згаданому акті перевірки, не можуть бути і підставами для притягнення позивача до фінансової відповідальності за наслідками такої перевірки за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

У відповідності до вимог ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не було доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та вищенаведених норм чинного законодавства у відповідності до вимог ст.72-77 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач заявляє про те, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., які сплачені згідно акту приймання передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 29 січня 2024 року.

Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19 від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., оскільки до матеріалів справи не надано жодного документу, який підтверджує їх перерахування на користь особи, яка надавала правничу допомогу.

Так, частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На момент ухвалення рішення, докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правову допомогу суду не надано.

В свою чергу, суд не має правових підстав покласти на іншу сторону судові витрати, які фактично не були сплачені стороною, оскільки відсутні об`єктивні підстави вважати, що такі у майбутньому взагалі будуть сплачені, а договір про надання правничої допомоги не буде розірвано за угодою сторін без компенсації вартості наданих послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є непідтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак стягненню не підлягають.

Інші судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1211,20 грн.) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 06.12.2023 за №00095170704 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 60481,20 грн.

Стягнути користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області, код 43995486.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО