Рішення № 118428026, 17.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року № 320/44469/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Будпостач» (далі по тексту - позивач) із позовом до Тернопільської митниці (далі по тексту - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 23.05.2023 UA403070/2023/000086/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 23.05.2023 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA403070/2023/000086/1, яким визначила митну вартість імпортованих ПП «Будпостач», товарів обприскувачі, за резервним методом, в результаті якого було збільшено митні платежі в розмірі 64 446,46 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, протиправних діях, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичними обставинами Також, відмічає, що Позивачем було надано достатню кількість відповідних документів, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/44469/23 передана 04.12.2023 до розгляду судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 11.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

27.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів UA403070/2023/000086/1 від 23.05.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог ч. 4 статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.

Згідно з ч. 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).

Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.08.2018 року між Позивачем та TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO., LTD» (Китай) було укладено контракт № 1075 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує та отримує товари (обприскувачі, приладдя та запасні частини до них) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

24.02.2020 року, попередньо для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022 року, попередньо для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

14.03.2023 року продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни імпортованих товарів, а також проформу інвойс № 2022SG1574-3 для оплати товарів на загальну суму 24 684,00 доларів США.

20.03.2023 року продавець виписав позивачу комерційний інвойс № 2022SG1574-3 на загальну суму 24 684,00 доларів США.

22.03.2023 року на товари вказані в інвойсі був виписаний сертифікат походження № 23С3326А2299/00067.

30.03.2023 року продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 225825111.

21.04.2023 року на підставі контракту № 1075 позивач платіжною інструкцією № 350 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар в розмірі 24 684,00 доларів США.

25.04.2023 року перевізник виписав позивачу для оплати транспортних витрат інвойс № 5653219675, 5653219679.

25.04.2023 року експедитор виписав позивачу для оплати рахунок фактуру на оплату транспортних витрат № 5653219682.

08.05.2023 року експедитор виписав довідку про транспортні витрати № 25, згідно з кою розмір транспортних витрат по перевезенню вантажу за територією України становить 68 320,39 грн. та 1527,92 доларів США.

На підставі залізничної накладної УМВС № 2151032425 товари були доставлені до відповідача.

11.05.2023 року позивач платіжною інструкцією № 18 перерахував перевізнику оплату за транспортні витрати.

12.05.2023 року АТ «СЕНС БАНК» надав довідку № 19153-17.3/2023 щодо здійснених оплат перевізнику.

18.05.2023 року ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» надало експертний висновок № 113/285 щодо рівня цін на ввезений товар.

19.05.2023 року позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA403070001204U5 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за інвойсом 24 684,00 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA403070001204Г5 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403070/2023/000130, виписаної відповідачем, а саме:

Контракт від 01.08.2018 № 1075 укладений між позивачем та покупцем з додатковими угодами до нього: договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);

Прайс лист від 14.03.2023 року;

Проформу інвойс від 14.03.2023 № 2022SG1574-3;

Комерційний інвойс від 2003.2023 № 2022SG1574-3 для оплати товарів;

Сертифікат походження від 22.03.2023 № 23С3326А2299/00067;

Коносамент від 30.03.2023 № 225825111;

Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.04.2023 № 350 на оплату товару;

Інвойси компанії Maersk A/S (Данія) від 25.04.2023 №5653219675 та №5653219679, для оплати послуг з перевезення товарів;

Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 03.11.2023 № 26;

Рахунок фактуру ТОВ «Мерск Україна ЛТД від 08.05.2023 № 25;

Залізничну накладну УМВС від 03.05.2023 № 2151032425;

Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 11.052023 № 18 про оплату транспортних витрат;

Довідку АТ «СЕНС Банк» від 12.05.2023 № 19153-17.3/2023;

Експертний висновок від 18.05.2023 № 113/285.

19.05.2023 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №891261, в якому зазначив про початок консультації з митним органом: у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати: на страхування (якщо здійснювалось). Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України просив надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалось страхування,

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України просив надати (за наявності) такі додаткові документи:

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».

23.05.2023 року у відповідь на повідомлення Позивач направив до митного органу листа №М70-23В/23-1, в якому повідомив про необґрунтованість вимоги про надання додаткових документів та незважаючи на протиправність витребування додаткових документів направив відповідачу: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 11.05.2023 № 18, довідку АТ «СЕНС банк» від 12.05.2023 № 19153-17.3.2023, платіжну інструкцію від 17.05.2023 № 2122477416, експертний висновок від 18.05.2023 № 113/285.

23.05.2023 року Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000086/1 , яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів обприскувач акумуляторний, на рівні 4,01 USD/кг (19,7181 USD/шт) згідно ЕМД UA403020/2023006690 від 08.05.2023 року

23.05.2023 року Відповідач виписав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2023/000130.

24.05.2023 року з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №23UA403070001256Г6U6, по якій були надмірно сплачені митні платежі: ПДВ на загальну суму 64 446,46 грн.

Не погодившись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.

Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про ндання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Вказані відповідачем у повідомленні недоліки (надано до митного оформлення платіжну інструкцію № 2122477416 від 17.05.2023 без підпису та реквізитів підписанта, експертний висновок видано на партію товару, який не оформлюється за поданою митною декларацією, відсутній рахунок про перевезення, банківський платіжний документ та договір між ТОВ «Мерск Україна ЛТД» та PKP CARGO») не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості

Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».

Суд критично ставиться до посилання митного органу в частині того, що декларантом додатково при наданні до митного оформлення долучено платіжну інструкцію № 2122477416 від 17.05.2024 року без підпису та реквізитів підписанта, оскільки відповідачем не доведено яким чином відсутність підпису та відповідних реквізитів підписанта в платіжних документах впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно посилання в спірному рішенні відповідача на те, що Експертний висновок ДП «Державного інформаційно аналітичного центру моніторингу зовнішніх ринків від 18.05.2023 № 113/285 видано на партію товарів , який не оформляється за поданою митною декларацією суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що на запит про проведення цінової експертизи згідно вказаного Експертного висновку на імпортну поставку обприскувачів (FORTE KF-16, FORTE CL-12A) згідно з комерційним інвойсом № 2022SG1574-7 від 20.03.2023 до контракту № 1075 від 01.08.2018 між TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай) та ПП «Будпостач» (Україна) було розглянуто контракт № 1075 від 01.08.2018 року, комерційний інвойс № 2022SG1574-7 від 20.03.2023 на загальну суму 98 809,60 дол. США, пакувальний лист до вказаного інвойсу, товарно транспортні документи, інформація в мережі Інтернет щодо цін на продукцію зі схожими технічними характеристиками на азійському ринку, лист від компанії між TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай) щодо цін на вищевказану продукцію, отриманий на запит «Держзовнішінформ» каналами електронної пошти. Вказаний аналіз наявної інформації щодо ринкового рівня цін на аналогічну/подібну продукцію, а також відповідні компанії TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай) свідчать, що ціни на зазначені обприскувачі постачаються згідно з комерційним інвойсом № 2022SG1574-7 від 20.03.2023 до контракту № 1075 від 01.08.2018 року між вказаними сторонами Контракту відповідають цінам компанії виробника та при поставках в Україну на умовах поставки FOB NINGBO PORT, CHINA можуть становити FORTE KF-16 13,20 дол. США за 1 шт., FORTE CL-12А 12,20 дол. США за 1 шт.

При цьому, як встановлено судом оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2018 № 1075. Відповідно до пункту 1 Договору Продавець виробляє та продає, а Покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB будь-який китайський порт відповідно до правил INCOTERMS 2000), товари (обприскувачі, приналежності, запасні частини до них) відповідно до Проформи-інвойс або інвойсу, які оформлюються на кожну партію товару та визначають асортимент, кількість, загальну вартість товар, термін поставки товару та порядок розрахунку. Проформа інвойс чи інвойс є невід`ємною частиною цього контракту. Пунктом 2 Договору «Вартість та загальна сума контракту» визначено, що загальна сума за даним контрактом складає 5 000 000 дол. США.

Відповідно до п. 3 Договору платежі за цим Контрактом проводяться в доларах США 1) шляхом передоплати на рахунок Продавця в сумі часткової поставки за Контрактом зазначеної у відповідному проформа-інвойсі та/або інвойсі Продавця або 2) шляхом відкриття без відкликання документарного акредитива на суму часткової поставки/поставок за контрактом у відповідності до Проформа- інвойсу(ам) та/або інвойсу(ам) Продавця або 3) інвойс продавця або шляхом відстроченого платежу у строки зазначені у відповідному Проформа-інвойсі або інвойсі продавця.

До митного оформлення подано платіжну інструкцію від 21.04.2023 №350 про сплату товарів, а також надано лист від 25.04.2023, яким повідомлено, що вантаж, який поставляється за контрактом № 1075 від 01.08.2018 між ПП «Будпостач» та TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO., LTD (Китай) по інвойсу № 2022SG1574-3 від 20.03.2023 в сумі 24 684,00 доларів США оплачений на умовах акредитиву, згідно платіжної інструкції від 21.04.2023 № 350, сума 24684,00 доларів США.

Крім цього, згідно інвойсу № 2022SG1574-3 від 20.03.2023 та митної декларації № 23UA403070001204U5 (графа 31) вказано саме товар зазначений в експертному висновку.

З огляду на викладене вище, суд вважає вищезазначене посилання митного органу про те, що експертний висновок видано на партію товару , який не оформлюється у поданій митній декларації необґрунтованим та безпідставним.

Щодо тверджень відповідача щодо витрат, пов`язаних із транспортуванням товару, то суд зазначає, що позивачем до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування, як складових митної вартості, було надано коносамент, договір транспортного експедирування від 24.02.2020 року № UA00072711, довідку ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про транспортні витрати тощо.

Так, згідно Договору транспортного експедирування № UA00072711 від 24.02.2020 року укладеного між ТОВ «МЕРСК Україна ЛТД» (Експедитор) та ТОВ «Будпостач» (Замовник), відповідно до п. 1 цього Договору Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Змовника організувати виконання наступних послуг стосовно вантажів Замовника, які постачаються в контейнерах: організація та забезпечення зберігання та перевезення вантажів, укладанні від імені Замовника або від власного імені договорів перевезення вантажів з перевізниками, іншими підприємствами, організаціями; організація та забезпечення відправлення та/або отримання вантажів в пунктах відправлення та/або призначення; організація митного контролю. Пунктом 2.1 Договору визначено обов`язки експедитора, зокрема укладати договори з транспортними та іншими організаціями на перевезення, проводити з ними розрахунки за надані послуги.

Згідно довідки про транспортні витрати від 08.05.2023 № 25 «Мерск Україна ЛТД» митний орган було повідомлено про вартість транспортних витрат на перевезення вантажу в контейнері/ах MRKU5495652, що разом складає у грн. за територією України 68.320,39 грн. (без ПДВ), ПДВ-0, разом у USD за територією України 1.527,92 USD. Експедиційні послуги включені у вартість транспортних витрат. Вантаж не страхувався.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 (справа №803/916/17), від 31.05.2019 (справа №804/16553/14), від 07.05.2020 (справа №400/2922/18) Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Додаткових витрат по транспортно експедиційним послугам позивачем не було понесено, що підтверджується, як наданими рахунками, так і довідками експедиторів.

Отже, суд доходить висновку, що позивач, надавши рахунки від перевізників на оплату, які є документами, які визначають вартість послуг перевезення, та довідки від перевізників про розмір витрат на транспортування, підтвердив розмір витрат на транспортування, як складову митної вартості наданого до митного оформлення товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Таким чином, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Таким чином, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, надані до митного оформлення документи, з урахуванням додатково наданих документів, підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.

Передбачене частиною 5 статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2023 №UA403070/2023/000086/1 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн (платіжна інструкція від 19.06.2023 №6417595837). Враховуючи задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 23.05.2023 №UA403070/2023/000086/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43985576, 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38).

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 квітня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кочанова П.В.