Рішення № 118427971, 17.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Справа № 320/1362/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративні справі за позовом ОСОБА_2 до Пристоличної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі № 320/1362/23 вирішено:

"Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1062-7-VІІІ від 07.09.2021 Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,3 га в с.Щасливе Бориспільського району Київської області.

Зобов`язати Пристоличну сільську раду Бориспільського району Київської області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Щасливе Бориспільського району Київської області.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04527520, 08325 вул. Фестивальна, 39, с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область)."

Рішення суду набрало законної сили 22.06.2023.

29.02.2024 та 04.03.2024 представником позивача ОСОБА_1 подано до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій також просить суд визначити поважними причини пропуску строку для звернення до суду із даними заявами та поновити строк, відповідно, просить задовольнити вимоги ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

До зазначених заяв представник позивача долучив докази надіслання останніх до відповідача.

Суд зазначає, що станом на 17.04.2024 до суду не надійшло заяв від відповідача по суті заявленого представником до відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу.

Отримавши вказану заяву, встановивши доводи представника позивача та наявні у справі докази, суд зазначає наступне.

Щодо строку звернення представника позивача до суду про ухвалення додаткового рішення, суд враховує, що розгляд даної справи було здійснено, відповідно до ст. 257, 262 КАС України, у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), за наявними у справі матеріалами із дотриманням положень 251 КАС України щодо вручення судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В матеріалах справи міститься довідка про надіслання судового рішення представнику позивача на електронну пошту зазначену в позовній заяві - ІНФОРМАЦІЯ_1 - 15 червня 2023 р.

Представник позивача вказує у заяві про те, що рішення суду ним не отримано.

За матеріали справи слідує, що представник позивача отримав рішення суду під розписку особисто 19.02.2024.

Відповідно, враховуючи положення п. 1 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

За ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).

Згідно ч. 3 ст. 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст. 121 КАС України).

Суд зазначає, що серед основних принципів адміністративного судочинства відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до висновків рішення ЄСПЛ у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 вбачається, що право на доступ до суду має застосовуватись на практиці та бути ефективним".

В рішенні ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванілесс проти Іспанії" від 28.10.1998 зазначено про те, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила як то "надмірний формалізм" можуть позбавити заявників права звернення до суду.

Враховуючи вищезазначене, положення ст. 121, ст. 251 та ст. 252 КАС України, суд зазначає, що в даній справі слід враховувати обставини отримання представником позивача рішення суду під розписку 19.02.2024, подання заяви про ухвалення додаткового рішення (першої 29.02.2024) та задля дотримання визначених процесуальним законодавством принципів адміністративного судочинства згідно п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України, забезпечення представнику позивача права на доступ до суду щодо подання вказаної вище заяви про ухвалення додаткового судового рішення, пропущений строк слід визнати поважним та поновити.

В наступному, вирішуючи заяви про ухвалення додаткового рішення у справі про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, станом на 17.04.2024 до суду не надійшло заяв від відповідача по суті заявленого представником до відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу, за першою поданою заявою від 29.02.2024, остання була надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку Укрпошта 25.02.2024 (трекінг 0830107566727).

Суд зазначає, що ухвалюючи 23.05.2023 рішення по справі, отримавши заяву від представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, судом було вирішено відмовити в її задоволенні за недоведеністю факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно п. 5 Договору № 18/05/22 про надання правової допомоги від 18.05.2022.

29.03.2023 представником позивача було надіслано на адресу суду заяву із проханням долучити до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу квитанцію про оплату адвокатських послуг від 29.12.2022 на суму 9000,00 грн.

Відповідно суд враховує наявні у справі докази, обґрунтування поданих заяв представником позивача та зазначає, що згідно ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати позивача на правничу допомогу підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями Договору № 18/05/22 про надання правової допомоги від 18.05.2022, укладеного між АО «Щиглов і Партнери» та ОСОБА_2 , Додатком № 1 до Договору від 18.05.2022, Акту наданих послуг №1 від 28.03.2023 до вказаного Договору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4384/10 від 22.12.2010, ордером серії АІ №1322203, квитанцією про сплату послуг від 29.12.2022 №0.0.2797868447.1 на суму 9000,00 грн.

Відповідно до п.1.2 Договору №18/05/22 від 18.05.2022 Клієнт дає завдання, а Адвокатське об`єднання зобов`язується відповідно до завдання Клієнта надавати йому юридичні послуги (правову допомогу) за відповідну плату. Послуги надаються шляхом: усного та письмового консультування; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, заяв, клопотань, листів, заяв та інших документів, що необхідні для захисту прав, свобод та інтересів Клієнта; надання послуг, шляхом представництва інтересів та захисту прав і свобод Клієнта у будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах (п. 2.1 Договору). Пунктом 4.2 Договору Клієнт зобов`язаний вчасно оплачувати послуги Адвокатського об`єднання у порядку та на умовах, визначених цим Договором. В розділі 5 Договору вказано, що плата за надані послуги Адвокатським об`єднанням за цим Договором встановлюється відповідно до виставлених актів наданих послуг згідно переліку вартості послуг зазначених у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору. Послуги надані Адвокатським об`єднанням оплачуються Клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвокатського об`єднання, який вказано у розділі 11 Договору протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Клієнтом у будь-який спосіб відповідного акту наданих послуг або рахунку на оплату. У разі не підписання Клієнтом протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання акту наданих послуг або не направлення Адвокатському об`єднанню у вказаний строк своїх заперечень нього, такий акт вважається погоджений Сторонами та є безумовною підставою для оплати Клієнтом коштів. Послуги вважаються оплаченими з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об`єднання. Згідно п. 8.1 Договору, такий є чинним з моменту його підписання Сторонами, скріплений печатками (за наявності) та діє до 30.12.2023. В разі не сплати Клієнтом за отримані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів, має наслідки розірвання Договору за ініціативою Адвоктського об`єднання (п. 8.4 Договору). Вказаний Договір підписаний Сторонами та скріплений печаткою.

Додатком № 1 до вказаного Договору визначено основні види послуг Адвокатського об`єднання та їх вартість, які не є вичерпними. Вказано також про те, що оплата визначається за тарифами та актом наданих послуг. Додаток підписаний Сторонами та скріплений печаткою.

Актом наданих послуг №1 від 28.03.2023 підтверджується надання АО «Щиглов і Партнери» послуг за договором у справі №320/1362/22 на загальну вартість 9000,00 грн: досудовий аналіз наданих документів - 3000,00 грн; підготовка та подача адвокатського запиту від 20.05.2022 до Пристоличної сільської ради - 1000,00 грн; підготовка та подача позовної заяви до суду першої інстанції - 4000,00 грн; підготовка та подача заяви про відшкодування судових витрат у справі - 1000,00 грн. Акт підписаний Сторонами та скріплений печаткою.

Також, в матеріалах справи наявна копія квитанцією про сплату послуг від 29.12.2022 №0.0.2797868447.1 на суму 9000,00 грн. на підтвердження оплати позивачем на користь АО «Щиглов і Партнери» адвокатські послуги на суму 9000,00 грн.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.

В акті наданих послуг №1 від 28.03.2023 сторонами визначено фіксований розмір оплати за кожну надану послугу в рамках правового супроводу даної справи і додатково зазначено кількість витраченого часу на судовий аналіз наданих клієнтом документів. Наведене звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання договору при наданні позивачу правничої допомоги в рамках даної справи.

Вказаний акт наданих послуг містить інформацію які саме послуги надавались позивачу, тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

Суд зазначає, що відповідач своїх заперечень щодо поданої заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не подав до суду.

Суд зазначає, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.

Суд звертає увагу, що подані представником позивача докази в повному обсязі підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг із детальним описом виконаних робіт, залучення до надання правничої допомоги адвоката Щиглова Є.О., відповідно до умов договору про надання правової допомоги №18/05/22 від 18.05.2022 із додатками.

Та, відповідач не скористався своїм правом на подання належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу із визначенням розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу.

Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб`єкта владних повноважень).

Відповідна заборона також прямо закріплена у ч.6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, в силу п.1 ч.3 ст.134 КАС України розподілу підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, не подання позивачем, разом із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу, доказу проведення оплати послуг адвоката, не може бути підставою для відмови у стягненні таких витрат на користь позивача.

Враховуючи подані вказані заяви представником та заяви від 29.03.2023, матеріали справи містять докази проведення оплати позивачем наданих послуг з правничої допомоги у даній справі, а саме копію квитанції про сплату послуг від 29.12.2022 №0.0.2797868447.1 на суму 9000,00 грн., що додатково свідчить про обґрунтованість заяви позивача про розподіл таких витрат.

Суд зазначає, що незважаючи на відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу під час прийняття рішення судом, такі витрати в розмірі 9000,00 грн підлягали сплаті, а отже і підлягають розподілу шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, з огляду на задоволення позовних вимог.

Суд враховує відповідно викладену позицію Верховного Суду та висновки Шостого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 13.09.2023 у справі № 320/11693/22.

Також, суд зазначає, що розмір заявлених до відшкодування витрат є цілком співмірним із складністю справи і виконаними адвокатом послугами, часом витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Будь-яких обґрунтувань щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат, заперечень щодо надання позивачу відповідних послуг свідчень про завищення розміру та вартості наданої правничої допомоги відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено нерозумність витрат на правничу допомогу, з огляду на предмет спору, суті спору та впливу вирішення вказаної справи на відновлення порушених прав позивача. Відповідач не надав та не навів суду жодних обґрунтувань та будь-яких доказів завищення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, або невідповідності заявленого розміру середнім ринковим цінам адвокатських послуг, не надав власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на думку відповідача будуть відповідати таким вимогам та будуть розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо.

Наведені в акті наданих послуг від 28.03.2023 послуги належать до професійної правничої допомоги, а витрати на неї - до судових витрат, що відповідає положенням ч.3, 4 ст.134 КАС України, та ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн понесених позивачем шляхом стягнення їх на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, яка є суб`єктом владних повноважень, що виступав відповідачем у даній справі.

Керуючись ст.ст. 2, 121, 132, 139, 248, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Задовольнити заяви представника позивача ОСОБА_1 .

Визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування витрат на правничу допомогу та поновити пропущений строк.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (08325, Київська область, Бориспільський район, с.Щасливе, вул.Фестивальна, 39, код ЄДРПОУ 04527520) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу, понесені у розмірі 9000,00 грн (дев`ять тисяч грн 00 коп.).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Войтович І.І.