Рішення № 118426649, 17.04.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1395/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непереведення з пенсії за вислугу років, призначеної за пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII), на пенсію передбачену пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII; зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за пунктом «б» статті 12 Закону №2262-XII, на пенсію передбачену пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII з 03.01.2024 року, виходячи з вислуги років 27 років 05 місяців 01 день та з врахуванням виплачених сум пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-XII. 03.01.2024 представник позивача звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної за пунктом «б» статті 12 Закону №2262-XII, на пенсію, передбачену пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII, з 03.01.2024, виходячи з вислуги років 27 років 05 місяців 01 день. Однак, листом від 15.01.2024 № 0300-0307-8/2459 відповідач відмовив у перерахунку пенсії.

Сторона позивача вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, та, з покликанням на правові висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, зазначає, що позивач на день звільнення зі служби (31.08.2023) не має календарної вислуги років для призначення пенсії (вислуга років в календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 21 день), проте у нього наявна вислуга років в пільговому обчисленні, яка становить 27 років 05 місяців 01 день, а тому ОСОБА_1 має право на пенсійне забезпечення відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що позивачу з 01.09.2023 призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-XII. Для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII необхідно мати вислугу - 25 календарних років і більше, а його вислуга станом на день звільнення (31.08.2023) в календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 21 день. Також зазначає, що на час звернення за для призначенням пенсії згідно із пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII, редакція абзацу першого пункту 3 Постанови №393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування строку служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку №393.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом начальника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» від 31.08.2023 № 49/ОС-23, ОСОБА_1 звільнено зі служби з Державної кримінально-виконавчої служби України з 31.08.2023.

Цим наказом встановлено, що календарна вислуга років на день звільнення становить 21 рік 11 місяців 21 день, в пільговому обчисленні 27 років 05 місяців 01 день, загальний трудовий стаж - 27 років 02 місяці 20 днів.

З 01.09.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ, основний розмір пенсії становить 52 % відповідних сум грошового забезпечення (вислуга років 27, з урахуванням трудового стажу), що підтверджується протоколом за пенсійною справою 0306011350 (Державний департамент з питань виконання покарань) від 01.09.2023, листом ГУ ПФУ у Волинській області від 15.01.2024 № 0300-0307-8/2459.

03.01.2024 представник позивача - адвокат Світлицька З. О. звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної за пунктом «б» статті 12 Закону №2262-XII, на пенсію за вислугу років, передбачену пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII, з 03.01.2024, виходячи з вислуги років 27 років 05 місяців 01 день та з урахуванням виплачених сум пенсії.

У відповідь на вказану заяву ГУ ПФУ у Волинській області листом від 15.01.2024 №0300-0307-8/2459 повідомило, що відповідно до статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним упунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2цього Закону (крім осіб, зазначених участині третійстатті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше; б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним упунктах «б»-«д», «з» статті 1-2цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених участині третійстатті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. На підставі поданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань матеріалів для призначення пенсії за вислугу років позивача звільнено зі служби з 31.08.2023 та на зазначену дату він досяг віку 45 років. Страховий стаж згідно із наданим розрахунком вислуги років на пенсію складає 27 років, у тому числі 21 рік 11 місяців 21 день - календарна вислуга, тому йому призначено пенсію відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-XII, а розмір пенсії визначено згідно із пунктом «б» статті 13 Закону, виходячи із 27 років страхового стажу. Пенсія призначена та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства України, підстави для перегляду розміру пенсії відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимогчастини п`ятоїстатті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону №2262-ХІІ визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним упунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених участині третійстатті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

За змістом пункту «б» частини першоїстатті 12 Закону №2262-ХІІпенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним упунктах «б»-«д», «з» статті 1-2цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених участині третійстатті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно частини четвертоїстатті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже,статтею 17 Закону № 2262-ХІІвизначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, астаттею 17-1 Закону № 2262-ХІІвстановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Законом № 2262-ХІІпередбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

На виконання вимогЗакону № 2262-ХІІКабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб(далі - Порядок №393).

Суд звертає увагу на те, що до 19.02.2022 пунктом 3 Порядку №393 було визначеностаж, який зараховувався до вислуги роківпри призначенні пенсіїу пільговому обчисленні.

Проте, у зв`язку з прийняттямКабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови №119«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393»така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19.02.2022).

Пунктом 1 Порядку установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно доЗакону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним упунктах «б»-«д»,«ж»і«з»статті 1-2такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Пункт 2-1 Порядку визначає, щодля призначення пенсій обчислення календарної вислуги роківпроводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієїпостанови.

Водночас пунктом 3 Порядку №393 визначеностаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсіїособам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови(а не для призначення пенсії, як помилково вказує у позові представник позивача, зазначаючи первинну редакцію Порядку №393).

Отже, після прийняттяпостанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119«Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», істаття 12 Закону №2262-XII, і Порядок №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Виходячи з положеньстатті 12 Закону №2262-XIIта пунктів 1 та 2-1 Порядку № 393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Порядку №393 визначає, що певні періоди, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови.

Тобто,постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393»усунуто розбіжності міжЗаконом № 2262-XIIта Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно доЗакону № 2262-XII.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Урішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першоїстатті 58 Основного Закону Україниновий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

Конституційний Суд України звертав увагу на те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019).

Застосовуючи ці загальні підходи в контексті обставин справи, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма, яка діє на момент реалізації позивачем права на пенсію.

Аналогічний висновок міститьсяу постановах Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 15.09.2023 у справі №380/10714/22, від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 18.10.2023 у справі №360/17/23, від 13.11.2023 у справі №600/3251/22.

Таким чином, на час реалізації позивачем права на пенсію редакція пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування до вислуги років на пільгових умовах застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку № 393.

Внесені зміни до пункту 3 Порядку № 393 передбачають, серед іншого, зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії.

За таких умов на час звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби у позивача не виникало правових підстав для зарахування його календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

При цьому суд вважає безпідставним посилання представника позивача на висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, оскільки після прийняття вказаної постанови змінилося правове регулювання спірних правовідносин, а саме: постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» внесені зміни до абзацу першого пункту 3 Порядку №393, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 12 Закону №1058-ХІІ, відповідач правомірно призначив позивачу пенсію на підставі пункту «б» статті 12 цього ж Закону.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826).

Суддя О. О. Андрусенко