Вирок № 118423905, 17.04.2024, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/299/24

Провадження № 1-кп/375/102/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року смт. Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Рокитне обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111030004548 від 23 вересня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Рокитне Рокитнянського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює механізатором СВГ «Авангард», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Навесні 2023 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 під час виконання сільськогосподарських робіт, використовуючи сільськогосподарську техніку, всупереч вимогам ст. 14 Конституції України, ст. ст. 116, ч. ст. 81, 125, 68 Земельного кодексу України, які регламентують набуття та реалізацію права на землю, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, та за відсутності будь- якого правочину щодо неї, умисно, вчинив самовільне зайняття частини земельної ділянки площею 0,4696 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту з кадастровим номером 32243755100:04:011:0035, яка є охоронною зоною, яка знаходиться за межами смт. Рокитне в адміністративних межах Рокитнянської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, власником якої є держава в особі Київської обласної державної адміністрації та яка надана у постійне користування Державному територіально-галузевому об`єднанню «Південно-західна залізниця» правонаступником якого є АТ «Українська залізниця», у вигляді протиправного використання землі, що виразилось у розорюванні землі та висіянні культури сої, чим спричинив Київській обласній державній адміністрації майнову шкоду на суму 1 292 000 грн.

Згідно ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Таким чином встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,4696 га, на якій проведено обробіток ґрунту, є землею залізничного транспорту, внаслідок чого ОСОБА_4 здійснив незаконне самовільне зайняття земельних ділянок, які відповідно до ст. 112 Земельного кодексу України відносяться до земель в охоронних зонах, чим спричинив Київській обласній державній адміністрації майнову шкоду на суму 1 292 000,00 грн.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки, що відноситься до земель в охоронних зонах.

Між прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 27 лютого 2024 року укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно п. 2 угоди ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і вирішити долю речових доказів та стягнути судові витрати.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, караються обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке згідно з ч. 4 ст.12 КК України є нетяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст.469 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до п. 1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 27 лютого 2024 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 27 лютого 2024 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.

Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди шляхом повернення земельної ділянки законному володільцю.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Судом враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий, критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується позитивно.

За таких обставин, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання. Крім того, беручи до уваги вищенаведені обставини і особу винного, доцільно застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України та звільнити його від відбування остаточного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід не обирався і на теперішній час відсутні підстави для його обрання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 118, 124, 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 лютого 2024 року між прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 ..

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому узгоджене покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1