Рішення № 118422677, 08.04.2024, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5348/23

Провадження № 2/159/85/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Лесика В.О.,

за участю секретаря Посполітак Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення договору поруки,

в с т а н о в и в :

Стислий викладпозиції позивача

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі- ПАТ КБ «Приватбанк») про припинення договору поруки від 04.06.2007 року з 15 листопада 2013 року відповідно до ст. 559 ЦК України.

Позовні вимоги обгрунтовуються наступними обставинами: у серпні 2021 року ОСОБА_1 по телефону від працівника виконавчої служби дізнався про те, що буде проводитись опис його майна, як поручителя з метою погашення заборгованості по кредитному договору ОСОБА_2 на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду від 2015 року. Зазначив, що жодних документів із виконавчої служби не отримував, лише 20 серпня 2021 року ОСОБА_2 передала йому копію постанови від 24 червня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП №51511076 від 24.06.2016 року із супровідним листом на його ім`я. Оскільки у виконавчому листі не вірно вказано його адресу, він відповідно не міг отримати документи з вимогою про погашення кредитної заборгованості.

Серед поданих в серпні 2021 рок документів з`ясувалось, що 15 листопада 2013 року була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору №VOKVGA00001412 від 30.05.2007 року. Вказана додаткова угода ним не підписувалась і про її існування він не знав.

Не заперечував, що підписував договір поруки, однак вважає, що працівники банку обманим шляхом спонукали його до укладення такого договору, наполягаючи, що тільки за наявності поручителя видадуть кредит ОСОБА_2 , хоча остання кредитні кошти в сумі 15000 доларів США отримала 31.05.2007 року без поручителя.

15 листопада 2013 року додатковою угодою укладеною ОСОБА_2 та банком було збільшено його відповідльність, а тому договір поруки повинен бути припинений на підставі ч.1 ст.559 ЦК України так як збільшено відповідальність поручителя без його згоди з 15 листопада 2013 року.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подала, в тому числі будь-яких заперечень чи клопотань нею до суду не подано.

Представником відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» Мельник В.М. булоподано відзивна позов в якому заперечує проти задоволення позову. Зокрема, вказує на те, що позивачем ОСОБА_1 пропущено загальний строк позовної давності встановлений ст.257 ЦПК України.

Так, 30 квітня 2015 року Ковельським міськрайонним судом було ухвалено рішення у справі № 159/1060/15-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У ході розгляду справи № 159/1060/15-ц, в судовому засіданні ОСОБА_1 позов визнав повністю та підтвердив факт укладення договору поруки № VOKVGA0001412/1 від 30.05.2007 року, за яким він виступив як поручитель та взяв на себе зобов`язання по забезпеченню виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.

За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову.

Крім цього, представником відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 булоподано додаткові пояснення, в яких вказує що право кредитора у правовідносинах між позивачем та відповідачем вирішувалось у справі №159/1060/15-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де було винесено ухвалено 30.04.2015 року та при проголошенні якого ОСОБА_1 був присутнім, а тому він мав право захищати свої інтереси у справі про стягнення заборгованості. Відтак, позивачем, крім пропуску строку позовної давності, обрано не вірний спосіб захисту та порушено принцип процесуальної економії.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 19.09.2023 року.

Ухвалою судді від 26.09.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

03.10.2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

06.10. 2023 року до відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради скеровано запит про місце реєстрації відповідача.

10.10.2023 року судом отримано повідомлення про реєстрацію відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 11.10.2023 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року заявлений відвід головуючому у справі судді Лесику В.О. заявлений позивачем ОСОБА_1 визнаний необгрунтованим та передано заяву на розподіл в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України.

18.01.2014 року ухвалою суду під головування судді Денисюк Т.В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою суду від 08.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті.

Позиція учасників судового розгляду

Позивач ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, звернувся із заявоб про розгляд справи у його відсутності .

Відповідач ОСОБА_2 в силу вимог ст. 128 ЦПК України, була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Мельник В.М. будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №VOKVGA00001412 від 30.05.2007 в розмірі 311986 грн 21 коп.: стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 3119 грн 86 коп. в рівних частинах з кожного.

Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема, у рішенні суду від 30 квітня 2015 року встановлені наступні обставини, а саме:

- згідно кредитного договору №VOKVGA00001412, який було укладено 30.05.2007 року між ПАТ КБ „ПриватБанкта ОСОБА_2 , ПАТ КБ „ПриватБанкзобов`язувався видати відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 15000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, на строк з 30.05.2007 року по 30.05.2017 року;

- з метою забезпечення виконання кредитного договору позичальником ОСОБА_2 , укладено договір поруки до кредитного договору №VOKVGA00001412/1 від 30.05.2007 року з поручителем ОСОБА_1 ;

- під час розгляду справи 159/1060/15-ц, ОСОБА_1 особисто був присутній, в судовому засіданні, заявлені вимоги визнав повністю та пояснив, що дійсно між ним та ПАТ КБ Приватбанк, в порядку забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 30.05.2007 року було укладено договір поруки №VOKVGA00001412/1, за яким він виступив як поручитель та взяв на себе зобов`язання по забезпеченню виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Крім цього, із матеріалів справи № 159/1060/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, при розгляді який брав участь позивач, встановлена наявність Додаткової угоди від 15.11.2013 року до кредитного договору від 30.05.2007 року, яка підписана позичальником ОСОБА_2 із врахуванням який було ухвалено рішенням суду про стягнення солідарної заборгованості за кредитним договором.

15 вересня 2015 року Ковельським міськрайонним судом видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитної заборгованості.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 23 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 159/1060/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, ПАТ «Приватбанк» звертався в суд з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Ковельського Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено повністю, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №VOKVGA00001412 від 30.05.2007 в розмірі 311986 грн 21 коп.

Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , як поручитель, особисто брав участь у процесі щодо стягнення з нього заборгованості, але відповідних заперечень проти позову з підстав припинення поруки не подав, а навпаки заявлені вимоги визнав повністю.

Крім цього, дане рішення суду, ОСОБА_1 отримав особисто 30 квітня 2015 року, про що свідчить відповідна розписка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) зазначила, що коли суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже,ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 22 вересня 2022 року у справі 462/5368/16, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у тій справі, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Враховуючи наведене, те, що суд у справі №159/1060/15-ц вже вирішив, ініційований кредитором для захисту його прав, спір із боржником та поручителями, слід дійти до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), є неналежним та неефективним способом захисту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач, у разі незгоди із судовим рішення суду у справі № 159/1060/15-ц від 30.04.2015 року, не був позбавлений можливості оскаржити його до апеляційної та касаційної інстанції, що було б належним та ефективним способом захисту його прав.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду від 13 березня 2024 року справа №201/11986/20 ( провадження № 16-10403св23).

Відтак, ухвалення Ковельським міськрайонним судом рішення у справі 159/1060/15-ц про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі з поручителя, унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, оскільки підстави для стягнення з поручителя заборгованості вже були предметом дослідження у справі про стягнення заборгованості кредитним договором з урахуванням наданого до нього договору поруки.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити за безпідставністю вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.3,10,11,12,13,76,78,79,80,81,89,133,141,263,264,265ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення договору поруки відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текстрішення складенота підписанобез йогопроголошення17квітня 2024року.

Головуючий: В`ячеслав Лесик