Ухвала суду № 118414420, 16.04.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2999/24

н\п 2-з/490/76/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про забезпечення позову до подачі позовної заяви до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИЛА:

16.04.2024 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

У вказаній заяві позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідачів.

В обґрунтування своєї заяви представник заявника зазначив, що ТОВ «Брайт Інвестмент» має намір звернутися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 10111,13 доларів США.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва виданого 25.10.2012 року по цивільній справі № 1423/13317/2012 позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 36395,12 дол США, штраф за порушення строку виконання зобов`язання в сумі 8268,24 дол США, комісію в сумі 1506,63 дол США, а всього 69936,75 дол США, що складає еквівалент за курсом НБУ - 558969,47 грн та судовий збір в сумі по 1609,50 грн з кожного.

Згідно Договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року, право вимоги за кредитним договором № 08/10/2007/840 К-2941 від 23.10.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та позичальником ОСОБА_1 право вимоги перейшло до ТОВ «ФК«ДНІПРОФІНАНСГРУП». ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», згідно Договору № GL48N718070_blank_01, про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 року, відступив права вимоги на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

Заявник вважає, що є ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він збирається звернутися до суду. Враховуючи той факт, що вже досить тривали час Відповідачі не виконують рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, виданого 25.10.2012 року по цивільній справі № 1423/13317/2012 щодо сплати заборгованості у розмірі 69936,75 дол США, то є ризик відчуження майна з метою уникнення від виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог). Таким чином, на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів Позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 року дану заяву передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Згідно зі статтею 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18 висловила висновки щодо застосування норм права, згідно яких співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, в зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Аналогічного правового висновку дійшов ВС у своїй постанові від 24 лютого 2021 року справа № 755/5333/20.

Підставою для накладення арешту на майно відповідачів є докази, що свідчать про наявність такого майна (грошей), їх належність особі на праві власності. Також докази повинні свідчити про фактичне знаходження майна (грошей) у особи.

Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заявник клопотання про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

Пунктом 1 ч. 1 ст.150ЦПК України чітко передбачено, що накладення арешту на майно в межах здійснення судом заходів забезпечення позову можливе щодо майна, яке належить відповідачеві або підлягає передачі йому і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, у разі коли позовні вимоги стосуватимуться стягнення коштів і позивач має намір забезпечити свій позов шляхом арешту майна боржника, необхідним є наявність належного підтвердження того, що майно, на яке заявник прохає накласти арешт дійсно належить особі до якої буде спрямовано позовні вимоги про стягнення боргу.

Заявник просить суд накласти арешт на все нерухоме майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але не вказав, на яке саме нерухоме майно слід накласти арешт, адже як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на деяке нерухоме майно відповідачів вже накладено арешт.

Крім того, заява про забезпечення позову поміж іншого не містить інформацію про реальну вартість нерухомого майна, оскільки ч.3 ст.150ЦПК України наголошує на тому, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, за матеріалами заяви вбачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачам, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачами договірних зобов`язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на їх нерухоме майно в порядку вжиття заходів забезпечення позову.

Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із майбутніми позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.149,150,153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про забезпечення позову до подачі позовної заяви до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Черенкова