Ухвала суду № 118407961, 16.04.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2371/23

Провадження № 2/0203/153/2024

УХВАЛА

16.04.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Єдаменко С.В.,

при секретарі - Пархоменко А.В.,

за участю представника позивача - адвоката Величка В.Ю.,

представника відповідача - адвоката Хохленка А.О.,

представника відповідача - адвоката Мальцева В.П.,

представника відповідача - адвоката Кузьменко Ю.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника відповідача - ОСОБА_1 адвоката Мальцева Вадима Петровича від 16 квітня 2024 року про відвід судді у цивільній справі № 203/2371/23, -

встановив:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ СІТІ ЛЮКС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно.

16 квітня 2024 року в підготовчому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Мальцевим Вадимом Петровичем подана заява про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменка С.В. в порядку, передбаченому п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. Відвід мотивований тим, що кінцевий бенефіциар позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ СІТІ ЛЮКС» залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, а на думку відповідача мав бути залучений в якості відповідача, при цьому судом не розглянуте клопотання відповідача ОСОБА_1 про здійснення такої заміни, судом не залучено в якості третьої особи без самостійних вимог громадянина ОСОБА_4 , який за довіреністю підписав договір суборенди земельної ділянки. Також, відповідач вказував, що судом безпідставно та з порушенням прав відповідача було призначено експертизу у цивільній справі та з порушенням процесуальних норм витребувано докази, для проведення зазначеної експертизи. Додатково відвід мотивований тим, що представник відповідача тривалий час не мав доступу до матеріалів цивільної справи в підсистемі «Електронний Суд».

Інший представник відповідача підтримав зазначений відвід та просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення заяви про відвід заперечував. Вказував, що заява є безпідставною та ґрунтується на незгоді з процесуальними діями та рішеннями суду при розгляді справи.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кузьменко Ю.І. в підготовчому судовому залишила вирішення питання про відвід на розсуд суду.

Розглянувши заяву про відвід судді, вислухавши представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 ЦПК України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Обставини, визначені п.п.1 - 4 ч. 1, ч.ч.2, 3 ст.36 ЦПК України відсутні.

Оцінюючи доводи відповідача щодо можливої наявності інших обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, слід відзначити наступне.

Як неодноразово зазначав Європейський Суд з прав людини (надалі - Суд) правило, безсторонність суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000- ХІІ). 105. Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III). 106. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86). 107. Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції» (Sacilor-Lormines v. France), заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-ХІІІ).

За сталою практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про неупередженість суду навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, п. 26), важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветшгайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, п. 45). Вказане зумовлює необхідність відводу судді не лише, коли є докази його неупередженості, а й коли з об`єктивних причин можуть виникнути достатні сумніви в його неупередженості.

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного («Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII), п. 43).

Наведені в заяві представника відповідача про відвід доводи не можуть слугувати підставою для відводу, оскільки свідчать лише про незгоду представника з процесуальними діями та рішеннями судді, до того ж ґрунтуються на довільному тлумаченні позивачем процесуальних норм. Так, ухвала суду про призначення експертизи була оскаржена представником відповідача в апеляційному порядку та за підсумками апеляційного перегляду залишена Дніпровським апеляційним судом без змін. Питання розгляду окремих клопотань учасників справи вирішується відповідно до процесуальних вимог, також слід врахувати, що наразі підготовче провадження у справі триває. Витребування доказів в підготовчому засіданні 28 березня 2024 року здійснено з урахуванням того, що необхідність їх експертного дослідження визначена ухвалою про призначення експертизи, залишеною без змін в апеляційному порядку. Залучення відповідачів за клопотанням інших відповідачів взагалі не передбачене чинним ЦПК України, а передумовою залучення певних осіб в якості третіх осіб без самостійних вимог є наявність обставин, визначених ст.53 ЦПК України, а не лише бажання сторін спору.

Питання внесення відомостей про представника до підсистеми «Електронний Суд» взагалі не відноситься до функцій складу суду та не є формою здійснення правосуддя, проте як було встановлено, відомості про представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мальцева В.П. внесено до відповідної системи після подання ним відповідної заяви. Зважаючи на вказані обставини, твердження заяви відповідача про заінтересованість судді є надуманими припущеннями, у зв`язку з чим такі твердження не є підставами для відводу судді у відповідності до ст.36 ЦПК України, а сама по собі незгода із процесуальним рішенням про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду не є підставою за ч.4 ст.36 ЦПК України для відводу, а тому наведені у заяві обставини не свідчать про упередженість головуючого при розгляді справи, через що відповідно до ч.4 ст.40 ЦПК України таку заяву належить визнати необґрунтованою та передати до канцелярії суду для виконання вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.33, 36, 37, 39, 40 41, 260 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву адвоката Мальцева Вадима Петровича, діючого як представника відповідача ОСОБА_1 , від 16 квітня 2024 року про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменка С.В. від розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ СІТІ ЛЮКС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно - визнати необґрунтованою та передати до канцелярії суду для виконання вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому ст.261 ЦПК України.

Повний текст ухвали підписано 17.04.2024 року.

Суддя С.В. Єдаменко