Рішення № 118406203, 16.04.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 Справа №607/3391/22 Провадження №2-а/607/75/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

при секретарях с/з Баб`як Н.О.,

Цибульській Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дядишин Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Тернополі позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 від 22 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове його повернення до країни походження Республіки Грузія від 22 вересня 2021 року, яким останнього зобов`язано покинути територію України та забороно в`їзд на територію України строком на три роки. Вказане рішення, позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Дане рішення мотивоване тим, що 22 вересня 2021 року посадовою особою Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області виявлено громадянина республіки Грузія ОСОБА_2 , який після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав за межі України. Згідно оперативної інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області громадянин республіки ОСОБА_3 прибув в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 15ВВ75456, виданому 18 листопада 2016 року терміном дії до 18 листопада 2026 року, з метою вчинення кримінальних правопорушень, впливати на криміногенну обстановку, вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, для підтримання злодійських традицій, що негативно відображатиметься на оперативній обстановці в області. Громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 після в`їзду в Україну її територію не покидав. Тобто, за час дозволеного 90-денного строку перебування протягом 180 днів, на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законом строк. Після закінчення дозволеного строку перебування в Україні ОСОБА_2 із заявою щодо продовження строку перебування до територіальних органів та підрозділів ДМС України не звертався, продовжував знаходитись на території нашої держави без законних на це підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав.

Позивач вказує, що у відповідача відсутні будь-які офіційні дані, які можуть бути підтверджені належними доказами того, що він прибув в Україну саме 21березня 2021року черезКПП Жулянипо паспортному документу серії 15ВВ75456 виданому 18 листопада 2016 року терміном дії до 18 листопада 2026 року та, такі обставини ним заперечуються. Відтак, вважає, що відповідач не мав можливості вирахувати 90-денний термін перебування його в Україні, та сформувати висновки про таке перебування понад дозволений законом строк. Також, вважає недоведеними обставини, викладені в оскаржуваному рішенні щодо того, що він вчинив дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29 вересня 2021 року відомостей про перетинання державного кордону України 21 березня 2021 року громадянином Республіки Грузія ОСОБА_4 , в базі даних не виявлено.

Окрім того, рішення мотивоване оперативною інформацією Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області. До Тернопільського відділу № 1 УДМС в Тернопільській області було подано звернення про прийняття рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни та заборони в`їзду на територію України, в якому зазначено, наступне. Згідно оперативної інформаціїВідділу міграційноїполіції ГУНП в Тернопільськійобласті громадянинРеспубліки Грузія ОСОБА_2 прибув вУкраїну 21березня 2021року черезКПП Жулянипо паспортномудокументу серії15ВВ75456виданому 18листопада 2016року терміномдії до18листопада 2026року,з метоювчинення кримінальнихправопорушень,впливати накриміногенну обстановку,вчинення тяжкихта особливотяжких злочинів,для підтриманнязлодійських традицій,що негативновідображатиметься наоперативній обстановців області.Після прибуття ОСОБА_2 направився вм.Тернопіль.Під часперебування вм.Тернополі останнійзустрічався ізучасниками злочиннихугрупувань дояких входятьвихідці ізкавказького регіонута місцевими«кримінальними авторитетами»,так якмає намірстати «смотрящим»Тернопільської області.Також заоперативною інформацією ОСОБА_2 перебуваючи вГрузії мавзустріч зпредставниками злочинногосвіту,та обговорювавможливості підривунаціональної безпекиУкраїни шляхомвпливу накриміногенний елементвчинення тяжкихта особливотяжких злочинівта прибувв м.Тернопіль зарішенням окремихпредставників злочинногосвіту,які відносятьсебе дозлодіїв взаконі плануєустановити впливна криміногеннийелемент врегіоні зметою розподілусфер впливупевних злочиннихугрупувань.Суспільна небезпека ОСОБА_2 полягає у встановленні ним контролю за протиправною діяльністю організованих груп, які вчиняють тяжкі та особливо тяжкі (резонансні) злочини на території міста Тернополя та Тернопільської області. ОСОБА_2 особисто має намір приймати участь у скоєнні злочинів для збільшення власного авторитету, свої дії спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної, криміногенної обстановки в регіоні буде узгоджувати із так званими «злодіями в законі».

На отримання офіційних відомостей, що підтверджують вищевказану інформацію, стороною позивача направлено адвокатський запит.

Окрім цього, ОСОБА_2 у позові, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення зазначає, що йому не було роз`яснено можливість оскарження рішення про його видворення. Крім того, він перебував затриманим понад три години і про такі обставин не було повідомлено Центр безоплатної правової допомоги. Також, оскаржуване рішення винесено у відсутності перекладача та особи яка надає правову допомогу чим порушено його права.

Щодо заборони подальшого в`їзду в Україну строком на три роки позивач, посилаючись на норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначає, що така норма є альтернативною, не є обов`язком, а правом відповідача. Будь-яких злочинів, правопорушень, дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України позивач не вчиняв.

Крім того, позивач зазначає, що він звертався до органів ДМС з метою продовження терміну перебування на території України та в подальшому посвідки на проживання, проте будь-яких відповідей не отримав. Також, він перебуває у зареєстрованому шлюбі із громадянкою України ОСОБА_5 , тому вказане рішення призводить до розриву новоствореної сім`ї, як ланки суспільства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити. При цьому, на запитання представника відповідача, не повідомив коли і за яких обставин він в`їхав на територію України.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, згідно якого представник відповідача заперечив проти позову, вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З метою виконання повноважень та забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області ОСОБА_6 22 вересня 2021 року прийнято рішення №124 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 . Так, 22 вересня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено громадянина ОСОБА_2 , який після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав за межі України. Згідно оперативної інформаціїВідділу міграційноїполіції ГУНП в Тернопільській області громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 прибув в Україну 21 березня 2021 року через КПП Жуляни по паспортному документу серії 15ВВ75456 виданому 18 листопада 2016 року терміном дії до 18 листопада 2026 року, з метою вчинення кримінальних правопорушень, впливати на криміногенну обстановку, вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, для підтримання злодійських традицій, що негативно відображатиметься на оперативній обстановці в області. ОСОБА_2 після в`їзду в Україну її територію не покидав. Тобто, за час дозволеного 90-денного строку перебування протягом 180 днів, на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законом строк. Після закінчення дозволеного строку перебування в Україні ОСОБА_2 із заявою щодо продовження строку перебування до територіальних органів та підрозділів ДМС України не звертався, продовжував знаходитись на території нашої держави без законних на це підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав. Зазначене встановлено із обґрунтованого звернення про прийняття відповідного рішення.

Крім того, представник відповідача зазначає, що згідно даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» відомості про перетин державного кордону України громадянином Республіки Грузія ОСОБА_2 відсутні. В базах системи «Аркан» є наявні відомості про виїзд позивачем 17 листопада 2017 року через Чорноморський морський порт за межі України по паспортному документу 11ВВ58033. Отже, позивач перетнув державний кордон поза пунктами пропуску або без відповідних документів, чи за документами, які мають недостовірні відомості.

Прийняте рішення №124 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 було останньому оголошено, один із примірників особисто вручений. Позивачу роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 06 жовтня 2021 року самостійно залишити територію України. Крім того, відповідач вказує, що лише на вимогу іноземця рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни оголошується в присутності перекладача. ОСОБА_2 з посадовими особами УДМС у Тернопільській області спілкувався українською мовою, стверджуючи, що мову розуміє і послуг перекладача не потребує.

Позивач зазначає, що реєстрація шлюбу з громадянкою України дає йому законне право на отримання посвідки на тимчасове проживання, однак жодних доказів про факт звернення за таким, ним не долучено.

Окрім того, позивач неодноразово порушував міграційне законодавство в минулому, що підтверджується рішенням суду №607/10969/17 від 22 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення УДМС України в Тернопільській області від 10 травня 2017 року про примусове видворення з України в частині заборони в`їзду на територію України.

Представник відповідача просить врахувати, що у п. 5 рішення міститься належне обґрунтування підстав для заборони в`їзду позивачу на територію України строком на 3 роки. Так, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 жовтня 2021 року за №6101.5-8136/61.1-21 станом на 18 жовтня 2021 року Державна прикордонна служба України виконує: доручення УДМС у Тернопільській області від 23 вересня 2021 року№6110.2-7645/61.1-21 щодо заборони в`їзду в Україну, стосовно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_4 строком до 22 вересня 2024 року; рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо заборони SHELIA LEVANI в`їзду в Україну строком до 03 грудня 2023 року. Зазначене свідчить, що ОСОБА_2 незаконно перетнув державний кордон України. Також, рішення в частині заборони на в`їзд було прийняте із врахуванням того, що ОСОБА_2 втретє порушує міграційне законодавство та в майбутньому може ухилятися від виїзду з України, відсутністю в нього офіційних та законних джерел доходів в Україні, грубого порушення міграційного законодавства України.

Окрім того, представник відповідача звертає увагу, що на адресу Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області Відділом міграційної служби скеровано лист із змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 під час перебування на території України активно налагоджував контакти із особами кримінальної спрямованості, які сформовані за етнічною ознакою, з метою вчинення кримінальних корисливих злочинів, що загрожують боротьбі з організованою злочинністю та захисту громадського порядку. Також у листі вказано, що перебування вказаного іноземця на території України створює реальну суттєву загрозу національній безпеці України, захищеності життєво важливих інтересів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають в Україні. Крім того, ОСОБА_2 тривалий час перебував на території України незаконно, умисно ухилявся від виїзду з України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, пославшись на доводи, викладенні у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 вересня 2021 року завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області ОСОБА_6 за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , вирішено примусово повернути останнього до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України у термін до 06 жовтня 2021 року. Роз`яснено йому, що він зобов`язаний покинути територію України у термін, визначений у рішенні про примусове повернення. У разі ухилення від виїзду, він буде підлягати на підставі постанови адміністративного суду, видворенню в примусовому порядку. Беручи до уваги той факт, що громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 грубо порушив міграційне законодавство України, а саме після закінчення відповідного строку перебування ухиляється від виконання обов`язку покинути територію України, а також немає офіційних та законних джерел доходів в Україні, відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонено в`їзд на територію України строком на три роки громадянину ОСОБА_3 .

Приймаючи рішення про правомірність винесення оскаржуваного рішення, суд враховує таке.

ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Республіки Грузія, що підтверджується копією паспорта 15ВВ75456.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається встановленим, що згідно оперативної інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області громадянин республіки ОСОБА_3 прибув в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії 15ВВ75456, виданому 18 листопада 2016 року терміном дії до 18 листопада 2026 року, з метою вчинення кримінальних правопорушень, впливати на криміногенну обстановку, вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, для підтримання злодійських традицій, що негативно відображатиметься на оперативній обстановці в області. Громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 після в`їзду в Україну її територію не покидав. Тобто, за час дозволеного 90-денного строку перебування протягом 180 днів, на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законом строк. Після закінчення дозволеного строку перебування в Україні ОСОБА_2 із заявою щодо продовження строку перебування до територіальних органів та підрозділів ДМС України не звертався, продовжував знаходитись на території нашої держави без законних на це підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав.

Відповідно до обґрунтованого звернення Відділу міграційної поліції про прийняття рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни, та заборони в`їзду на територію України №592/5/01-21 від 22 вересня 2021 року встановлено, що згідно оперативної інформаціїВідділу міграційноїполіції ГУНП в Тернопільськійобласті громадянинРеспубліки Грузія ОСОБА_2 (кримінальнепрізвище « ОСОБА_7 »)прибув вУкраїну 21березня 2021року черезКПП Жулянипо паспортномудокументу серії15ВВ75456виданому 18листопада 2016року терміномдії до18листопада 2026року,з метоювчинення кримінальнихправопорушень,впливати накриміногенну обстановку,вчинення тяжкихта особливотяжких злочинів,для підтримання«злодійських традицій»,що негативновідображатиметься наоперативній обстановців області.Після прибуття ОСОБА_2 направився вм.Тернопіль.Під часперебування вм.Тернополі останнійзустрічався ізучасниками злочиннихугрупувань дояких входятьвихідці зКавказького регіонута місцевими«кримінальними авторитетами»,так якмає намірстати «смотрящим»Тернопільської області.Також заоперативною інформацією ОСОБА_2 перебуваючи вГрузії мавзустріч зпредставниками злочинногосвіту,та обговорювавможливості підривунаціональної безпекиУкраїни шляхомвпливу накриміногенний елементвчинення тяжкихта особливотяжких злочинівта прибувв м.Тернопіль зарішенням окремихпредставників злочинногосвіту,які відносятьсебе до«злодіїв взаконі»,і плануєустановити впливна криміногеннийелемент врегіоні зметою розподілусфер впливупевних злочиннихугрупувань.Суспільна небезпека ОСОБА_2 полягає у встановленні ним контролю за протиправною діяльністю організованих груп, які вчиняють тяжкі та особливо тяжкі (резонансні) злочини на території міста Тернополя та Тернопільської області. ОСОБА_2 особисто має намір приймати участь у скоєнні злочинів для збільшення власного авторитету, свої дії спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної, криміногенної обстановки в регіоні буде узгоджувати із так званими «злодіями в законі».

З копії постанови Державної міграційної служби України ПН МТР №000785 про накладення адміністративного стягнення від 22 вересня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу за те, що його виявлено 22 вересня 2021 року о 17.30 год. за адресою: м. Тернопіль, вул. Є. Коновальця, 6, та він порушив правила перебування в Україні, у саме ухиляється від виїзду після закінчення дозволеного строку перебування, оскільки згідно інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області іноземець в`їхав в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» та територію України не покидав, тобто на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законодавством строк.

Згідно інформації УДМС у Тернопільській області встановлено, що в базі системи «Аркан» є наявні відомості про виїзд позивачем 17 листопада 2017 року через Чорноморський морський порт за межі України по паспортному документу 11ВВ58033.

Згідно листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-37941/0/15-21 від 29 вересня 2021 року вбачається, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим 21 березня 2021 року громадянином Республіки Грузія ОСОБА_4 в базі даних не виявленою.

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 жовтня 2021 року за №6101.5-8136/61.1-21 від 11 жовтня 2021 року слідує, що станом на 18 жовтня 2021 року Державна прикордонна служба України виконує: доручення УДМС у Тернопільській області від 23 вересня 2021 року №6110.2-7645/61.1-21 щодо заборони в`їзду в Україну, стосовно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_4 строком до 22 вересня 2024 року; рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо заборони SHELIA LEVANI в`їзду в Україну строком до 03 грудня 2023 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначено, що нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 3 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

В силу вимог ч. 16 ст. 4 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно з вимогами п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ за №150 від 15 лютого 2012 року, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем на надано доказів, які свідчать про в`їзд ним 21 березня 2021 року на території України.

Разом з тим, позивачем не зазначено та жодним чином не обґрунтовано коли саме, через який контрольно-пропускний пункт та на якій підставі він в`їхав на території України та продовжував перебувати по час виявлення.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність вказаних доводів позивача.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що оскаржуване рішення було винесено та оголошено йому без залучення перекладача та особи, яка надає правову допомогу, що свідчить про порушення працівниками Державної міграційної служби України вимог законодавства.

Встановлено, що позивач протягом тривалого часу, а саме з 23 грудня 2016 року, перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України, останній неодноразово брав участь у судових засідання в судах першої та апеляційної інстанції України. Крім цього, позов, який пред`явлено до суду, підписано особисто ОСОБА_2 . Наведені обставини свідчать про те, що позивач розуміє та володіє українською мовою.

Безпідставними також є доводи позивача про те, що його було затримано на строк понад три години та про затримання не повідомлено Центр безоплатної правової допомоги, оскільки жодних доказів про те, що до ОСОБА_2 було застосовано такі заходи впливу як затримання та перебування в приміщенні УДМС в Тернопільській області було проти його волі судом не здобуто.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, таке прийнято у зв`язку із порушенням міграційного законодавства позивачем, що підтверджено представником відповідача під час судового розгляду належними доказами.

В обґрунтування необхідності встановлення заборони в`їзду ОСОБА_2 на територію України строком на 3 роки в оскаржуваному рішенні зазначено грубе порушення позивачем міграційного законодавства, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відтак, зважаючи на те, що позивачем не надано та судом не встановлено належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваному рішенні, суд вважає, що таке рішення винесено правомірною та підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог не має, а рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 від 22 вересня 2021 року винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 20, 72, 73, 74, 76, 77, 90, 243-246, 288 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 від 22 вересня 2021 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, адреса: м. Тернопіль, вул. Коновальця, 6, код ЄДРПОУ 37839038.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна