Рішення № 118403987, 13.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 рокуСправа №160/34246/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2023 року Комунальне підприємство «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення (форма «Ш») від 18.09.2023 року № 0263310411 Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) про зобов`язання сплатити штраф у сумі 542 752 (п`ятсот сорок дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) гривні 37 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.09.2023 року № 0263310411, вважає його таким, що суперечить нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при винесенні оскаржуваного ППР по деклараціям та уточнюючим розрахункам було порушено строк на застосування до платника податків - позивачва штрафних санкцій. При цьому, факти, викладені в Акті камеральної перевірки, в повній мірі визнаються позивачем та жодним чином не оспорюються. Позивач вважає, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

17.01.2024 року відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що згідно з Актом перевірки контролюючим органом було встановлено, що платником КП ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА ЖМР було порушено вимоги п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме, узгоджені податкові зобов`язання з ПДВ у загальній сумі 542752 грн. 37 коп. фактично сплачено із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Під час перевірки встановлено, що за звітний період лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, листопад 2016 року; січень, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та січень 2018 року податкові зобов`язання за деклараціями було сплачено із затримкою від 1521 до 1996 днів.

Відповідач також зауважив, що Податковим кодексом України закріплено такий правовий інститут як «несплата узгоджених грошових зобов`язань протягом граничних строків». Дія цього правового інституту розпочинається певним моментом у часі, таким моментом є дата сплати угодженого грошового зобов`язання за умови, якщо ця дата приходиться не на останній день граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання, що встановлений ПК України. Порушення строку сплати можливо встановити лише в момент сплати, оскільки до цього моменту сплати грошового зобов`язання, як такої, ще не існує. Порушення строку сплати грошових зобов`язань за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2016 року; січень, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року; січень 2018 року контролюючий орган встановив саме в момент сплати таких зобов`язань з січня 2021 року по липень 2023 року. При цьому, камеральна перевірка була проведена 14.08.2023 року в строки та в порядку, передбаченими статтями 75, 76 ПК України.

Отже, відповідач вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства України.

17.01.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також, зазначено, що вдповідачем залишено поза увагою той факт, що предметом камеральної перевірки (з подальшим винесенням оскаржуваної ППР) була перевірка своєчасності сплати самостійно задекларованого податкового зобов`язання за 16 податковими деклараціями з ПДВ та 2 Уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (всього 18 податкових зобов`язань) та відносно податкової декларації з ПДВ № 9171777126 від 19.09.2016 р., відносно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252989601 від 28.12.2016 р. та відносно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252991835 від 28.12.2016 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/16684/22 постановлено рішення, яким, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2021 р. № 0206591812 було визнано протиправним та скасовано. Предметом камеральної перевірки (з подальшим винесенням податкового повідомлення-рішення) у зазначеній судовій справі були податкові зобов`язання по вказаним податковим зобов`язанням позивача. Позивачем зауважено, що відповідачем не звернуто на це увагу та проведено 14.08.2023 року камеральну перевірку за податковими зобов`язаннями повторно, що не передбачено Податковим Кодексом України та суперечить статті 61 Конституції України.

Окремо зазначено, що пунктом 200.10. статті 200 (в редакції станом на 19.09.2016 р.) встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. В подальшому, вказану норму статті 75 ПК України було викладено у зміненій редакції, яка дозволила відповідачу проводити камеральну перевірку, у тому числі, і своєчасність оплати за поданими податковими зобов`язаннями протягом 1095 днів. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №160/34246/23.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 14.08.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку КП Жовтоводськтепломережа ЖМР щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено Акт камеральної перевірки №29287/04-36-04-11-06/23645975.

Відповідно до висновків, які викладені в Акті, дані камеральної перевірки свідчать про порушення КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР вимог п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 203.2 ст. 203, п. 57.1 ст. 57, п. 50.1 ст. 50, п. 57.3 ст. 57 Кодексу термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ за такими деклараціями/уточнюючими розрахунками:

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за квітень 2016 р. № 9080739824 від 18.05.2016 р., (граничний термін сплати 31.05.2016 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за червень 2016 р. № 9125075206 від 19.07.2016 р. (граничний термін сплати 31.07.2016 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за липень 2016 р. № 9148639661 від 17.08.2016 р., (граничний термін сплати 31.08.2016 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за серпень 2016 р. № 9171777126 від 19.09.2016 р., (граничний термін сплати 01.10.2016 р.);

уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється: за лютий 2016 р., № 9252989601 від 27.12.2016 р. (граничний термін сплати 29.12.2016 р.);

уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється: за березень 2016 р., № 9252991835 від 27.12.2016 р. (граничний термін сплати 29.12.2016 р.);

уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється: за квітень 2016 р., № 9252994847 від 28.12.2016 р. (граничний термін сплати 29.12.2016 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за січень 2017 р. № 9023733346 від 16.02.2017 р., (граничний термін сплати 03.03.2017 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за лютий 2017 р. № 9043850661 від 17.03.2017 р., (граничний термін сплати 31.03.2017 р.);

уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється: за листопад 2016 р., № 9051079883 від 28.03.2017 р. (граничний термін сплати 30.03.2017 р.);

уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється: за лютий 2017 р., № 9051176614 від 29.03.2017 р. (граничний термін сплати 30.03.2017 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за липень 2017 р. № 9164463473 від 16.08.2017 р., (граничний термін сплати 31.08.2017 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за серпень 2017 р. № 9190745744 від 18.09.2017 р., (граничний термін сплати 01.10.2017 р.);

Податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за вересень 2017 р. № 9215825761 від 18.10.2017 р., (граничний термін сплати 31.10.2017 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за жовтень 2017 р. № 9242950101 від 16.11.2017 р., (граничний термін сплати 01.12.2017 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за листопад 2017 р. № 9271075470 від 18.12.2017 р., (граничний термін сплати 31.12.2017 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за грудень 2017 р. № 9295749426 від 17.01.2018 р., (граничний термін сплати 31.01.2018 р.);

податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, за січень 2018 р. № 9023725001 від 16.02.2018 р., (граничний термін сплати 03.03.2018 р.).

Також у Акті зазначено, що відповідальність платника за порушення правил сплати перерахування грошового зобов`язання передбачена статтею 124 Кодексу.

28.08.2023 КП Жовтоводськтепломережа ЖМР надало до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення на Акт про результати камеральної перевірки №29287/04-36-04-11-06/23645975 від 14.08.2023.

12.09.2023 відповідачем надано відповідь на заперечення (реєстраційний номер - 60788/6/04-36-04-11-18), яким висновки, викладені в Акті перевірки, залишено без змін.

26.09.2023 року за вхідним № 1028/23 позивач отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 року № 0263310411 із Додатком до податкового повідомлення-рішення від 18.09.2023 № 0263310411, яким до позивача за затримку від 1 521 до 1 996 календарних днів сплати/зарахування банком або органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів/за несплату (неперерахування) грошового зобов`язання/податків/авансових внесків єдиного податку в сумі 542 752 грн. 37 коп. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 542 752 (п`ятсот сорок дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) гривні 37 копійок за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14060100.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача (ППР №0263310411), 04.10.2023 року позивачем було подано скаргу (за вих. № 571/23) до Державної податкової служби України.

05.12.2023 року за вхідним № 1352/23 (вих. від 01.12.2023 р. № 35664/6/99-00-06-03-01-06 позивач отримав від Державної податкової служби України Рішення про результати розгляду скарги. ДПС було залишено без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.09.2023 № 0263310411, а скаргу без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, спірне ППР № 0263310411 відповідачем було прийнято у зв`язку із тим, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом встановлена несвоєчасна сплата позивачем узгоджених податкових зобов`язань (у даному випадку зобов`язання зі сплати ПДВ, як самостійно обчисленого та задекларованого).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Податкового кодексу України (тут і надалі - ПК України) містить у собі визначення понять, які вживаються у такому значенні, зокрема п. 14.1.39 наголошує на такому: «Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/ або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня».

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (п.14.1.156 ст. 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п. 14.1.157 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 14.1.175 ПК України).

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.265 ПК України).

Відповідно до п.п. 16.1.4 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ПК України).

Згідно зі ст. 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Разом з цим пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ПК України).

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.п. 54.3.3 п. 54.3 та п. 54.5 ст. 54 ПК України).

Статтею 57 ПК України встановлено строки сплати податкового зобов`язання, зокрема п. 57.3 зазначеної статті наголошує на наступному: У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України).

Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як зазначалося вище (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України), не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, стають податковим боргом.

Відповідно до п.п. 113.1 ст. 113 ПКУ строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Припис п. 102.1 ст. 102 ПК України наголошує на тому, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статйі 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З даної норми вбачається, що податковий орган вправі не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, факти, викладені в Акті камеральної перевірки (дати подання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, суми та дати оплат грошових коштів), в повній мірі визнаються позивачем та не оспорюються.

Зважаючи на таке, в порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), підпункту 57.1. статті 57 (строки сплати податкового зобов`язання) ПК України позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене податкове зобов`язання, що, відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах, залежних від кількості календарних днів затримки сплати податкового (грошового) зобов`язання.

Аналіз наведених норм ПК України та обставин, викладених в Акті та ППР № 0263310411 у сукупності, свідчать про наявність складу податкового правопорушення з боку позивача, яке полягає у несвоєчасній сплаті останнім узгодженої суми грошового зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.

Так, згідно з пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачем було самостійно визначені (обраховані) податкові зобов`язання у поданих (зазначених вище) податкових деклараціях з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, починаючи з травня (за квітень 2016 року) 2016 року та закінчуючи лютим (за січень 2018 року) 2018 року, відтак, і граничні строки їх сплати підпадають на певні місяці 2016 2018 років (31 травня 2016 року за податковою декларацією з ПДВ № 9080739824, 31 липня 2016 року за податковою декларацією з ПДВ № 9125075206, 31 серпня 2016 року за податковою декларацією № 9148639661, 01 жовтня 2016 року за податковою декларацією № 9171777126, 29 грудня 2016 року за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252989601, 29 грудня 2016 року за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252991835, 29 грудня 2016 року за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252994847, 03 березня 2017 року за податковою декларацією з ПДВ № 9023733346, 31 березня 2017 року за податковою декларацією з ПДВ № 9043850661, 30 березня 2017 року за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9051079883, 30 березня 2017 року за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9051176614, 31 серпня 2017 року за податковою декларацією з ПДВ № 9164463473, 01 жовтня 2017 року за податковою декларацією з ПДВ № 9190745744, 31 жовтня 2017 року за податковою декларацією з ПДВ № 9215825761, 01 грудня 2017 року за податковою декларацією з ПДВ № 9242950101, 31 грудня 2017 року за податковою декларацією з ПДВ № 9271075470, 31 січня 2018 року за податковою декларацією з ПДВ № 9295749426 та 03 березня 2018 року за податковою декларацією з ПДВ № 9023725001).

За таких обставин, строк тривалістю 1095 днів, для застосування штрафних санкцій до позивача відповідачем спливає 31 травня 2019 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9080739824), 31 липня 2019 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9125075206), 31 серпня 2019 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9148639661), 01 жовтня 2019 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9171777126), 29 грудня 2019 року (за уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252989601, № 9252991835 та № 9252994847), 03 березня 2020 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9023733346), 31 березня 2020 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9043850661), 30 березня 2020 року (за уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9051079883 та № 9051176614), 31 серпня 2020 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9164463473), 01 жовтня 2020 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9190745744), 31 жовтня 2020 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9215825761), 01 грудня 2020 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9242950101), 31 грудня 2020 року за податковою декларацією з ПДВ № 9271075470), 31 січня 2021 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9295749426), 03 березня 2021 року (за податковою декларацією з ПДВ № 9023725001).

Таким чином, враховуючи дату прийняття відповідачем оскаржуваного ППР № 0263310411 18.09.2023 року, яким до позивача були застосовані штрафні санкції, а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань, суд вважає, що ППР № 0263310411, в частині нарахування суми штрафу, прийнято відповідачем поза межами 1095 днів.

Як зазначалося вище, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за деклараціями з податку на додану вартість та уточнюючими розрахунками за квітень грудень 2016 року, за 2017 рік та січень 2018 року - 14.08.2023 року, за наслідками якої складено Акт.

Відповідно до п. 75.1., п. 75.1.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Стаття 76 ПК України встановлює строк, в межах якого може бути проведена камеральна перевірка, зокрема п. 76.3. вказаної статті зазначено про таке: камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За наведених вище правовідносин та норм права що їх регулюють, склалася наступна судова практика: «Оскільки предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків) та їх сплата, то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Камеральна перевірка може проводитися виключно на підставі даних, вказаних в звітності.

Періодичність проведення камеральних перевірок чинним законодавством не визначена, відповідно, податковий орган може проводити таку перевірку після кожного подання платником податків декларації (розрахунку). Таким чином строки проведення камеральних перевірок залежать від строків подачі звітності та або строків сплати за конкретний період».

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 05.02.2019 р. у справі № 824/51/16-а адміністративне провадження №К/9901/27065/18, вказавши на таке: «… Узагальнюючи вищенаведене, після подання податкової звітності, дані, зазначені у декларації, перевіряються податковим органом на протязі 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, не складання податковим органом акта за спливом строку перевірки свідчить про відсутність порушення. Проведення повторної камеральної перевірки Податковим кодексом України не передбачено. … За таких обставин, податковий орган позбавлений права проводити у вересні 2015 року камеральну перевірку звітності з податку на додану вартість за зазначені періоди. Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу».

З огляду на наведені норми права, а саме, пункт 102.1. статті 102 у сукупності із п. 75.1.1. ст. 75 та п. 76.1. ст. 76 ПК України, пов`язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов

Аналогічні висновки викладені у таких Постановах Верховного Суду: від 10.05.2018р. у справі №820/3544/17, від 05.06.2018 р., справа № 824/760/17-а, від 06.02.2018 р., справа № 807/2097/16.

Додатково суд зважає на те, що, як вбачається з матеріалів с прави, предметом камеральної перевірки (з подальшим винесенням оскаржуваної ППР від 20.12.2021 року № 0206591812) була перевірка своєчасності сплати самостійно задекларованого податкового зобов`язання за 16 податковими деклараціями з ПДВ та 2 уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (всього 18 податкових зобов`язань) та відносно податкової декларації з ПДВ № 9171777126 від 19.09.2016 р., відносно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252989601 від 28.12.2016 р. та відносно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9252991835 від 28.12.2016 р. по справі № 160/16684/22. Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/16684/22 постановлено рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 20.12.2021 року № 0206591812 було визнано протиправним та скасоване. Предметом камеральної перевірки у зазначеній судовій справі були податкові зобов`язання по вказаним у даному абзаці податковим зобов`язанням позивача.

На підставі ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідачем було повторно 14.08.2023 року проведено камеральну перевірку за зазначеними податковими зобов`язаннями, що не передбачено Податковим Кодексом України та суперечить статті 61 Конституції України.

Враховуючи той факт, що проведення повторної камеральної перевірки Податковим кодексом України не передбачено, то протиправність її проведення та безпідставність висновків, які покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 року № 0263310411, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовна заява позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги, виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч.3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ш») від 18.09.2023 року № 0263310411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради понесені судові витрати в сумі 8141,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник