Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 204/7093/23
Провадження № 2/204/222/24 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
_____________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги та середнього заробітку,-
В С Т А Н О В И В:
У травні2023року ОСОБА_3 звернувся досуду зданою позовноюзаявою (зурахуванням змін),в якійпросив стягнутиз Приватногоакціонерного товариства«Шахтоуправління «Покровська»на користь ОСОБА_3 недоплаченусуму одноразовоїдопомоги урозмірі 162781,65грн.;суму середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку при звільненніпо датуприйняття рішенняпо справі,що станомна 15червня 2023року становить1114491,35грн.В обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог вказав,що ОСОБА_3 з 27квітня 2007року працюваву Відкритомуакціонерному товаристві«Вугільна компанія«Шахта КрасноармійськаЗахідна-1»прохідником 4розряду підземнимз повнимробочим днемв шахті.З 01грудня 2007року позивачапереведено натому жпідприємстві працюватипрохідником 5розряду підземнимз повнимробочим днемв шахті.05серпня 2008року Відкритеакціонерне товариство«Вугільна компанія«Шахта КрасноармійськаЗахідна-1»змінено найменуванняна Відкритеакціонерне товариство«Покровське».13вересня 2018року Відкритеакціонерне товариство«Покровське» перейменованов Приватнеакціонерне товариство«Покровське».04січня 2022року позивачабуло звільненоз роботи.Всі вказанівище обставинипро роботупозивача тайого звільнення,а такожпро перейменуванняпідприємства підтверджуютьсяйого трудовоюкнижкою тане можутьі небудуть заперечуватисьвідповідачем.Звертає увагу,що трудовийстаж позивачав галузістановить більшероків,тому призвільненні вінмав биотримати трисередньомісячні заробітки. Представником позивачабуло направленоадвокатський запитдля наданнярозрахунку середньомісячногозаробітку дляпризначення позивачуодноразової допомоги,що передбаченоп.8.2.Колективного договору,з зазначенням,зокрема,по кожномумісяці,який бравсядля розрахункусередньомісячного заробітку,нараховану заробітнуплату замісяці,які видинарахувань булиу даномумісяці;які місяцібралися длярозрахунку середньомісячногозаробітку;на підставіяких нормативно-правовихактів бувпроведено розрахуноксередньомісячного заробіткудля призначенняпозивачу одноразовоїдопомоги,що передбаченоп.8.2.Колективного договору.Згідно відповідівід 02.02.2023року,відповідачем булонадано довідкупро нараховануодноразову допомогупри виходіна пенсіюза віком(трисередньомісячні заробітки)та витягз наказу,(копіявідповіді від02.02.2023року).Розмір допомогискладає 28274,01грн.Дану відповідьпредставником позивачаотримано 11.02.2023року підтверджуєтьсякопією конверту,де зазначенокод відправки,та інформацієюз укрпошти.Згідно витягуз наказувід 04.01.2022року №4кзпозивача звільненота вирішеновиплатити одноразовудопомогу урозмірі трьохсередньомісячних заробітків,передбачено п.8.2Колективного договору. Згіднодовідки пронараховану заробітнуплату,заробіток позивачаскладав,зокрема,за липень2021року 61182,53грн.,серпень 2021року 66187,91грн.При звільненнізгідно п.8.2.Колективного договору,передбачено,що працівникякий звільнивсяі маєправо напенсію завіком,при першомуйого звільненніз підприємстваза власнимбажанням уразі,коли заявапрацівника прозвільнення мотивованавиходом напенсію (згідноз ч.1ст.38КЗпП України)виплачується одноразовадопомога,розмір залежитьвід стажуроботи вгалузі тасереднього заробітку,але неменше:при стажіроботи вгалузі понад20років ібільше длячоловіків -три середньомісячнізаробітки.Згідно витягуз табелюобліку робочогочасу,з 01.09.2021року по28.09.2021року перебувавв черговійвідпустці.Під часчергової відпусткиз 09.09.2021року по12.10.2021року буввідкритий лист непрацездатності,у зв`язкуз чимчергова відпусткабула продовженаз 13.10.2021р.по 02.11.2021р.У цейчас позивачембуло відкритолист непрацездатностіз 20.10.2021року по17.12.2021року,у зв`язкуз чимчергова відпусткабула продовженаз 18.12.2021року по02.01.2022року.Останній деньроботи 02.01.2022року.Тому,позивач починаючиз 01.09.2021року подату звільненняперебував увідпустці таотримував допомогуу зв`язкуз тимчасовоюнепрацездатністю.Таким чином,позивач непрацював з01.09.2021р.по датузвільнення. Оскільки позивач перебував у відпустці та отримував допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 01.09.2021 року по дату звільнення, тому ці періоди не повинні бути враховані для розрахунку середньомісячного заробітку, а для розрахунку середньомісячного заробітку повинні бути враховані липень 2021 року та серпень 2021 року. Отже, середньомісячний заробіток складає 63 685,22 грн. Таким чином, позивачу при звільненні повинно було бути виплачено середньомісячні заробітки 63 685,22 грн. х 3 = 191 055,66 грн. Натомість, позивачу виплатили тільки 28 274,01 грн. Таким чином, оскільки позивач був звільнений з роботи 04 січня 2022 року, проте станом на час розгляду справи належні йому від підприємства суми виплачені не були, то строки затримки становлять період з 04 січня 2022 року по дату написання даної зміненої позовної заяви, а саме по 15 червня 2023 року. Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 1114491,35грн.
Не погодившисьз позовнимивимогами,представником відповідачаподано досуду відзивна позовнузаяву,відповідно доякого вказав,що позовнівимоги вважаєнезаконними танеобґрунтованими,та такими,що непідлягають задоволеннюна підставінаступного.Позивач з27квітня 2007року працюваву відповідачапрохідником 4розряду підземним,з 01грудня 2007року позивачабуло переведенопрацювати прохідником5розряду підземним.04січня 2022року позивачабуло звільненоз роботи.При звільненніпозивачу буланарахована тавиплачена одноразовавихідна допомогау розмірітрьох середньомісячнихзаробітків урозмірі 28274,01грн.,яка буларозрахована відповідачамзгідно вимог«Порядку обчисленнясередньої заробітноїплати»,затвердженою постановоюКМУ №100від 08.02.1995р.(надаліПорядок №100). Як свідчатьматеріали справи,позивач з01.09.2021року по28.09.2021року перебуваву черговійвідпустці.Під часчергової відпусткиз 09.09.2021року по12.10.2021року буввідкритий листнепрацездатності,у зв`язкуз чим,чергова відпусткабула подовженаз 13.10.2021року по02.11.2021року.У цейже часним буловідкрито листнепрацездатності з20.10.2021року по17.12.2021року,у зв`язкуз чимчергова відпусткабула подовженаз 18.12.2021року по02.01.2022р.Зазначені обставинипідтверджуються табелямиобліку робочогочасу заперіод з01.09.2021рпо датузвільнення.Вказані обставинитакож підтверджуютьсязмістом позовноїзаяви позивача,в якійзазначається,що «Позивачу періодз 01.09.2021року подату звільненняжодного дняне працював-перебував увідпустці таотримував допомогуу зв`язкуз тимчасовоюнепрацездатністю.Таким чином,позивач непрацював з01.09.2021року подату звільнення». Тобто,у даномувипадку відноснопозивача маємісце ситуація,при якійпрацівник протягомостанніх 2попередніх місяців-грудень 2021року талистопад 2021рокупозивач непрацював,відповідно доп.2Порядку №100(якщопротягом останніхдвох календарнихмісяців працівникне працював,середня заробітнаплата обчислюєтьсявиходячи звиплат запопередні двамісяці роботи),потрібно братизарплату запопередні 2місяця жовтень2021року тавересень 2021року.Як свідчатьматеріали справи-табель облікуробочого часупозивача заперіод з01.09.2021року подату звільнення-позивач ужовтень 2021року тавересень 2021року непрацював -то,відповідно,п.2Порядку №100-якщо iпротягом цихмісяців працівникне відпрацювавжодного робочогодня,середня заробітнаплата обчислюєтьсявідповідно доостаннього абзацупункту 4Порядку №100,який передбачає,що середнязаробітна платаобчислюється виходячиз посадовогоокладу (ставки)того місяця,в якомувідбулася подія,пов`язаназ відповіднимивиплатами,з урахуваннямпостійних доплаті надбавок.У разі,коли середнямісячна заробітнаплата визначеназаконодавством якрозрахункова величинадля нарахуваннявиплат iдопомоги,вона обчислюєтьсяшляхом множеннясередньоденної заробітноїплати,розрахованої згідноз абзацомпершим цьогопункту,на середньомісячнечисло робочихднів урозрахунковому періоді(пункту8Порядку №100).Таким чином,спір міжсторонами цієїсправи зводитьсядо того,що позивачвважає,що дляобчислення одноразовоїдопомоги узв`язкуз виходомна пенсіїсередньомісячний заробітокповинен обчислюватисяне виходячиз тарифноїставки/окладу,а виходячиіз середньогозаробітку заповні місяціроботи,який (середній заробіток)включає досебе окрімтарифної ставки/окладутакож іінші мотиваційнівиплати (премії,доплати таін.).Пояснює,що тарифнаставка позивачабула встановленазгідно розрахунковоголиста засічень 2022складає -75,7грн.в день.Спір міжсторонами пророзмір тарифноїставки відсутній.Якщо позивачбуде заперечуватизазначений розміртарифної ставки,то відповідачембуде наданодокументальне обґрунтуваннятакого розміру. Оскільки позивачє прохідником,тобто підземнимробочим з6годинним робочимднем та30годинною робочоюнеділею,то відповіднодо додатку1наказу відповідача№16від 20.01.22року «Провстановлення нормграфіків роботипідприємства на2022рік»,встановлено балансробочого часуза графіком№2(підземніробочі),що відповідає1494години нарік.Тоді середньомісячнанорма годиндорівнює 1494/12=124,5годин. Одноразова допомога у розмірі 3 середньомісячних заробітків на підставі пункту 8.2 Колективного договору відповідача становила: 9424,67грн. * 3 = 28274,01 грн., яка була виплачена позивачу при звільнені у повному обсязі. Таким чином, з врахуванням зазначених обставин справи, враховуючи той факт, що позивач з 01.09.2021 року по дату звільнення (04.01.2022р) жодного дня не працював, то відповідач законно та правомірне здійснив розрахунок одноразової допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків на підставі пункту 8.2 Колективного договору Відповідача виходячи із вимог Порядку № 100 - виходячи із середньої заробітної плати обчисленої виходячи з посадового окладу (ставки) (9424,67грн). того місяця, в якому відбулася подія - січні 2022, в результаті чого сума, яка була нарахована. Позивачу склала 28 274,01 грн. (9424,67 грн х 3), що повністю відповідає вищенаведеним вимогам Порядку №100. У зв`язку з чим, доводи позивача про те, що йому повинні були виплати суму одноразової допомоги у розмірі 191 055,66 грн. (сума позову є 162 781,65 грн. (191 055,66 грн. (63 685,22 грн. х 3) та про те, що при нарахуванні позивачу одноразової вихідної допомоги відповідач повинен був взяти для розрахунку одноразової допомоги середній заробіток за липень 2021 та серпень 2021 у розмірі 63 685,22 грн. є незаконні та необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними вимогами Порядку № 100. На підставі вищевикладеного, відповідач не порушував прав позивача на розмір виплати йому одноразової вихідної допомоги при звільнені - виплатив йому правильну суму у розмірі 28274,01 грн., розраховану на підставі вищезазначених вимог Порядку №100 - виходячи з посадового окладу позивача за січень 2022р., у зв`язку з чим, у вимоги позивача про стягнення з відповідача одноразової вихідної допомоги при звільнені у розмірі 162 781,65 грн. повинно бути відмовлено за відсутністю правових підстав. Відносно доводів позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 04 січня 2022 року по дату прийняття рішення по справі, але станом на 15 червня 2023 року (на дату подання позовної заяви (зміненої)) становить 1 114 491,35 грн. У даному випадку, у спірних правовідносинах сторін по справі був відсутній сам факту затримки виплати, оскільки предметом розгляду справи є розмір одноразової допомоги при звільненні позивача, у зв`язку з чим, що відповідачем позивачу був розрахований та виплачений правильний розмір одноразової допомоги у суворій відповідності вищенаведених норм Порядку №100, то відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 117 КЗпП України. Крім того, при відсутності факту протиправної невиплати позивачу суми одноразової правової допомоги у позивача не виникає право вимагали компенсації середнього заробітку за затримку її виплати, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У зв`язку з чим, у стягненні з відповідача суми середнього заробітку у розмірі 1 114 491,35 грн. повинно були відмовлено у зв`язку з відсутністю правих підстав.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив тотожного змісту з позовною заявою.
Представником відповідачаподано досуду поясненняпо справі,відповідно дояких вказанонаступне. Позивач з27квітня 2007року працюваву відповідачапрохідником 4розряду підземним,з 01грудня 2007року позивачабуло переведенопрацювати прохідником5розряду підземним.04січня 2022року позивачабуло звільненоз роботи.При звільненніпозивачу буланараховано тавиплачено одноразовавихідна допомогау розмірітрьох середньомісячнихзаробітків урозмірі 28274,01грн.,яка буларозрахована відповідачамзгідно вимог«Порядку обчисленнясередньої заробітноїплати»,затвердженою постановоюКМУ №100від 08.02.1995р.у редакції,яка діялана моментйого звільнення-на 04.09.2021року (надаліПорядок №100). Вимоги вказаногонормативного акту-Порядку №100не передбачаютьвзяття длярозрахунку середньогозаробітку наступногорозрахункового періодуза 5,6місяць (засерпень 2021року талипень 2021року),зазначені положенняу Порядку№100взагалі відсутні. Позиціяпозивача посправі:Відповідач повиненвзяти длярозрахунку середньогозаробітку зарплатуза серпень2021року талипень 2021року (тобтоза 5,6місяць,які вимогамиПорядку №100не передбачені).Зазначена позиціяПозивача єнезаконною,безпідставною,оскільки такеправо ітакі положення(взяттядля розрахункусереднього заробіткунаступний розрахунковийперіод за5,6місяць (засерпень 2021та липень2021)взагалі відсутніу нормативномуакті -Порядку №100та такою,що спростовуєтьсявимогами вказаногозаконодавства.Тобто,у даномувипадку відносноПозивача маємісце ситуація,при якійпрацівник протягомостанніх 2попередніх місяців-грудень 2021року талистопад 2021року позивачне працював,відповідно доп.2Порядку №100(якщопротягом останніхдвох календарнихмісяців працівникне працював,середня заробітнаплата обчислюєтьсявиходячи звиплат запопередні двамісяці роботи),потрібно братизарплату запопередні 2місяця жовтень2021року тавересень 2021року. Позивачеві булавстановлена Тарифнаставка урозмірі 75,7грн.Спір міжсторонами пророзмір тарифноїставки відсутній.Якщо позивачбуде заперечуватизазначений розміртарифної ставки,то відповідачембуде наданодокументальне обґрунтуваннятакого розміру.Середньомісячна нормагодин -124,5грн.Відповідно донаказу поПРАТ «ШУ«Покровське» узв`язкуз тим,що позивачє прохідником-підземним робочимз 6годинним робочимднем та30годинною робочоюнеділею,то йомувстановлено балансробочого часу(підземніробочі),1494години нарік.Тоді середньомісячнанорма годиндорівнює 1494/12=124,5годин. Таким чином, з врахуванням зазначених обставин справи, враховуючи той факт, що Позивач з 01.09.2021 року по дату звільнення (04.01.2022 року) жодного дня не працював, то відповідач законно та правомірне здійснив розрахунок одноразової допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків на підставі пункту 8.2 Колективного договору Відповідача виходячи із вимог Порядку № 100 - виходячи із середньої заробітної плати обчисленої виходячи з тарифної ставки 75,7 грн, із якої був правомірне нарахований середньомісячний заробіток у розмірі 9424,67грн., в результаті чого сума, яка була нарахована Позивачу склала 28 274,01 грн. (9424,67 грн х 3), що повністю відповідає вищенаведеним вимогам Порядку №100. У зв`язку з чим, доводи Позивача про те, що йому повинні були виплати суму одноразової допомоги у розмірі 191 055,66 грн. (сума позову є 162 781,65 грн. (191 055,66 грн. (63 685,22 грн. х 3) та про те, що при нарахуванні Позивачу одноразової вихідної допомоги Відповідач повинен був взяти для розрахунку одноразової допомоги середній заробіток за 5 та 6 місяць - розрахункові місяця, які взагалі не передбачені вимогами діючого законодавства (Порядком №100, який регулює спірні правовідносини сторін) за липень 2021 року та серпень 2021 року у розмірі 63 685,22 грн. є незаконні та необґрунтовані та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними вимогами Порядку № 100. На підставі вищевикладеного, відповідач не порушував прав позивача на розмір виплати йому одноразової вихідної допомоги при звільнені - виплатив йому правильну суму у розмірі 28274,01 грн., у зв`язку з чим, у вимоги позивача про стягнення з відповідача одноразової вихідної допомоги при звільнені у розмірі 162 781,65 грн. повинно бути відмовлено за відсутністю правових підстав.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що позовні вимоги не визнає.
Вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
Судом встановлено, що у період часу з 27 квітня 2007 року по 04 січня 2022 року працював на Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» в підземних у мовах.
04 січня 2022 року ОСОБА_3 звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію наказ 4кз від 04.01.2022 року.
При звільненні позивачу виплачена допомога при виході на пенсію в розмірі 28274,01 грн., що складає три розміри місячної середньої заробітної плати.
Враховуючи, що позивач відпрацював на підприємстві відповідача 25 років та звільнений за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, та на нього розповсюджується дія пункту 8.2 Колективного договору Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на 2020-2022 року, відповідно до якого при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі двох розмірів середньої заробітної плати. Непроведеня з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 15 Закону України «Про оплату праці», зокрема у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Згідно п.8.2. Колективного договору встановлено зобов`язання підприємства відповідача при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію з ПАТ за віком при першому його звільненні з підприємстві за власним бажанням у разі, кали заява працівника про звільнення мотивована виходом на пенсію (згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України) виплачується одноразова допомога, розмір якої належить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку, але не менше. При стажі роботи в галузі роботи понад (років), зокрема, для чоловіків 15 років - двох середньомісячних заробітків, 20 років і більше - трьох середньомісячних заробітку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 при виході на пенсію при стажі роботи у відповідача 25 років, та на підставі пункту 8.2 колективної угоди не була виплачена вихідна допомога у повному розмірі, тому заявлені в цій частині вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розміру вихідної допомоги, суд вказує наступне.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою від 08 лютого 1995 року №100 визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку. Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач з 01.09.2021 року по 28.09.2021 року перебував у черговій відпустці. Під час чергової відпустки з 09.09.2021 року по 12.10.2021 року був відкритий лист непрацездатності, у зв`язку з чим, чергова відпустка була подовжена з 13.10.2021 року по 02.11.2021 року. У цей же час ним було відкрито лист непрацездатності з 20.10.2021 року по 17.12.2021 року, у зв`язку з чим чергова відпустка була подовжена з 18.12.2021 року по 02.01.2022 року, що підтверджуються табелем обліку робочого часу за період з 01.09.2021 року по дату звільнення (а.с. 51).
Таким чином, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи коли позивач працював, тобто липень 2021 року (61182,53 грн.), серпень 2021 року (66187,91 грн.). Сума середньомісячної заробітної плати 63685, 22 грн. ((61182,53 грн.+ 66187,91 грн.)/2).
Відтак, на підставі п. 8.2. Колективного договору, відповідач повинен був сплатити позивачу суму одноразової допомоги у розмірі 191055,66 грн. (63685,22 грн. х 3), проте було сплачено 28274,01 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача суму недоплаченої одноразової допомоги у розмірі 162 781,65 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку у розмірі 1114491,35 грн. суд вказує наступне.
Сума середньоденного заробітку позивача становить 2962,10 грн.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як вбачається, із матеріалі справи, позивач дізнався про порушення свого права коли, на запит адвоката, отримав довідку відповідача від 19 квітня 2023 року №882 (а.с. 13), оскільки в наказі не було визначено сум виплат.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ внесені зміни, зокрема, у частину першу статті 117 КЗпП України, яку викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), опубліковано 18 липня 2022 року в газеті «Голос України» № 147.
Тобто, починаючи з 19липня 2022 року у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19 липня 2022 року період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, обмежений строком у шість місяців.
У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VIII зі змінами, від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
У справі № 6-уп/98 Конституційний Суд України зазначає, що з прийняттям нормативно-правового акту в новій редакції втрачають чинність норми акту в попередній редакції.
На теперішній час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 11 травня 2023 року, тобто до після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, суд доходить висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку у розмірі обмеженому строком у шість місяців.
Отже, суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період з 19 квітня 2023 року (коли позивач дізнався про порушення свого права) по 19 жовтня 2023 року, а не як розраховує позивач.
Тому, суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок середнього заробітку виходячи із наступного.
З огляду вказаного, суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 19 квітня 2024 року (коли позивач дізнався про порушення свого права) по 19 листопада року (включно) складає 105 днів.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 2962,10 грн. (середньоденна заробітна плата) х 105 (кількість днів затримки розрахунку) = 311020,50 гривень.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 1513 633,10 грн., що більш ніж у два рази перевищує розмір заборгованості із невиплаченої позивачу одноразової допомоги (162781,65 грн.), що є очевидно непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, у зв`язку з чим приходить до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 100000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.
Стосовно стоків звернення до суду, слід зазначити, що оскільки позивач дізнався про порушення свого права тільки 19 квітня 2023 року (лист відповідача №882 від 19.04.2023 року, який надано на запит адвоката), а звернувся, до суду з позовною заявою 11 травня 2023 року, в межах строку ст. 233 КЗпП України.
Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280-288, 352-355 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги та середнього заробітку - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_3 суму недоплаченої одноразової допомоги у розмірі 162 781,65 грн. та середній заробіток у розмірі 100000,00 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору 2628,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації (вказано в позові): АДРЕСА_1 .
Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13498562, місцезнаходження: 85300, м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. 1А.
Суддя В.В. Самсонова
Судове рішення № 118402862, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 23.01.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 204/7093/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: