Рішення № 118398764, 16.04.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2213/24

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (крнтролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області №ПШ032289 від 20.09.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його притягнуто до відповідальності за порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність передбачена за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а саме: відсутні протокол перевірки та адаптації тахографа, тахокартка за 18.08.2023 та тахокартки з 21.07.2023 по 17.08.2023, а також товарно-транспортна накладна. Зазначає, що вищезазначена Постанова №ПШ 030413 від 20.09.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. є необґрунтованою, протиправною, прийнятою без з`ясування всіх обставин та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не є суб`єктом господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги з перевезення вантажів, не здійснює підприємницької діяльності з перевезення вантажів а є лише власником транспортного засобу, який не використовує в комерційних цілях. Враховуючи наведене, просить задовольнити позов.

Відповідач надіслав відзив, в якому зазначив, що позов не визнає, норми Закону України "Про автомобільний транспорт" зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, а відтак, висновки, викладені у акті перевірки та, відповідно, спірна постанова є правомірними. Крім того вказує, що дії Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо повідомлення позивача про розгляд справи є належними та вичерпними відповідно до пункту 25 Порядку №1567. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій позивач просить позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 19.02.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що 18.08.2023 посадовою особою Укртрансбезпеки на автодорозі Чернівецької області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ОСОБА_1 . Водій надав для перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, особисту медичну книжку водія та маршрутний лист.

Під час зазначеної перевірки було виявлено, що транспортний засіб MAN L 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозив вантаж за відсутності на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу, відсутність ТТН, а також встановлено що транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом та на момент перевірки у водія були відсутні тахокарти за 18.08.2023 та з 21.07.2023 по 17.08.2023, що зафіксовано в Акті №031901 від 18.08.2023.

За результатами розгляду справи начальником відділу державного нагляд (контролю) у Хмельницькій області Олександром Гречаник була винесена Постанова №ПШ 030414 від 20.09.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. до ОСОБА_1 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2344-III).

Згідно частини першої статті 5 Закону України №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 Закону України №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 вказаного Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно із зазначеним Порядком №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт"; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 48 Закону України №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 60 Закону України №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Відтак, суб`єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону України №2344-III є автомобільний перевізник.

Згідно статті 1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, тобто здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником транспортного засобу - автомобіля марки MAN L 2000, держ.номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що перевірявся працівниками відповідача 18.08.2023.

Як уже було зазначено, стаття 48 Закону України №2344-III встановлює, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

З системного аналізу правових норм вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб така накладна не оформлюється.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінтрансу від 07.06.2010 № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу №385 від 24.06.2010, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР , або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, стаття 48 Закону, передбачає обов`язок автомобільного перевізника мати інші документи, які передбачені законодавством. Пункт 6.1 Положення, та пункт 3.3 Інструкції, передбачають обов`язок для водіїв вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн мати тахографи та відповідну картку водія до нього. За відсутність цих документів, статті 60 Закону, передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

У статтях 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" обов`язок мати документи та відповідальність за їх відсутність передбачена для автомобільних перевізників.

Відповідно до статті 1 Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, стаття 1 Закону, чітко визначає, що автомобільними перевізниками є не лише ті, хто здійснює перевезення вантажів на комерційній основі, а навіть і ті, хто перевозить вантажі за власний кошт, тобто перевезення для власних потреб.

Вимоги про необхідність обладнання автомобілів пристроями для обліку часу водіїв, виникли у зв`язку з приєднанням України у 2008 році до Конвенція Міжнародної організації праці 1979 №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті.

Відповідно до статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів.

Стаття 2 Конвенції, а також пункт 1.4 Положення, передбачають випадки коли вимоги про обмеження та обліку часу найманого водія не застосовуються, зокрема це стосується перевезення, здійснювані сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, настільки наскільки ці перевезення виконуються тракторами або іншими машинами, призначеними для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Суд встановив, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичний, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2024, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

18.08.2023 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Брезіцьким М.М. на авто дорозі №М-10 246км+216 с.Магала був зупинений транспортний засіб марки MAN L 2000, держномер НОМЕР_1 ,серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 від 10.10.2017 та була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Встановлено, що маршрут пролягав між різними областями, тому виключення передбачене пунктом 1.4 Положення, не може бути застосовано.

Законодавство однаково покладає обов`язок ведення обліку робочого часу найманого водія автомобільним перевізником, який здійснює перевезення на замовлення інших осіб (на комерційній основі), так і за власний рахунок (перевезення вантажів для власних потреб), тому аргументи позивача суд не приймає, як належні.

Факти відсутності у водія на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу, відсутність ТТН, а також при обладнанні транспортного засобу аналоговим тахографом - на момент перевірки у водія були відсутні тахокарти за 18.08.2023 та з 21.07.2023 по 17.08.2023, зафіксовані в Акті №031901 від 18.08.2023.

За таких обставин у цьому випадку саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу, є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Крім того, під час з`ясування офіційних обставин справи суд встановив, що позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи про порушення про автомобільний транспорт із зазначенням дати, часу та місця розгляду справи за Актом №031901 від 18.08.2023, а саме: 12.09.2023 повідомленням №69319/40/24-23, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом, позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 20.09.2023.

За результатами розгляду було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 030413 від 20.08.2023.

Приписами частини першої статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях підчас проведення перевірки та прийняття спірної постанови судом не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 квітня 2024 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Державна служба України з питань безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (крнтролю) у Хмельницькій області (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя В.В. Матущак