Рішення № 118398687, 16.04.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1946/24

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанови № ПШ 069361 від 24 січня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.01.2024 посадовими особами відповідача складено акт № АР 000979 про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до цього акту проведено перевірку транспортного засобу "Атаман" А-09314, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та виявлено порушення, відповідальність за які передбачена ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 33 р ІІІ Наказу МТЗУ № 279, п. 3.3. Наказу МТЗУ № 385, а саме відсутній на момент перевірки витяг з дозволу, відсутні протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідно до п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом. Зазначає, що автобуси, які використовуються для нерегулярних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., повинні бути обладнанні діючими та повіреними тахографами, а для водія такого автомобіля. Зауважує, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком № 279, а не його копія чи електронна форма в додатках у телефоні та такий витяг повинен перебувати в автобусі. Вказує, що відсутність необхідних документів (протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, без витягу з дозволу) визначених положеннями Закону № 2344-ІІ та Порядку № 1567, Положенням № 340 та Інструкцією № 385 та ПМКУ № 1001 на момент проведення перевірки стало підставою для складання акту перевірки АР № 000979 від 02.01.2024. При цьому відповідач зауважує, що листом від 09.01.2024 № 2143/40/24-24 позивача було запрошено до участі у розгляді справи про вчинене правопорушення, однак позивач на розгляд справи не з`явився та жодним чином не спростував зафіксоване в акті порушення.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задоволити заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач подав в заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

02.01.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки "Атаман" А-09314, д.н.з. НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля є ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № АР 000979 від 02.01.2024, яким зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 33 р. ІІІ Наказу МТЗУ № 279, п. 3.3. Наказу МТЗУ № 385, а саме відсутній на момент перевірки витяг з дозволу, відсутні протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу чим порушено ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

09.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 24.01.2024, що адресоване ОСОБА_1 .

24.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області прийнято постанову № ПШ 069361 від 24 січня 2024, якою за порушення приписівст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт"(даліЗакон №2344-ІІІ) цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі -Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

За приписами пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006(далі - Порядок№ 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями39і48 Закону України "Про автомобільний транспорт"документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положеньстатті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Згідно з п.п. 20 22 Порядку № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Судом встановлено, що згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № АР 000979 від 02.01.2023 зафіксовано, що під час проведеної перевірки виявлено порушення вимогст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п.3.3 р. ІІІ Наказу МТЗУ № 279 від 07.05.2010, п. 3.3.та Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, яке полягає у тому, що відсутні на момент перевірки витяг з дозволу, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, чим порушено ст. 39 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області від 09.01.2024 № 2143/40/24-24 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт скеровано ОСОБА_1 .

Факт отримання повідомлення про розгляд справи позивачем не заперечується.

Таким чином, відповідачем доведено, що ним було ужито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи та здійснено виклик у спосіб, визначений Порядком № 1567.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За приписамистатті 6 Закону № 2344-ІІІдержавному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно достатті 48 Закону № 2344-ІІІавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізникадокумент, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водіяпосвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз зазначених нормативних положень дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпного переліку, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Як слідує з акту перевірки, посадовою особою Укртрансбезпеки під час проведення перевірки виявлено порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт, а саме відсутність у водія витягу з дозволу, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

В цьому контексті суд зазначає, що особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженихнаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340(даліПоложення № 340).

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

За пунктом 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.2 Положення № 340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з п. 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до п. 6.4 Положення № 340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Таким чином, Положення № 340 допускає облік робочого часу водіїв як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті. (далі -Інструкція № 385).

Як зазначено у пункті 3.3.Інструкції № 385, водій транспортного засобу:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

-своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту карткуводіякожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або карткуводія, роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

У відповідності до пунктів 3.5, 3.6 розділу IIIІнструкції № 385перевізники:

-зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожноговодіяпротягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

- забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.

З урахуванням вище викладеного положеннямистатті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і уводіяінших документів, передбачених законодавством, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжкиводія, чи графіка змінності водіїв - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

З акту проведення перевірки вбачається, що під час перевірки транспортного засобу порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60Закону № 2344, зокрема: відсутній протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Позивач надав до суду, для підтвердження своїх доводів, індивідуальну контрольну картку водія. Проте, таку не пред`явлено перевіряючим особам під час перевірки, не надано до заперечень на акт перевірки, в графі пояснення водsя про причини порушень від дачі пояснень та підпису відмовився.

У свою чергу, доводи позивача щодо наявності під час перевірки у водія індивідуальної контрольної книжки не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, суд зазначає про відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки, оскільки в акті перевірки не зазначено. що така книжка надавалась для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав.

Суд бере до уваги висновки Верховного суду, які викладені у постанові від 22.12.2021 в справі № 420/3371/21, зокрема про те, що позивачем подано до суду документи, які не було пред`явлено під час перевірки, внаслідок чого прийнято оскаржувану постанову від 08 лютого 2021 року № 237018. Проте наведені документи не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановленийстаттею 49 Закону № 2344-ІІІ.

Окрмім цього, статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; - дляводіяавтобуса є посвідченняводіявідповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 279 "Про затвердження формидозволуна перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання"(у редакціїнаказу Міністерства інфраструктури України від 14.09.2016 № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за № 409/17704, затверджено Порядок видачі та анулюваннядозволуна перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - Порядок № 279).

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку № 279 дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - дозвіл на перевезення) видається автомобільному перевізнику, який: а) за результатами конкурсу визнаний переможцем; б) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі якщо перевізник-претендент, який став переможцем конкурсу, надав письмову відмову від одержаннядозволуна перевезення; в) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі дострокового анулюваннядозволусуб`єкта господарювання, який був визнаний переможцем конкурсу; г) є тимчасовим, у разі анулюваннядозволуна перевезення за відсутності суб`єкта господарювання, який за результатами конкурсу посів друге місце, або при його письмовій відмові від отриманнядозволуна перевезення; ґ) є тимчасовим, у разі відкриття нового автобусного маршруту або нового рейсу для вивчення доцільності його функціонування; д) є тимчасовим, у разі визнання недійсним чи скасування судом рішення конкурсного комітету; е) є тимчасовим, у разі зупинення судом рішення конкурсного комітету.

До кожногодозволуна перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу III Порядку № 279).

Відповідно до пункту 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 № 176, перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставідозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг здозволуповиненперебувати в автобусі.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користуванняповиненперебувати у перевізника, тоді як витяг здозволуповиненперебувати в автобусі, в оригіналі, а не у вигляді копії, оскільки до кожногодозволуна перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу.

Таким чином, витяг здозволує "іншим документом, передбаченим законодавством", оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України № 176, а саме у оригіналі, а не у вигляді копії, як це було зроблено позивачем.

Щодо правомірності постанови суд зазначає, що під час здійснення перевезення водійповиненпри собі мати витяг здозволуна перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто,оригіналдокументу, виконаний на фірмовому бланку, а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжкиводія, чи графіка змінності водіїв - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом Натомість, при проведенні перевірки водієм не було надано вказаноговитягув оригіналі на фірмовому бланку, а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжкиводія, при цьому надання копії такоговитягуне свідчить про належне виконання норм законодавства, оскільки видача кількості таких витягів є необмежена, що передбачено пунктом 3.3 розділу III Порядку №279.

Також суд не бере до уваги пояснюючу записку водія ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 від 02.01.2024, в якій вказано про наявність оригінала витягу з дозволу та пред`явлення працівникам контролюючого органу індивідуальної контрольної книжки водія, адже в акті № АР 000797 від 02.01.224 відсутні будь-які пояснення водія ОСОБА_2 , тому пояснююча записка не може бути достатнім, належним та допустимим доказом.

У зв`язку з наведеним доводи позивача про наявність у водія оригіналу такого витягу як підтвердження наявності належного документа та індивідуальної контрольної книжки водія є безпідставними.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини,наяких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.01.2024 № ПШ 069631 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, а позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

Підстави для розподілу судових витрати в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя П.І. Салюк