ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.10.10 р. Справа № 16/207
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,
при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІТО-ДОНЕЦЬК” м.Донецьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк
про стягнення 105260,01грн.,
За участю представників сторін :
від позивача: Шамов С.Е. за довіреністю
від відповідача: не зявився
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІТО-ДОНЕЦЬК” м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення 105260,01грн., у тому числі суми боргу з орендної плати в розмірі 1000,00грн., пені в розмірі 100,80грн., 3% річних в розмірі 25,40грн., суми інфляційних витрат в розмірі 87,01грн., суми збитків, повязаних з неповерненням орендованого майна, в розмірі 84046,80грн., неустойки в розмірі 20000,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 09.09.2010р. 10год. 15хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.
Представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір майнового найму № 54 від 09.04.2009р., видаткову накладну № СП-00000015067 від 05.08.2009р., рахунок від 07.09.2009р., вимогу про відшкодування збитків та неустойки від 12.04.2010р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору майнового найму, з приводу чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу з орендної плати, пені, 3% річних, суми інфляційних витрат, суми збитків, повязаних з неповерненням орендованого майна, неустойки.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (НОМЕР_2) відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за цією адресою.
Однак, Відповідач до жодного судового засідання не зявився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
09.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ФІТО-ДОНЕЦЬК” (Наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Наймач) був укладений договір майнового найму за № 54 (далі за текстом договір), згідно пункту 1.1. якого Наймодавець надає в строкове користування Наймачу майно, склад та вартість якого зазначається в накладних, що є невідємною частиною договору.
Строк користування майном, згідно п.2.4. договору, 30 календарних днів з дня передачі його наймачу відповідно до п.2.1. договору.
05.08.2009р. за видатковою накладною № СП-00000015067, яка підписана обома сторонами без заперечень та зауважень, відповідачеві в оренду було передано майно на загальну суму 84046,80грн.
Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору, плата за користування майном становить 1000,00грн. за місяць, включаючи ПДВ, та вноситься щоквартально. Оплата за користування майном здійснюється Наймачем на підставі рахунків, що виставляються наймодавцем, та в строк зазначений в рахунку, в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Наймодавця.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
На виконання умов договору позивачем був виставлений рахунок за № НОМЕР_3 від 07.09.2009р. на сплату плати за користування майном за період з 05.08.2009р. по 05.09.2009р. на суму 1000,00грн.
07.09.09р. позивач передав відповідачеві вимогу про здійснення оплати за користування майном на суму 1000,00грн., про що свідчить підпис відповідача про його отримання, в строк до 14.09.2009р. включно.
Однак, у вказаний у вимозі строк відповідач не здійснив оплати за користування майном.
На момент розгляду справи доказів оплати суми боргу за користування майном в повному обсязі до матеріалів справи не надано, таким чином сума боргу за договором становить 1000,00грн.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів погашення суми боргу в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 1000,00грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми пені в розмірі 100,80грн., суд зазначає наступне:
Відповідно до п.6.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати за користування майном в строк, зазначений у виставленому рахунку, Наймач сплачує Наймодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобовязань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 100,80грн., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, розрахунок арифметично вірним.
Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 25,40грн. та суми інфляційних витрат в розмірі 87,01грн., суд виходить з наступного:
Прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, три відсотки річних становлять 25,40грн. та сума інфляційних витрат складає 87,01грн. та підлягають стягненню з відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму збитків, повязаних з неповерненням орендованого майна, в розмірі 84046,80грн., посилаючись на пункт 6.4. договору, який передбачає, що у випадку неповернення майна протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення строку користування, Наймодавець на свій розсуд має право:
- п.п.6.4.1. вимагати від Наймача повернення майна,
- п.п.6.4.2. відмовитись від прийняття майна, з причини втрати інтересу до виконання цього зобовязання Наймачем, та вимагати відшкодування збитків в розмірі повної вартості неповерненого в строк майна.
За умовами договору (п.2.4.) між сторонами був узгоджений строк користування майном. а саме: 30 календарних днів з дня передачі його наймачу (05.08.2009р. згідно видаткової накладної № СП-00000015067).
По закінченню строку користування майно підлягає поверненню Наймодавцю протягом 3-х робочих днів. Разом з майном поверненню підлягає і технічна документація (у випадку якщо така документація була передана Наймодавцем разом з майном). Повернення майна Наймодавцю настає одночасно з моменту фактичного повернення майна на складі Наймодавця за накладною (п.2.5. договору).
Із матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду майно позивачеві не повернуто, та, як зазначив позивач, відповідач продав майно, що було предметом договору найму.
Отже, позивач втратив інтерес до виконання зобовязання з повернення майна Наймачем, а тому просить відшкодувати завдані збитки в розмірі повної вартості неповерненого в строк майна, а саме 84046,80грн.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення суми збитків, повязаних з неповерненням орендованого майна, в розмірі 84046,80грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 20000,00грн., суд зазначає наступне:
В частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до пункту 6.6. договору, у випадку несвоєчасного повернення майна або неповернення його вартості згідно п.п.6.4., 6.5. договору, Наймач сплачує Наймодавцю неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочки.
Зважаючи на те, що згідно п.5.1. договору, плата за користування майном складає 1000,00грн., строк користування майном складає 30 календарних днів з дня передачі його наймачу (05.08.2009р.), а тому прострочка повернення майна на момент звернення позивача до суду становить 10 місяців (з 08.09.2009р. по 20.07.2010р.), неустойка за несвоєчасне повернення майна складає 20000,00грн.
Наданий позивачем розрахунок розміру неустойки визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму витрат, повязаних з наданням адвокатських послуг, в розмірі 2500,00грн., стосовно суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.
Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.
Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.
Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.
Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_4, яке видане 12.03.2008р., ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем (Клієнт) та адвокатом (Виконавець) ОСОБА_2 підтверджуються договором про надання правових послуг адвоката за № 10/07/01 від 01.07.2010р., відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобовязався надати клієнту консультаційна та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) в будь-яких підприємствах, державних органах і в суді з питання вирішення питання про стягнення в ФОП ОСОБА_1 за договором майнового найму № 54 збитків, неустойки та інших витрат.
Відповідно до пункту 4.1. договору, оплата з надані послуги проводиться відповідно до додатку № 1, який є частиною договору, згідно якого сторони узгодили суму гонорару за надані послуги в розмірі 2500,00грн.
Факт надання адвокатських послуг підтверджується актом приймання від 31.07.2010р., який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Згідно зазначеного акту, вартість наданих послуг становить 2500,00грн.
Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 10/6701 від 31.07.2010р. на суму 2500,00грн., підставою платежу за яким є „договор № 10/0701 от 1.7.2010 о оказ. юр. услуг”.
Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.
При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи № 16/207, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2500,00грн. розумно обґрунтованою.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк суму витрат, повязаних з наданням адвокатських послуг, в розмірі 2500,00грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник саме з вини останнього.
На підставі ст.ст. 525, 530, 615, 762, 785 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІТО-ДОНЕЦЬК” м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення 105260,01грн., у тому числі суми боргу з орендної плати в розмірі 1000,00грн., пені в розмірі 100,80грн., 3% річних в розмірі 25,40грн., суми інфляційних витрат в розмірі 87,01грн., суми збитків, повязаних з неповерненням орендованого майна, в розмірі 84046,80грн., неустойки в розмірі 20000,00грн. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк (АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1; р/р НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІТО-ДОНЕЦЬК” м.Донецьк (пр.Дзержинського, 49 „б”, м.Донецьк, 83014; ЄДРПОУ 13533399; р/р 2600001300549 у ВАТ „БМ Банк”, МФО 380913) суму боргу з орендної плати в розмірі 1000,00грн., пеню в розмірі 100,80грн., 3% річних в розмірі 25,40грн., суму інфляційних витрат в розмірі 87,01грн., суму збитків, повязаних з неповерненням орендованого майна, в розмірі 84046,80грн., неустойку в розмірі 20000,00грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1052,56грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.; суму витрат, повязаних з наданням адвокатських послуг, в розмірі 2500,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 18.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Повний текст рішення складений та підписаний 22.10.2010р.
Судове рішення № 11839528, Господарський суд Донецької області було прийнято 18.10.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 16/207. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: