Рішення № 118395162, 16.04.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Справа № 280/1477/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі позивач, ПрАТ «ЗТР») до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відомостей про земельну ділянку загальною площею 69,7045 гектарів за Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП №003889, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2579 від 18 травня 1999 року, яка складається з: земельної ділянки площею 68,1242 га для функціонування проммайдану, кадастровий номер 2310100000:04:015:0002; земельної ділянки площею 0,9219 га для функціонування тепличного господарства, кадастровий номер 2310100000:04:015:0056; земельної ділянки площею 0,0120 га для функціонування трансформаторних підстанцій №33 та №34, кадастровий номер 2310100000:04:015:0059; земельної ділянки площею 0,0094 га для функціонування трансформаторних підстанцій №33 та №34, кадастровий номер 2310100000:04:015:0058; земельної ділянки площею 0,0374 га для функціонування об`єкту цивільної оборони, кадастровий номер 2310100000:04:015:0057; земельної ділянки площею 0,5996 га для функціонування проїзду спільно з ВАТ «Завод малогабаритних трансформаторів», кадастровий номер 2310100000:04:015:0060, що розташовані за адресою Дніпровське шосе, 3, м. Запоріжжя;

зобов`язати відповідача перенести до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відомості про земельну ділянку загальною площею 69,7045 гектарів за Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП № 003889, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2579 від 18 травня 1999 року, яка складається з: земельної ділянки площею 68,1242 га для функціонування проммайдану, кадастровий номер 2310100000:04:015:0002; земельної ділянки площею 0,9219 га для функціонування тепличного господарства, кадастровий номер 2310100000:04:015:0056; земельної ділянки площею 0,0120 га для функціонування трансформаторних підстанцій №33 та №34, кадастровий номер 2310100000:04:015:0059; земельної ділянки площею 0,0094 га для функціонування трансформаторних підстанцій №33 та №34, кадастровий номер 2310100000:04:015:0058; земельної ділянки площею 0,0374 га для функціонування об`єкту цивільної оборони, кадастровий номер 2310100000:04:015:0057; земельної ділянки площею 0,5996 га для функціонування проїзду спільно з ВАТ «Завод малогабаритних трансформаторів», кадастровий номер 2310100000:04:015:0060, що розташовані за адресою Дніпровське шосе, 3, м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся через Центр надання адміністративних послуг до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі - Відповідач) з заявами стосовно надання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровими номерами: 2310100000:04:015:0002; 2310100000:04:015:0056; 2310100000:04:015:0059; 2310100000:04:015:0058; 2310100000:04:015:0057; 2310100000:04:015:0060. Проте, на надісланий запит отримав відповіді в яких зазначено про те, що відомості про земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі відсутні. Позивач зазначає, що відповідач в силу пункту 4 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI, мав обов`язок перенести в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки за Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП №003889, зареєстрованого за №2579 від 18.05.1999, проте протиправно не зробив цього. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначає, що підстави для перенесення інформації про земельні ділянки зазначені позивачем у позовній заяві в автоматичному режимі відсутні. Відповідач зазначає, що згідно з п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Відповідач зазначає, що враховуючи те, що право користування на зазначену вище земельну ділянку виникло у 1999 році, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми матеріального права, викладені в п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24 вересня 1998 року №528/27 та від 26 лютого 1999 року №97/63 відкритому акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» виданий державний Акт серія І-ЗП №003889 на право постійного користування землею загальною площею 69,7045 гектарів для функціонування проммайдану (68,1242 гектарів), тепличного господарства (0,9219 гектарів), трансформаторних підстанцій №33 та №34 (0,0214 гектарів), об`єкту цивільної оборони (0,0374 гектарів), проїзду спільно з ВАТ «Завод малогабаритних трансформаторів» (0,5996 гектарів) по Дніпропетровському шосе, 3. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2579 від 18 травня 1999 року.

У червні місяці 2023 року Приватне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (надалі -ПрАТ «ЗТР», Позивач) звернулося через Центр надання адміністративних послуг до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі - Відповідач) з заявами стосовно надання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровими номерами: 2310100000:04:015:0002; 2310100000:04:015:0056; 2310100000:04:015:0059; 2310100000:04:015:0058; 2310100000:04:015:0057; 2310100000:04:015:0060.

За результатами розгляду вищевказаних заяв Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило ПрАТ «ЗТР» листами від 04.07.2023 №№375/33-23, 407/33-23, 379/33-23, 378/33-23, 408/33-23, 380/33-23, в яких зазначалося, що відомості про земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі відсутні.

Листом від 24.07.2023 №1/05-р-700 ПрАТ «ЗТР» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з проханням надати письмове роз`яснення, в зв`язку з чим відомості про кадастрові номери земельних ділянок не було перенесено до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, згідно пункту 4 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI.

У відповіді наданої листом від 14.08.2023 № 28-8-0.37.1-2266/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило ПрАТ «ЗТР», що відомості про земельну ділянку, в тому числі за кадастровими номерами: 2310100000:04:015:0002; 2310100000:04:015:0056; 2310100000:04:015:0059; 2310100000:04:015:0058; 2310100000:04:015:0057; 2310100000:04:015:0060 у Державному земельному кадастрі відсутні, зазначені кадастрові номери не мають статусу зареєстрованих. Та послалося на п. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» у якому зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими не залежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою що до встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою що до встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

Листом від 24.11.2023 № 1/38-599 ПрАТ «ЗТР» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з проханням надати належним чином завірені копії технічної документації, на підставі якої до 01.01.2013 були надані кадастрові номери земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні ПрАТ «ЗТР», а також витягів з електронної системи ведення кадастру, згідно яких до 01.01.2013 були визначені дані кадастрові номери та копії з Поземельної книги, в яких до 01.01.2013 були зафіксовані дані кадастрові номери.

У відповіді наданої листом від 18.12.2023 № 28-8-0.37.1-3714/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області знову повідомило ПрАТ «ЗТР», що відомості про земельну ділянку, в тому числі за кадастровими номерами: 2310100000:04:015:0002; 2310100000:04:015:0056; 2310100000:04:015:0059; 2310100000:04:015:0058; 2310100000:04:015:0057; 2310100000:04:015:0060 у Державному земельному кадастрі відсутні. Вищезазначені кадастрові номери не мають статусу зареєстрованих, поземельні книги не відкривались, а тому надати копії Поземельних книг, технічної документації на підставі яких були надані кадастрові номери земельних ділянок та витягів з електронної системи ведення Державного земельного кадастру не можливо.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не перенесення в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки за Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП №003889, зареєстрованого за №2579 від 18.05.1999 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Частиною першою статті 15 Закону №3613-VI встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (частина перша статті 16 Закону №3613-VI).

Відповідно до вимог пункту 1 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно достатті 107Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;

на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

За приписами частини четвертої статті 24 Закону № 3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина шоста статті 24 Закону №3613-VI).

Частинами восьмою дев`ятою цієї статті встановлено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Позивач в позовній заяві на обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613-VI, згідно якого у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613-VI, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відтак перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру автоматично або ж на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за заявою їх власників, залежить від наявності або ж відсутності відповідних відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі земель.

Так, підставою перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Законом №3613-VI, тобто до 01.01.2013, у Державному реєстрі земель.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 12.05.2022 по справі №1940/1644/18, яка враховується судом під час ухвалення рішення по даній справі.

Ведення державного реєстру земель запроваджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (далі - Наказ №174).

Положеннями цього Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.

Державний акт серії І-ЗП №003889 на право постійного користування землею був виданий підприємству у 1999 році, тобто до затвердження Тимчасового порядку та початку функціонуванню Державного реєстру земель.

На той час порядок реєстрації державних актів на право власності на землю регулювався положеннями Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, (далі - Інструкція № 43) відповідно до якої позивачем було зареєстровано отриманий ним Державний акт на право постійного користування землею.

Зазначена Інструкція передбачала ведення п`яти окремих книг для реєстрації державних актів на право власності - книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю; книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю; книги реєстрації державних актів на право власності на землю; книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею (громадянами) та книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею (юридичними особами) (пункт 3.5 Інструкції № 43).

Питання перенесення відомостей про реєстрацію правовстановлюючих документів на земельні ділянки, яка здійснена у порядку, передбаченому Інструкцією№43, до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, актів на право постійного користування землею із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, порядок ведення якої встановлено Наказом №174, законодавчо не визначено.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, а позивачем не надано доказів протилежного, що земельні ділянки зазначені у позовній заяві не було включено у встановленому порядку до Державного реєстру земель, а відповідно застосування положень пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3613-VI є неможливим через відсутність реєстрації земельних ділянок в Державному реєстрі земель.

Доводи позивача про те, що земельні ділянки були включені до Державного реєстру земель, оскільки вони мають кадастрові номери, суд відхиляє, оскільки належних та допустимих документальних доказів включення зазначених земельних ділянок до Державного реєстру земель матеріали справи не містять, зокрема позивач не надає доказів на підтвердження того, що він звертався до компетентних органів з питання внесення відомостей про земельні ділянки до Державного реєстру земель, як суб`єкт який володіє правом постійного користування земельними ділянками.

Також, суд звертає увагу на те, що при запиті на публічній кадастровій карті за кадастровими номерами зазначеними позивачем у позовній заяві, будь-яка інформація про земельні ділянки відсутня.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м.Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд.3, код ЄДРПОУ 00213428) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова