Рішення № 118394994, 16.04.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/875/24

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) щодо відмови здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Заявлені позовні вимоги до відповідача позивач обґрунтував тим, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії сформувалася заборгованість за 2016-2017 роки, яка виплачувалася йому на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 (далі - Постанова №103) тривалий період, зокрема на виконання пункту 3 такої постанови, який рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/12704/18 від 14.05.2019 визнано протиправним та скасовано. З огляду на що, вважає, що відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021. З метою вирішення спору у досудовий спосіб позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, однак отримав відмову мотивовану відсутністю на таку виплату законодавчо підтверджених підстав, оскільки виплата коштів здійснювалася у терміни та в порядку передбаченому Постановою №103.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У період із 25.03.2024 по 29.03.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Відповідачем 08.04.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні частини позовних вимог за безпідставністю. Пояснює, що виплата перерахованого пенсійного забезпечення позивачу здійснювалася відповідно до вимог постанови №103 та в червні 2021 року повністю виплачена, а право на отримання компенсації втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Дослідивши наявні в матеріалах справи , суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

У березні 2018 року відповідачем проведено перерахунок раніше призначеної пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Як свідчить зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області № 25841-24749/Г-02/8-0600/23 від 21.07.2023

- виплату пенсії позивачу проведено з 01.01.2018. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в розмірі 2067,92 грн зарахована на рахунок позивача у квітні 2018 року. Сума доплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 19545,82 грн виплачена у такому порядку:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, тобто в сумі 407,20 грн;

- з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, тобто в сумі 814,41 грн до повної виплати розрахованої суми, тобто по 30.06.2021. Відповідач вказав про відсутність законних підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів, так як виплата перерахованої пенсії здійснена із застосуванням розстрочки передбаченої Постановою №103.

Позивач вважає, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії позивачу сформувалась заборгованість за 2016-2017 роки, яка виплачувалася йому тривалий період, у зв`язку із чим він звернувся до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просив здійснити розрахунок та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії право на яку передбачене Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III ).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом № 2050-ІІІ.

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Абзацем другий частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З контексту викладених норм, слідує висновок, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічна позиція дотримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20.

Таким чином, слід зауважити, що виплата коштів позивачу здійснена відповідачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 лише в 2021 році, тобто з порушенням строків сплати, що носило триваючий характер, а тому позивач набув права на отримання компенсації, передбаченої Законом № 2050-ІІІ, яка виплачується у разі порушення строків виплати доходу.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що саме з вини відповідача позивачу не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, а тому суб`єкт владних повноважень повинен був здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості з пенсії, є порушенням його прав на отримання такої компенсації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, Житомирсьим окружним адмністративним судом враховується позиція Верховного Суду, яка виснована в постанові від 18 серпня 2023 року у справі №460/4166/20.

Так, судом касаційної інстанції ззаначено, що саме з моменту отримання зазначеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення позивача до суду із позовними вимогами щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв"язку з порушенням строків виплати на виконання сдового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що лист - відповідь № 25841-24749/Г-02/8-0600/23 ГУ ПФУ в Житомирській області сформувало 21.07.2023. Відповідно до відмітки на штампі вхідної кореспонденції суду, позивач звернувся з даним позовом 29.12.2023, тобто в межах строку визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Питання про розподіл судових витрат, не вирішується судом при розгляді даної справи.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341)про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук