Рішення № 118394576, 16.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуСправа №160/4517/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150022681 від 12.09.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 04.09.2023 року з метою призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 здати першого звернення, тобто з 04.09.2023 року відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та зарахувати до страхового стажу період роботи в ПАТ Чорноморський суднобудівний завод з 08.03.1985 pоку по17.12.1991 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначено наступне. 04.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону України № 1058-ІV) як працівник, зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Рішенням відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150022681 від 12.09.2023 року у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах як працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 було відмовлено. В обгрунтування своєї відмови відповідач зазначив, що страховий стаж становить 14 років 9 місяців 9 днів, стаж за Списком №2 не розраховано у зв`язку з припиненням своєї діяльності ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод». Також до страхового стажу відповідачем не враховано періоди роботи згідно записами трудової книжки НОМЕР_1 від 09.04.1983 року, оскільки на титульній сторін трудової книжки прізвище не відповідає паспортним даним. Не зараховано до страхового стажу і період навчання позивача з 01.09.1981 року по 20.07.1982 року, оскільки прізвище, зазначене в дипломі, не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_2 ). Також відповідач у своєму рішенні зазначив, що в разі підтвердження пільгового стажу роботи рішенням комісії, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в області з питань підтвердження стажу роботи, та дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, необхідно буде повторно переглянути призначення пенсії. Отже, відповідач в результаті розгляду заяви позивачки прийняв рішення відмовити їй в призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю перевірок наданих уточнюючих довідок, недостатністю пільгового стажу та помилки у записах прізвища. Оскільки відповідачем при призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах не враховано рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року справі №1-р/2020, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1781-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, вважає відмову відповідача і його дії протиправними, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.03.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

13.03.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058. В зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява про призначення пенсії розглядалася на етапі призначення спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви від 04.09.2023 року та наданих документів прийнято рішення від 12.09.2023 року № 047150023681 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2, ч. 2 ст. 114 Закону 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2. Згідно з наданими документами страховий стаж становить 14 років 9 місяців. Стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2 відсутній. Страховий стаж, розраховано згідно додатково поданих документів та з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 09.04.1983 року, оскільки титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, а саме: прізвище не відповідає паспортним даним. Водночас до матеріалів позовної заяви позивачкою надано копію трудової книжки в якій наявне виправлення про прізвище позивачки. Щодо стажу роботи на пільгових умовах по Списку № 2 зазначає наступне. На підтвердження періоду роботи на пільгових умовах за Списком № 2 Позивачкою надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 60/2 від 26.04.2019 року видану ПАТ Чорноморський суднобудівний завод, згідно якої позивачці не враховано до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2 період роботи з 08.03.1985 року по 17.12.1991 року, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ПАТ Чорноморський суднобудівний завод згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.07.2021 року припинив свою діяльність. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

13.03.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Позивач вперше звернулася 04.09.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У рішенні від 12.09.2023 року №047150023681, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області, зазначено, що станом на дату звернення страховий стаж позивача становить 14 роки 9 місяців 9 днів, пільговий стаж за Списком №2 особи (позивача) - відсутній. Трудова книжка надана позивачем НОМЕР_2 від 09.04.1983 року не може бути взята до уваги так як титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, а саме: прізвище не відповідає паспортним даним. Крім того, в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість позивача на вказаних роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутня інформація про проведення атестації робочих місць. Згідно даних ЄДРПОУ 15.07.2021 року ПАТ Чорноморський суднобудівний завод припинив свою діяльність. Якщо підприємство ліквідовано, то документи подаються на розгляд комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Документи на розгляд комісії з питань підтвердження стажу роботи за період роботи з 08.03.1985 року по 17.12.1991 року позивачем до органу Пенсійного фонду - не надавалися. Звертає увагу, що навіть якщо зарахувати спірний період (6 років) до пільгового стажу за Списком №2, у позивача буде відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2 не менше 10 років. Крім того, у позивача, окрім відсутності пільгового стажу за Списком №2, відсутній і необхідний загальний страховий стаж не менше 25 років (страховий стаж позивача лише 14 років, 9 місяців, 9 днів). Даний факт є однією з підстав для відмову у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №2 (п.2 ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.09.2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058).

На момент звернення позивачці виповнилось 56 років 11 місяців 27 днів.

Вказана заява за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150022681 від 12.09.2023 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю перевірок наданих уточнюючих довідок, недостатністю пільгового стажу та помилки у записах прізвища. Так, у вказаному рішенні зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.07.2021 року припинив свою діяльність. Стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2 не розраховано. Страховий стаж, розраховано згідно додатково поданих документів та з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 09.04.1983 року, оскільки титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, а саме: прізвище не відповідає паспортним даним. Не зараховано до страхового стажу і період навчання позивача з 01.09.1981 року по 20.07.1982 року, оскільки прізвище, зазначене в дипломі, не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_2 ).

Вважаючи таке рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним, позивачка звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першоїстатті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).

Відповідно достатті 2 Закону № 1788-XII, за цимЗакономпризначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-XII(в редакціїЗакону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У свою чергуЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII),Закон №1058-IVдоповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з цимЗаконом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки уЗаконі №2148-VIII, наведені вище нормизаконупочали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першоїстатті 13 Закону № 1788-ХІІу редакціїЗакону № 213-VIIIта пунктом 2 частини другоїстатті 114 Закону №1058-IVу редакціїЗакону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняттяКонституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020"У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннямиЗакону № 1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішеннястаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першоїстатті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника страхового та пільгового стажу (віковий ценз в даному випадку не є спірним), що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 20 років (страховий стаж) та 10 років (пільговий стаж) запунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта 25 років за пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150022681 від 12.09.2023 року, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії, відповідач покликається, зокрема, на те, що у позивачки відсутній необхідний пільговий та страховий стаж, що відповідно до вимогстатті 114 Закону №1058-IVунеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливийзакон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосувавзакон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1981 року по 20.07.1982 року (10 місяців 19 днів), то це питання не є спірним в цьому позові, бо як зазначила позивачка, вирішується в Апостолівському районному суді для встановлення юридичного факту належності диплома позивачці ОСОБА_1 .

Щодо неврахування при визначенні пільгового та страхового стажу періодів роботи, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 09.04.1983 року, суд зазначає наступне.

В обгрунтування підстав не врахування записів трудової книжки позивачки відповідач зазначає про те, що титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, а саме: прізвище не відповідає паспортним даним. Водночас до матеріалів позовної заяви позивачкою надано копію трудової книжки в якій наявне виправлення про прізвище позивачки.

Однак, суд не погоджується із вказаними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженоїнаказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Крім того, слід зазначити, що на титульному листі трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.04.1983 року начальник відділу кадрів «Радгоспу - комбінату ім. 60-річчя Радянської України» своїм підписом та печаткою підприємства підтвердив правильне написання прізвища « ОСОБА_3 » відповідно до паспорту НОМЕР_3 і зазначив «Виправленому вірити».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував відомості наявні в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 09.04.1983 року при розгляді її заяви від 04.09.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивачки в ПАТ Чорноморський суднобудівний завод з 08.03.1985 pоку по 17.12.1991 року слід зазначити про таке.

З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150022681 від 12.09.2023 року вбачається, що пільговий стаж позивача взагалі не розраховувався, у зв`язку з припиненням своєї діяльності ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод».

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається із копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 від 09.04.1983 року, остання, зокрема, працювала газорізником 1, 2, 3 розряду (в залежності від періоду роботи) в період з 08.03.1985 pоку по 17.12.1991 року в ПАТ Чорноморський суднобудівний завод (записи №8 - №11).

22.08.1956 року постановою Ради Міністрів СССР було затверджено (далі мовою оригіналу) Список №2 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах.

Довідкою про підтвердження наявного трудовогог стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.04.2019 року №60/2, яку позивачка надавала до пенсійного органу підтверджується, що Позивач ОСОБА_1 в період з 08.03.1985 року по 17.12.1991 року працювала повний робочий день на «Чорноморському суднобудівному заводі» у складально-зварювальному цеху №3 м. Миколаєва за професією газорізника, що передбачена Списком №2, розділ ХХХП підрозділ заг. проф., затвердженого постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 року.

Цей факт підтверджується і актом перевірки достовірності видачі довідки про підтвердження наявного трудового стажу ОСОБА_1 від 02.11.2023 року № 1400-0902-1/7086, виданої Чорноморським суднобудівним заводом.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз пункту 3 Порядку № 383 свідчить про те, що до 21.08.1992 року підтвердження пільгового стажу за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці не здійснювалось.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивачки в ПАТ Чорноморський суднобудівний завод з 08.03.1985 pоку по 17.12.1991 року.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047150022681 від 12.09.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 04.09.2023 року було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Тобто, розгляд заяви позивачки від 04.09.2023 року та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком №2 період роботи ОСОБА_1 в ПАТ Чорноморський суднобудівний завод з 08.03.1985 pоку по 17.12.1991 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 04.09.2023 року відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 та висновків суду в даній справі.

Також слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати відомості наявні в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 09.04.1983 року при розгляді її заяви від 04.09.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 241-246,250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 047150022681 від 12.09.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком №2 період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в ПАТ Чорноморський суднобудівний завод з 08.03.1985 pоку по 17.12.1991 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 04.09.2023 року відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 та висновків суду в даній справі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) врахувати відомості наявні в трудовій книжці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) серії НОМЕР_2 від 09.04.1983 року при розгляді її заяви від 04.09.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна