Рішення № 118394396, 15.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокуСправа №160/3843/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

09.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи, вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.10.1979 р., та скасувати рішення №047050024014 від 19.09.2023 р. про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 , періоди роботи, вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.10.1979 р., а саме: - з 01.10.1979 по 13.06.2006 р.р.; - з 27.06.2006 по 21.06.2007 р.р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.09.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через сервісний центр в смт. Кринички із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки досяг пенсійного віку, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.09.2023 року №047050024014 йому було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж складає лише 14 років 10 місяців 26 днів. Так, до за результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з жовтня 1979 р. червень 2006 р. отримання допомоги по безробіттю; з 27.06.2006 р. по 30.03.2007 р., з 15.04.2007 р. по 21.06.2007 р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 01.10.1979 р., яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявний запис щодо зміни прізвища, внесений на підставі паспорту, який не містить дати видачі документу; з жовтня 1979 червень 2006 р.р. період роботи в колгоспі ім. Суворова, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою правонаступника СТОВ «Лада», інформація про реєстрацію якого відсутня; з липня 2000 по грудень 2003 р.р. відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб; з січня 2004 червень 2006 р.р. в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків. Таку відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

04.03.2024 року представником відповідача-1 через систему «Електронний суд» подано письмовий відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що 11.09.2023 року позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України подану заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням прийнято рішення від 19.09.2023 року № 047050024014, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: жовтень 1979 року - червень 2006 року, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства; з 27.06.2006 року по 30.03.2007 року - отримання допомоги по безробіттю; з 15.04.2007 року по 21.06.2007 року на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1979 року наявний запис щодо зміни прізвища, внесений на підставі паспорту, який не містить дати видачі документа; з липня 2000 року по грудень 2003 року відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб; з січня 2004 року по червень 2006 року відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб, дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків. Інформація щодо реорганізації підприємства відсутня. Отже, страховий стаж позивача на день звернення із заявою про призначення пенсії від 11.09.2023 року, склав 14 років 10 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058. Таким чином, вимоги позовної заяви є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. Одночасно, дії відповідача є такими, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідач-2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.09.2023 року ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням пенсійного віку звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що розгляне та прийме рішення за заявою, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

За наслідками розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення від 19.09.2023 року №047050024014, яким відмовило у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи:

- жовтень 1979 року - червень 2006 року, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства;

- з 27.06.2006 року по 30.03.2007 року, отримання допомоги по безробіттю;

- з 15.04.2007 року по 21.06.2007 року, на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1979 року наявний запис щодо зміни прізвища, внесений на підставі паспорту, який не містить дати видачі документа;

- з липня 2000 року по грудень 2003 року відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб;

- з січня 2004 року по червень 2006 року відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб, дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків, інформація щодо реорганізації підприємства відсутня.

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача-1 у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні відомостей, що знаходяться в трудовій книжці до страхового стажу, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Також, відповідно дост. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації, відомості про стягнення до неї не заносяться.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на заяву позивача від 11.09.2023 року вбачається, що при розрахунку стажу не взято до розгляду трудову книжку колгоспника від 01.10.1979 року УКР № 0705145, оскільки відомості про трудову участь в колгоспі внесено з порушенням, а саме на титульному аркуші трудової книжки наявний запис щодо зміни прізвища, внесений на підставі паспорту, який не містить дати видачі документа, тобто з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі -Інструкція № 162), яка діяла на час заведення та первинного заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Аналогічні норми визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Так, відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 від 29 липня 1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Відповідно до п.2.12 Інструкції №58, працівник завіряє своїм підписом виключно правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки. Вимог до працівника щодо контролю проставлення штампів та печаток роботодавцем жодна Інструкція не містить.

Відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» 301 від 27.04.1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітників, а отже, не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

У даному випадку позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.

Отже, сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

Також, з трудової книжки позивача вбачається, що в період з 27.06.2006 року по 30.03.2007 року останній отримував виплату допомоги по безробіттю

Відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 24 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Враховуючи, що позивач не несе відповідальність по належному оформленню трудової книжки, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттюта такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для не зарахування до трудового стажу періодів роботи ОСОБА_1 визначених у трудовій книжці. Діючи поза законом, відповідач-1 тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в цій частині.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні періодів роботи зазначених у трудовій книжці носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №047050024014 від 19.09.2023 р. про відмову у призначенні пенсії за віком.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача-2 включити в страховий стаж ОСОБА_1 для обчислення пенсії періоди роботи вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.10.1979 року, а саме: з 01.10.1979 року по 13.06.2006 року та з 27.06.2006 року по 21.06.2007 року, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахування правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 24.02.2024 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.09.2023 року №047050024014 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити в страховий стаж ОСОБА_1 для обчислення пенсії періоди роботи вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.10.1979 року, а саме: з 01.10.1979 року по 13.06.2006 року та з 27.06.2006 року по 21.06.2007 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахування правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук