Ухвала суду № 118394391, 01.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 квітня 2024 рокуСправа № 160/3078/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 160/3078/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ № 1368 к від 24.07.2023 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.

Ухвалою від 09 лютого 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

28 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що з наказом ГУНП від 24.07.2023 року № 1368 к ОСОБА_1 ознайомлена 02.08.2023 року під підпис. тому вважає, що 02.08.2023 року позивачка дізналася про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів в частині видання ГУНП наказу від 24.07.2023 року №1368 к.

Також ОСОБА_1 достеменне було відомо про можливе порушення її прав, оскільки остання звернулась з рапортом на ім`я керівника ГУНП від 16.08.2023, в якому просила перемістити її на посаду інспектора сектору адміністративної практики Дніпровського районного управління поліції ГУНП.

Про факт пропуску строку ОСОБА_1 свідчить ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 160/22998/23 відповідно до якої судом встановлено факт пропуску строку на звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУНП від 24.07.2023 року №1368 к.

Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, враховуючи вимоги ч. 1, 3 ст. 122 КАС України, пропустила строк звернення з позовом до адміністративного суду.

Ухвалою від 04 березня 2024 року суд надав ОСОБА_1 можливість подати пояснення стосовно клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та докази, які підтверджують подання позовної заяви в строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, або докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

25.03.2024 року позивач на вимогу суду надала пояснення, де зазначила, що відповідач вказує на факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом, проте відповідач не вказує на факт ознайомлення з матеріалами службового розслідування, яке стало підставою видання наказу від 24.07.2023 року № 1368к.

Також позивач вказує, що не мала можливості раніше ознайомитись з матеріалами службового розслідування, оскільки її батько знаходився в тяжкому стані та позивач здійснювала догляд за ним, що підтверджується довідкою сімейного лікаря від 13.03.2024 року.

Таким чином, позивач ознайомилась з матеріалами службового розслідування тільки 17.01.2024 року, що підтверджується листом від відповідача від 19.01.2024 року № 393/103/04-2024.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та пояснення позивача, судом зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частиною першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

В той же час суд вважає за необхідне врахувати, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Зокрема у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (справа «Мельник проти України» рішення від 28.03.2006 року).

Отже, враховуючи наведені позиції Європейського Суду, у кожному конкретному випадку питання щодо дотримання строків звернення до суду, повинно оцінюватися судом враховуючи усі обставини, що призвели до звернення особи із позовом до суду, зокрема, значимості цієї справи для особи, можливості звернення до суду за захистом права у строки, встановлені законом.

У спірному випадку позивач оскаржує своє звільнення зі служби в поліції. Тобто вказана справа безумовно є значимою для позивачки, а тому, у разі вирішення питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, суд має обов`язок ретельно перевірити усі обставини, що призвели до пропуску такого строку, якщо суд зробить висновок про те, що такі строки були пропущені.

З огляду на вищевикладене, суд вважає відсутніми підстави для залишення заявленого позову без розгляду, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні заявленого клопотання.

Керуючись статтями240,243,248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 160/3078/24 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебування судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 04.04.2024 року по 12.04.2024 року, повний текст ухвали суду складено 15.04.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук