Рішення № 11839433, 26.10.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.10р.Справа № 8/160-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ-Україна" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкртрансАмерика" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 10 241,40 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Резніков Д.Б. - представник (дов. № 322 від 22.10.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ-Україна" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "УкртрансАмерика" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 10 241,40 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 6 227,53 грн. - основний борг, 3 449,99 грн. - інфляційні та 563,88 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем. Поставка була здійснена за усною домовленістю сторін, згідно наступних накладних:

- № DP07F07975 від 10.08.2007р. на суму 1 430,54 грн. (строк оплати 09.09.2007р.);

- № DP07F09514 від 21.09.2007р. на суму 5 546,06 грн. (строк оплати 21.10.2007р.);

- № DP07F10919 від 26.10.2007р. на суму 450,93 грн. (строк оплати 25.11.2007р.).

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4905200232205, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

Вислухавши позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

За усною домовленістю між позивачем та відповідачем, позивачем було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 7 427,53 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується наступними накладними:

- № DP07F07975 від 10.08.2007р. на суму 1 430,54 грн. (строк оплати 09.09.2007р.);

- № DP07F09514 від 21.09.2007р. на суму 5 546,06 грн. (строк оплати 21.10.2007р.);

- № DP07F10919 від 26.10.2007р. на суму 450,93 грн. (строк оплати 25.11.2007р.).

Вартість відвантаженого відповідачу товару та розміри і порядок його оплати були визначені сторонами у самих накладних.

Відповідач на порушення своїх зобов'язань оплатив товар лише частково, а саме: в сумі 1 200,00 грн., залишивши заборгованість перед позивачем в сумі 6 227,53 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 3 449,99 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 563,88 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 6 227,53 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 6 227,53 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також і інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються письмово, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 6 227,53 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 3 449,99 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 563,88 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 3 449,99 грн. та 563,88 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 207, 208, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 638, 639, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкртрансАмерика" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Орловська, 21; код ЄДРПОУ 14355639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ-Україна" (03026, м. Київ, вул.Червонопрапорна, 135; код ЄДРПОУ 20454393) - 6 227 грн. 53 коп. основного боргу, 3 449 грн. 99 коп. втрат від інфляції, 563 грн. 88 коп. трьох відсотків річних, 102 грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін Повне рішення складено 26.10.10р.