Рішення № 118394007, 16.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуСправа №160/4611/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

УСТАНОВИВ:

19.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

- від 21.11.2018 № Ф-5177-51 про нарахування ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн.,

- від 15.02.2021 № Ф-5177-51-13-05/62 про нарахування ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.,

- від 16.11.2020 № Ф-5177-51/62у про нарахування ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн.

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 в інтегрованій картці платника податків, шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, 05 січня 2024 позивачу випадково стало відомо, що відповідач нараховує йому борг з Єдиного соціального внеску. Позивач зазначає, що він не є платником ЄСВ, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань жодні записи відносно позивача відсутні.

Ухвалою суду від 20.02.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4611/24.

06.03.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що згідно з даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ) (далі - ФОП ОСОБА_1 ) з 11.07.2003 перебуває на обліку в ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ШЕВЧЕНКІВСЬКА ДПІ (ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н М.ДНІПРА) на загальній системі оподаткування та відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України від 08,07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) є платником єдиного внеску. Стан платника 0 - Платник податків за основним місцем обліку.

За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 37788,74 грн., а саме:

-автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сумі 8448.00 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв. 2018 року - у сумі 2457.18 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за ІІ кв. 2018 року - у сумі 2457.18 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за III кв. 2018 року - у сумі 2457.18 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв. 2018 року - у сумі 2457.18 гри;

-автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв. 2019 року - у сумі 2754.18 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв. 2019 року - у сумі 2754.18 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за ІІІ кіз. 2019 року - у сумі 2754.18 гри;

-автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв. 2019 року - у сумі 2754.18 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 21.04.2020 за І кв, 2020 року - у сумі 2078.12 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 20.07.2020 за ІІ кв. 2020 року - у сумі 1039,06 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2020 за ІІІ кв. 2020 року - у сумі 3178.12 грн;

-автоматичні нарахування по строку сплати 19.01.2021 за IV кв. 2020 року - у сумі 2200,00 грн.

Станом на 01.03.2024 за даними ITC «Податковий блок» в ІКП ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску рахується борг у сумі 37788,74 грн за період з 2017-2020 роки.

Згідно даних ІС «Податковий блок» Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від №454 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок №454) ФОП ОСОБА_1 за 2013, 2014 роки не надано. Згідно даних ІС «Податковий блок» Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 №435 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок .№435) ФОП ОСОБА_1 за 2015 - 2020 рр звіти не подавались.

У зв`язку з несплатою заборгованості ГУ ДПС по платнику сформовано узгоджену вимогу від 21.11.2018 № Ф-5177-51/62У на суму 15819,54 грн. та передано її на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра).

У зв`язку з несплатою платником зазначеної у вимозі суми боргу, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу № Ф-5177-51/62 У від 15.02.2021 на суму 21969.2 грн. та передано на примусове виконання до органу ДВС.

У зв`язку з тим, що узгоджену вимогу від 21.11.2018 № Ф-5177-51/62У на суму 15819,54 грн., була повернута органом ДВС без виконання та повторно не направлялась, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу від 16.11.2020 № Ф-5177-51/У на суму 15819,54 грн., та передано на примусове виконання до органу ДВС. Додатково зазначає, що станом на 28.02.2024 згідно даних інформаційно - комунікаційних систем контролюючого органу у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску (КБК 71040000) в сумі 37788.74 грн. Окрім всього вищенаведеного, відповідач вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Також відповідач заперечує стосовно витрат на правничу допомогу, оскільки вважає витрати завищеними та необгрунтованими.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 05.01.2023р. звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію щодо причин утворення податкового боргу відносно нього.

Листом від 26.01.2024р. за № 5514/6/04-36-24-12-13 Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що останній перебуває на обліку у відповідача з 11.07.2003 як ФОП на загальній системі оподаткування, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI позивач є платником єдиного внеску.

Згідно даних сайту Мін`юста України Автоматизована система виконавчого провадження на виконанні у:

- Шевченківському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з 18.06.2019 перебувало ВП № 59364164 про стягнення із ФОП ОСОБА_3 на користь відповідача, станом на день звернення із цим позовом його стан завершено;

- Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із 11.01.2022 перебувало виконавче провадження ВП № 68061530 про стягнення із фізичної особи ОСОБА_3 на користь відповідача, станом на день звернення із цим позовом його стан завершено,

- Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із 25.10.2022 перебуває виконавче провадження ВП № 70116785 про стягнення із фізичної особи ОСОБА_1 на користь відповідача, станом на день звернення із цим позовом його стан відкрито.

Після отримання 13.02.2024 відповіді Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адвокатський запит стало відомо, що:

- виконавче провадження ВП №59364164 відкрито на підставі вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5177-51У від 21.11.2018 на суму 15819,54 грн.,

- виконавче провадження ВП №70116785 відкрито на підставі вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5177-51/62у від 16.11.2020 на суму 15819,54 грн.,

- виконавче провадження ВП №68061530 відкрито на підставі вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5177-51/62у від 15.02.2021 на суму 21969,20 грн.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до критеріїв пошуку: ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) - жодних записів не знайдено.

За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 37788,74 грн., а саме: автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сумі 8448.00 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв. 2018 року - у сумі 2457.18 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за ІІ кв. 2018 року - у сумі 2457.18 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за III кв. 2018 року - у сумі 2457.18 грн; -автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв. 2018 року - у сумі 2457.18 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв. 2019 року - у сумі 2754.18 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв. 2019 року - у сумі 2754.18 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за ІІІ кв. 2019 року - у сумі 2754.18 гри; автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв. 2019 року - у сумі 2754.18 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 21.04.2020 за 1 кв. 2020 року - у сумі 2078.12 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 20.07.2020 за ІІ кв. 2020 року - у сумі 1039,06 грн; автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2020 за ІІІ кв. 2020 року - у сумі 3178.12 грн; -автоматичні нарахування по строку сплати 19.01.2021 за IV кв. 2020 року - у сумі 2200,00 грн.

Станом на 01.03.2024 за даними ITC «Податковий блок» в ІКП ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску рахується борг у сумі 37788,74 грн за період з 2017-2020 роки.

Не погоджуючись з вказаними вище вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), що набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до статті першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 7 Закону України №2464-VI, для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи - підприємці, у відповідності до приписів спеціального закону, яким врегульований внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Судом встановлено, що позивач з 11.07.2003 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в Дніпропетровській області.

Станом на момент розгляду справи, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до критеріїв пошуку: ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) - жодних записів не знайдено.

Натомість, відповідачем прийнято оскаржувані вимоги про сплату недоїмки та стверджується, що позивач є діючим підприємцем та взятий на облік Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з 11.07.2003 р.

Проте суд зазначає, що фактичні обставини справи, наявна доказова база та законодавство України у їх сукупності, вказують на необґрунтованість та хибність такого твердження відповідача.

Так, у силу положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно пункту четвертого статті першої вказаного закону, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом сьомим цієї ж статті закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Водночас, пунктом восьмим статті 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов`язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У той же час, як зазначалось судом вище, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить зібраної, накопиченої, обробленої та облікованої інформації щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що вказує на безумовну відсутність такого суб`єкта господарювання.

Між тим, щодо посилання відповідача на те, що позивач є фізичною особою підприємцем з 11.07.2003 року з посиланням на реєстраційні дані, суд зазначає таке.

Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 575/5, врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 3.2 зазначеного Положення врегульовано, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.

Відповідно до пункту п`ятого цього Положення, державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Аналізуючи зміст наведених положень Положення, суд робить висновок, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи, тому в обов`язковому порядку містяться у такому реєстрі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що твердження відповідача про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця не базується на фактичних обставинах та нормах права. Надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_1 такого статусу, а надані відповідачем докази не спростовують цього факту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року в справі №260/81/19 (провадження № 11-118апп20) сформулювала правовий висновок, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Така обставина вказує на те, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, вимоги про сплату боргу прийняті стосовно позивача необґрунтовано та безпідставно.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці особового рахунку платника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн., суд зазначає про таке.

Так, згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 2021 р. за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно із главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:

реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;

реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;

реєстр контролю наявності ІКП без ознаки "Платник відсутній в реєстрі" відкритої платнику, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку;

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:

у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;

у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку, - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою "Платник відсутній в реєстрі".

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача з обліковування за позивачем заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за скасованими податковим вимогами, та з нарахування заборгованості в сумі 37 788,74 грн. є протиправними.

Отже, виходячи з викладеного суд вказує, що в даному випадку слід зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 в інтегрованій картці платника податків, шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних вимог, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Окремо суд зазначає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують отримання позивачем оскаржуваних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст.. 139 КАС України суд вважає за неохідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 4844,80 грн.

Разом з тим, від представника позивача надійшло до суду 01.04.2024р. клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16462,50 грн.

Представник відповідача просив залишити клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи представником позивача додано:

- копія акту прийому-передачі наданих послуг професійної допомоги за Договором №08/02-24 від 08.02.2024р.;

- детальний опис наданих послуг;

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-24 від 08.02.2024р.;

- калькуляція №1 від 08.02.2024р.;

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат входить розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/4611/24 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, суд зазначає, що спори даної категорії справ є типовими, підготовка таких позовних заяв не потребує значних зусиль та часу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 16462,50 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2000,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, будинок 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

- від 21.11.2018 № Ф-5177-51 про нарахування ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн.,

- від 15.02.2021 № Ф-5177-51-13-05/62 про нарахування ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.,

- від 16.11.2020 № Ф-5177-51/62у про нарахування ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 в інтегрованій картці платника податків, шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін