Рішення № 118393986, 15.04.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/49/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд із позовом до Державної казначейської служби України (далі ДКС України, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії по виконанню виконавчого листа № 8200/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», який не відповідає способу та порядку виконання рішення суду, визначеному судом у резолютивній частині рішення; зобов`язати проводити виконання вищевказаного виконавчого листа згідно з порядком та у спосіб, що встановлені судом у резолютивній частині рішення суду шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», облікувавши виконавчий лист за цією бюджетною програмою з дати його надходження на виконання - 26.07.2022 та здійснити нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня, наступного після дня закінчення тримісячного строку з дня надходження до ДКС України, а саме з 27.10.2022 і до моменту його виконання; стягнути з моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21 позов ОСОБА_1 до ДСА України, ТУ ДСА України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ГУ ДКСУ у Волинській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів задоволено повністю: визнано протиправними дії ТУ ДСА України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 згідно із статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-ІХ, в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 № 553-ІХ, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020; стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 204 870,83 грн (двісті чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 83 копійки), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Зазначила, що на виконання вищевказаного рішення суду по справі №140/15550/21 видано виконавчий лист № 8200/2022 від 18.07.2022 про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 204 870,83 грн, який 22.07.2022 направлено на адресу Державної казначейської служби України та у серпні 2022 року її листом ДКС України № 5-11-11/9789 від 29.07.2022 повідомлено, що виконавчий лист прийнято до виконання за бюджетною програмою КПКРК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

У встановлений ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» термін - три місяці - ДКС України не було перераховано коштів визначених рішенням суду без повідомлення причин цього, тому 20.11.2022 подала до ДКС України заяву про нарахування та виплату компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, визначених рішенням суду.

Вказала, що 18.09.2023 надіслала ДКС України заяву про надання відомостей про причини тривалого невиконання рішення суду, на яку листом № 5-11-11/18975 від 17.10.2023 її повідомлено, що оригінал виконавчого листа у справі № 140/15550/21 надійшов до ДКС України 26.07.2022 та був прийнятий до виконання за бюджетною програмою 0501150, однак після повідомлення боржником ДСА України про згоду на виконання виконавчого листа, виконавчий лист ДКС України не був виконаний у зв`язку з недостатністю коштів за бюджетною програмою 0501150 та після 2 місяців виконавчий лист було взято на облік за іншою бюджетною програмою КПКВК 3504040 на другій, черзі заборгованості.

Вважає дії відповідача протиправними, так як за абз. 2 п. 25 Порядку № 845 зазначає, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за бюджетною програмою 0501150, тому звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов представник відповідача позовних вимог не визнала та зазначила, що згідно з пунктом 32 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Зауважила, що відповідно до пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку (тобто для безспірного списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів КПКВК 3504040). При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Вказала, що ДСА України (центральний апарат, код за ЄДРПОУ 26255795) за КПКВК 0501150 затверджений кошторис на 2024 рік у сумі 361 700,00 гривень, разом із тим, станом на 15.01.2024 в Казначействі перебуває 475 судових рішень на суму понад 107,2 млн грн, з яких 275 судових рішень на суму близько 60,5 млн грн надійшли раніше виконавчого листа № 8200/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом 18.07.2022 у справі № 140/15550/21 про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 , тому затверджений ДСА України кошторис на 2024 рік є недостатнім, щоб здійснити безспірне списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501150 за виконавчими документами, які знаходяться на виконанні в Казначействі і боржником за якою є ДСА України.

Вимогу позивача про нарахування й виплату компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми відповідно до частини 1 статті 5 Закону про гарантії вважає передчасною, оскільки рішення суду у справі № 140/15550/21 наразі не виконано.

Стверджує, що ймовірною причиною нарахування коштів стягувачам із затримкою є наявність сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбачені у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для відшкодування шкоди за поданими судовими рішеннями.

З наведених підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії ТУ ДСА України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 згідно із статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-ІХ, в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 № 553-ІХ, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020; стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 204 870,83 грн (двісті чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 83 копійки), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

На виконання вищевказаного рішення суду по справі №140/15550/21 видано виконавчий лист № 8200/2022 від 18.07.2022 про стягнення в користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 204 870,83 грн, який 22.07.2022 направлено позивачкою на адресу Державної казначейської служби України.

У серпні 2022 року позивачку листом ДКС України № 5-11-11/9789 від 29.07.2022 повідомлено, що виконавчий лист прийнято до виконання за бюджетною програмою КПКРК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», однак у встановлений ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» термін - три місяці - ДКС України не було перераховано коштів визначених рішенням суду без повідомлення причин цього.

20.11.2022 позивач подала до ДКС України заяву про нарахування та виплату компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, визначених рішенням суду.

18.09.2023 ОСОБА_1 надіслала ДКС України заяву про надання відомостей про причини тривалого невиконання рішення суду, на яку листом № 5-11-11/18975 від 17.10.2023 її повідомлено, що оригінал виконавчого листа у справі № 140/15550/21 надійшов до ДКС України 26.07.2022 та був прийнятий до виконання за бюджетною програмою 0501150, однак після повідомлення боржником ДСА України про згоду на виконання виконавчого листа, виконавчий лист ДКС України не був виконаний у зв`язку з недостатністю коштів за бюджетною програмою 0501150 та після 2 місяців цей виконавчий лист було взято на облік за іншою бюджетною програмою КПКВК 3504040 на другій, черзі заборгованості.

На думку позивача, такі дії ДКС України порушують її право як стягувача за виконавчим документом, яке підлягає захисту у межах адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою, четвертою статті 3 Закону №4901-VI передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Частиною першою статті 5 Закону №4901-VI передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З наведених вище положень та норм частини першої статті 3 та 5 Закону №4901-VI слідує, що відповідальним за виконання судових рішень, які гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКСУ (Казначейство), яке є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої цим Законом, слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №826/7444/16.

Абзацом 2 пункту 25 Порядку №845 визначено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

У додатку №1 до розділу I Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено окрему бюджетну програму 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів та працівників апаратів судів, її завданням є - виплата заборгованості за рішеннями судів, в даному випадку винесеними на користь суддів.

Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України (далі БК) передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно з частиною п`ятою статті 22 БК головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Положеннями статті 23 БК визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем у даній справі є суддя у відставці, на користь якої прийнято судове рішення про стягнення недоотриманої суддівської винагороди та визначено порядок і спосіб виконання даного рішення шляхом стягнення коштів ДКСУ з БП 0501150, розпорядником якої є ДСА, тому відповідач в даному випадку повинен був здійснити списання за рахунок коштів, передбачених зазначеною бюджетною програмою 0501150.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №822/743/16.

Натомість виконання Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21 відповідач здійснює за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі БП 3504040), що не відповідає способу та порядку його виконання, визначеному судом, та призводить до порушення строків і тривалого невиконання виконавчого документа.

Посилання відповідача на п. 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови КМУ від 30.01.2013 № 45) як на підставу для взяття на облік виконавчого листа за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 33 вказаного Порядку у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині другій статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Отже, положення п. 33 вищевказаного Порядку не можуть бути застосовані в силу ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ДКС України щодо облікування виконавчого листа № 8200/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, які гарантовані державою» та зобов`язання проводити виконання вищевказаного виконавчого листа згідно з порядком та у спосіб, що встановлені судом у резолютивній частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21: шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», облікувавши виконавчий лист за такою бюджетною програмою з дати його надходження на виконання - 26.07.2022 підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня, наступного після дня закінчення тримісячного строку з дня надходження до ДКС України виконавчого листа № 8200/2022 від 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, а саме з 27.10.2022 і до моменту його виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Таким чином, законодавством встановлено строк перерахування коштів стягувачу з дня надходження бюджетних коштів, необхідних для виплати.

Вдповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до положень п. 50 Порядку №845 Компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Тобто, компенсація нараховується Казначейством на підставі заяви стягувача.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 20.11.2022 звернулась до ДКС України із заявою про нарахування та виплату компенсації за порушення встановленого законом тримісячного строку нарахування коштів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21.

Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду справи №140/15550/21 судом досліджувалось питання щодо стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди шляхом безспірного списання коштів, зокрема у виконавчому листі чітко зазначено, що стягнення має відбуватись з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

У матеріалах справи відсутні докази, щодо встановлення судом зміни способу або порядку виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що рішення суду не може бути виконане вчасно, у зв`язку з недостатністю відповідних бюджетних асигнувань за БП 3504040, оскільки, в даному випадку судове рішення повинно виконуватись за рахунок коштів, передбачених БП 0501150 так як визначено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21.

Крім того, відсутність бюджетних асигнувань не може бути легітимною підставою для невиконання відповідачем у законодавчо встановлені строки покладених на нього функцій, пов`язаних з виконанням рішень судів, в тому числі і того, що стосується позивача.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що наведені у рішенні по справі «Ромашов проти України»: саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції.

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»).

Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах. Відповідно судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини першої статті 3 Закону №4901-VI відповідач не позбавлений можливості в межах відповідних бюджетних призначень списати кошти з рахунків державного органу, який є боржником (в даному випадку ДСА).

Водночас, відповідач не надав суду належних доказів того, що був позбавлений можливості здійснити списання коштів на користь позивача з рахунків боржника в межах відповідних бюджетних призначень.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що ДКС України порушено граничні строки виконання виконавчого документа, встановлені частиною четвертою статті 3 Закону №4901-VI, невиконання зазначеного виконавчого документа в порядку та спосіб, встановлені судом свідчить про бездіяльність відповідача при виконанні рішення суду щодо стягнення на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої суддівської винагороди в розмірі 204 870,83 грн. Разом з тим, порушення ДКС України граничних строків перерахування коштів за рішенням суду є підставою для виплати стягувачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що передбачено частиною першою статті 5 Закону №4901-VI. Оскільки судом встановлено порушення відповідачем граничних строків перерахування позивачу коштів за рішенням суду, тому наявні законодавчі підстави для виплати останній відповідної компенсації.

При вирішенні даної позовної вимоги суд також враховує, що позивачу у встановлений ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» термін - три місяці - ДКС України не було перераховано коштів визначених рішенням суду без повідомлення причин цього саме у зв`язку із бездіяльністю ДКС України. При цьому, лише за умови визнання такої бездіяльності протиправною можливе задоволення заявлених позовних вимог зобов`язального характеру про виплати стягувачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, виходячи із наданих суду статтями 9, 245 КАС України повноважень, з метою ефективного захисту прав позивача, позовну вимогу належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності ДКС України щодо вчасного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21 та зобов`язання ДКС України здійснити нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня, наступного після дня закінчення тримісячного строку з дня надходження до ДКС України виконавчого листа № 8200/2022 від 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, а саме з 27.10.2022 і до моменту його виконання.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З вищенаведеного слідує, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 в справі № 804/2252/14.

На переконання суду, визнання протиправною бездіяльності ДКС України по виконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21 та зобов`язання цього відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня, наступного після дня закінчення тримісячного строку з дня надходження до ДКС України виконавчого листа і до моменту його виконання - є достатньою сатисфакцією за порушення її прав при виконанні рішення суду, яке набрало законної сили. Також суд при цьому враховує, що з січня 2022 року позивачка отримує щомісячне грошове утримання як суддя у відставці.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Отже, з урахуванням повноважень наданих статтею 245 КАС України, позов підлягає частковому задоволенню шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ДКС України по виконанню рішення суду з виконавчим листом № 8200/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»; зобов`язання проводити виконання за вищевказаним виконавчим листом, згідно з порядком та у спосіб, що встановлені судом у резолютивній частині рішення суду: шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», облікувавши виконавчий лист за такою бюджетною програмою з дати його надходження на виконання - 26.07.2022 та зобов`язання ДКС України здійснити нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня, наступного після дня закінчення тримісячного строку з дня надходження до ДКС України виконавчого листа № 8200/2022 від 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, а саме з 27.10.2022 і до моменту його виконання.

При цьому, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.

Частини п`ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов`язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє вимоги про зобов`язання проводити виконання за відповідною бюджетною програмою та зобов`язання виплати компенсації за невчасне виконання рішення суду, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1 073,00 грн., що підтверджуються квитанцією від 29.12.2023.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Бюджетного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Державної казначейської служби України, які полягали в порушенні способу та порядку виконання рішення суду по виконанню виконавчого листа № 8200/2022, виданого Волинським окружним адміністративним судом 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»

Зобов`язати Державну казначейську службу України проводити виконання рішення суду за виконавчим листом № 8200/2022, виданим Волинським окружним адміністративним судом 18.07.2022 у справі № 140/15550/21, згідно з порядком та у спосіб, що встановлені судом у резолютивній частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21: шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», облікувавши виконавчий лист за такою бюджетною програмою з дати його надходження на виконання - 26.07.2022.

Зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 27.10.2022 компенсації в розмірі трьох відсотків річних від нестягнутої суми суддівської винагороди за судовим рішенням.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України збір у розмірі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646).

Головуючий-суддяС.Ф. Костюкевич